1.7. Зрошувальні масиви в зоні Північно-Кримського каналу

Північно-Кримський канал споруджений для перекидання зарегульованого стоку Дніпра в посушливі степової райони півдня України для зрошування сільськогосподарських угідь, водопостачання Сімферополя, Севастополя та інших населених пунктів, а також Керченського промислового району.

Будівництво розпочате 1957 р. і здійснювалось за три черги.

Канал бере початок з Каховського водосховища. Загальна довжина каналу – 400 км. Забір води здійснюється головною водозабірною спорудою, розрахованою на перепуск 380м³/га (у перспективі можна її збільшити до 450 м³/с). Вода по трсі каналу подається на висоту понад 100 м за допомогою трьох насосних станцій. Четверта станція подає воду по трубопроводу (довжиною 30 км) на водоочисні споруди м. Керчі.

Введення у дію Перекопського каналу (довжиною 69 км), що з’єднує Північно-Кримський кал з Каховським каналом, сприяє збільшенню подачі води та територію Криму.

Площі зрошення в зоні Північно-Кримського каналу розташовані на території Херсонської області (Краснознам’янська, Чаплинська та Каланчацька системи) Криму (Красноперекопська, Первомайська, Джанкойська та інші). Загальна площа зрошування в системах, що живляться водою з Північно-Кримського каналу: 1-а черга – 187,7 тис. га, 2-а – 80 тис. га, 3-я – 89,3 тис.га.

Зрошувальні системи Криму характеризуються значним різноманіттям природних умов. В геоморфологічному відношенні у Рівнинному Криму виділяються Присивашська низина, Центральна підвищена рівнина, Тарханкутська височина, Альмінська низина та рівнини Керченського півострова, відмінні своєрідністю рельєфу та геологічною будовою.

В геологічній будові Рівнинного Криму приймають участь осадочні утворення різноманітного віку. Палеоген-неогенові (майкопські) і сарматські переважно глинисті утворення широко розвинуті на Керченському півострові. Тарханкутське плато складене потужною серією вапняно-мер­ге­ли­стих неогенових порід. Середньо- і верхньопліоценові піщано-глинисті та гравійно-галечникові утворення потужністю до 30-50 м розповсюджені в Присивашській і Альмінській низовинах, а також на Центральній високій рівнині.

Четвертинні утворення (суглинисті, рідше супіщані та піщані) суцільним чохлом покривають всю територію та представлені, в основному, такими генетичними типами: еолово-делювіальним, еолово-делювіально-елювіальними, алювіально-пролювіально-делювіальними відкладеннями потужністю до 20-30 м та більше.

Гідрогеолого-меліоративні умови Керченського півострова дуже складні, для багатьох ділянок характерні неглибокі поклади регіонального водоупору, представленого майкопськими та сарматськими глинами, наявність покровної товщі засолених слабопроникнлих відкладень високомінералізованих ґрунтових вод. Комплексні дослідження на дослідно-виробничих ділянках у Ленінському районі Автономної Республіки Крим дозволили розробити заходи по регулюванню водно-сольового режиму та режиму зрошення. Необхідні подальші дослідження для розробки заходів по оптимізації меліоративного режиму прилеглих незрошуваних територій в умовах Керченського півострова та створенню на них сприятливого меліоративного стану.

Тарханкутський півострів характеризується порівняно простими гідрогеолого-меліоративними умовами. Малопотужна (2-5 м) товща покривних лесовидних суглинків залягає на пліоценових червоно-бурих глинах (до 5 м) або безпосередньо на неогенових вапняках. На значній площі покривні суглинки відсутні або мають незначну товщину. Ґрунтові води залягають в неогенових вапняках на глибині 20-50 м. Враховуючи добру дренованість території, одним з головних питань розробки меліоративного режиму тут є прогнозування зміни якості підземних вод в умовах зрошення.

Розріджене зрошення в зоні Північно-Кримського каналу, яке розпочалося в 1964 р., призвело до значного підйому рівня ґрунтових вод, особливо в Присивашші, за рахунок фільтраційних втрат із магістрального каналу, міжгосподарської та внутрішньогосподарської мережі в земляному руслі, інфільтрації зрошувальних вод, невиробничих скидів і недотримання режиму зрошення. Крім того, підйому рівня ґрунтових вод сприяли ділянки зрошення (супутники), які створювали господарства без необхідних протифільтраційних заходів, а також ділянки так званого малого зрошення, які будувалися в 60-70-х роках в земляному руслі, як правило, без необхідних інженерних споруд.

За даними Кримської гідрогеого-меліоративної експедиції, за багаторічний період (1965-1976 рр.) рівні ґрунтових вод піднялись на загальній площі, що перевищує 400 тис. га. Загальний підйом ґрунтових вод досягав 2-5 м і більше. В приканальній смузі шириною 200 м вода піднялася на 2-8 м, в смузі, віддаленої від каналу до 1000 м – 1,5-2 м і на відстані 3000-4000 м – на 0,5-1,0 м. Щорічно рівень ґрунтових вод на зрошуваних площах піднімається на величину від 0,5 до 2 м.

Для захисту від підтоплення зрошуваних та прилеглих земель у Криму, а також підтримання на них сприятливого водно-сольового режиму, на каналах проведені значні протифільтраційні роботи, а також збудований дренаж на площі більш ніж 200 тис. га, який забезпечує підтримку рівня ґрунтових вод на глибині 2-3 м від поверхні землі і постійне їх опріснення. Встановлено систематичний нагляд за змінами рівня ґрунтових вод. Дренажні системи експлуатуються спеціалізованими управліннями.