1.5. Інгулецька зрошувальна система

Інгулецька зрошувальна система – одна з перших великих зрошувальних систем в Україні, введена в експлуатацію у 1956-1963 рр. Система охоплює господарства Снігурівського і Жовтневого районів Миколаївської області, Білозерського, Комсомольського та Дніпровського районів Херсонської області.

Ґрунтовий покрив у межах системи представлений чорноземами південними гумусовими і темно-каштановими ґрунтами. На глибині кількох метрів від поверхні залягають горизонти легкорозчинні солей, що негативно впливають на стан зрошуваних земель.

Основним способом поливу сільськогосподарських культур є дощування (до 92 % площі).

Джерелом зрошення є р. Дніпро, вода якої надходить антирічкою по заглибленому на відстані 80 км руслі р. Інгульця до місця водозабору насосної станції продуктивністю 36 м³/с. Вода подається у магістральний канал двома напірними трубопроводами діаметром 2,8 м і довжиною 600 м. На насосній станції встановлено сім вертикальних відцентрових насосів із приводом від вертикальних синхронних електродвигунів. При проектуванні насосної станції було розроблено і впроваджено ряд нових рішень: допущення зворотного обертання роторів насосів та пропускання води у зворотному напрямку, що сприяло гасінню гідравлічних ударів у трубопроводах, відмову від застосування традиційних клапанів і використання поворотних дискових затворів з приводом від коротко замкнутих асинхронних електродвигунів, що дало змогу заощадити значну кількість електроенергії, на водозаборі насосної станції для риби захисту від всмоктування її насосами та винесення на поля, вперше у практиці водогосподарського будівництва в Україні встановлено електрорибо-загороджувач.

Вода, що подається насосною станцією, крім зрошення, використовується для наповнення через розподільний канал Р-11 до Жовтневого водосховища місткістю 32 млн. м³ для водопостачання м. Миколаєва.

Магістральний канал і вся зрошувальна мережа системи спочатку збудовані у земляних руслах, які потім вкрили бетонно-плівковим облицюванням.

На системі постійно здійснюються роботи, пов’яза­ні із розширенням колекторно-дренажної мережі, будівництвом систематичного дренажу і захистом населених пунктів від підтоплення. Скидні води наповнюють 26 ставків.

Для забезпечення планового водокористування на системі встановлено понад 400 гідропостів та водовимірювальних пристроїв різних типів, обладнано десять постів телевимірювань і сім постів телеуправління і телеконтролю. Управління експлуатації системи розташоване у м. Снігурівка Миколаївської області, працюють шість експлуатаційних та сімнадцять гідротехнічних дільниць.

Гідрогеолого-меліоративні умови Інгулецького масиву при проектуванні і будівництві системи були достатньо сприятливими. Однак, після вводу її в дію (канали в земляному руслі, відсутність колекторно-дренажної мережі) гідрогеологічні умови на масиві змінились в бік прогресуючого формування і підйому іригаційно-грунтових вод в лесовій товщі.

На Інгулецькому зрошуваному масиві утворилась строката мозаїчна картина розповсюдження іригаційно-грунтових вод, в цілому відображаючи конфігурацію елементів зрошувальної мережі і зрошуваних ділянок.

При цьому в північно-східній частині масиву за період експлуатації системи ґрунтові води поширились, а в південно-західній і південній зоні вони залягають у вигляді окремих ізольованих лінз, бугрів і куполів на зрошуваних ділянках, в приканальних зонах і великих подових пониженнях.

Для покращення меліоративного стану на Інгулецькому масиві з 1960 року здійснюються роботи по реконструкції зрошувальної системи. До 1983 року практично завершено будівництво протифільтраційних покрить на магістральному (52,2 км) і міжгосподарських розподільчих каналах (400 км), реконструкція внутрішньогосподарської мережі (59,2 тис. га) і будівництво колекторно-збірної (10,2 тис. га) мережі і горизонтального дренажу (5,6 тис. га).

Виконання цих заходів сприяло зменшенню фільтраційних втрат зрошувальної води і покращенню гідрогеолого-ме­лі­оративного стану на масиві. Так, якщо в 1970 році площа земель з високим рівнем залягання ґрунтових вод складала біля 30 тис. га, то в останній час, враховуючи навіть роки з підвищеною кількістю атмосферних опадів, вона не перевищувала 10 тис. га. Крім того, на облицьованих каналах спостерігається стабілізація режиму приканальних куполів, а в окремих випадках відбувається і зниження рівня ґрунтових вод.

За даними Одеської гідрогеолого-меліоративної експедиції (1983 р.), вплив на режим ґрунтових вод відмічається у смузі завширшки 400 м вздовж магістрального каналу і 250-300 м – розподільчих каналів. В той же час не зважаючи на комплекс захисних заходів, гідрогеолого-меліоративний стан на Інгулецькому масиві залишається незадовільним. Однією із причин є атмосферні опади, які в 1,5-2,0 рази перевищували середні багаторічні величини, що призвело до підтоплення в зимово-весняний період 4-7 тис. га зрошуваних земель, а також деяких населених пунктів.