1.13. Сірогозька зрошувальна система

Сірогозька зрошувальна система розташована на землях Херсонської та Запорізької областей. Будівництво її розпочато в 1986 р. і здійснювалось трьома чергами за загальній площі 116,4 тис. га. Площа зрошення першої черги становить 51,6 тис. га, другої – 39,2, третьої – 35,6 тис. га.

Зрошення першої та другої черг системи здійснюється із Сірогозького магістрального каналу, до якого вода подається насосною станцією, розташованою на ПК 29+50 Головного Каховського магістрального каналу.

Перша черга системи (північна частина масиву) забезпечується зрошувальною водою безпосередньо з Каховського водосховища, на березі якого планується спорудження другої насосної станції.

Поверхня зрошуваного масиву рівнинна, розчленована балками і тимчасовими водотоками, є невеликі поди. Ґрунтовий покрив представлений переважно південними чорноземами і темно-каштановими ґрунтами, а у подах – темно-каштановими ґрунтами в комплексі з солонцями і глеєсолодями. Ґрунтоутворюючі породи є лесовидні суглинки. Глибина залягання ґрунтових вод – 18-22 м.

З магістрального каналу вода надходить до розподільних каналів і за допомогою насосних станцій підкачки – до закритої міжгосподарської та внутрішньогосподарської мережі. Зрошення здійснюється дощувальними машинами «Кубань», «Фрегат», «Дніпро».

Для зменшення втрат води магістральний канал системи побудовано з горизонтальним дном і повною акумуляцією технологічних скидних вод. Технологічний процес водорозподілу та поливу автоматизовано і об’єднано в єдину систему автоматичного диспетчерського управління Каховської зрошувальної системи.

1.14. Південнобузька зрошувальна система

Південно бузька зрошувальна система – зрошувальна система у Миколаївському і Веселинівському районах Миколаївської області. Будівництво здійснено у 1968-1975 рр. Площа зрошуваних земель – 12,2 тис. га Поверхня рівнинна, розчленована, яружно-балковою мережею, із загальним похилом на південь (різниця відміток переважно 25-30 м). Ґрунти незасолені, представлені чорноземами звичайними малогумусними. Геологічний розріз складається з пліоценових антропогенових відкладень, верхня частина яких – переважно легкі та середні лесові суглинки. Водоносний горизонту розташований у центральній і західній частинах масиву – на глибині 6-8 м, у східній – понад 18-20 м.

Джерелом зрошення системи є р. Південний Буг, воду з якої насосною станцією (продуктивністю 6,5 м³/с) двома нитками напірного водоводу (довжиною 2,24 км) подають на висоту 104,4 м у магістральний канал (довжиною 16,6 км). Канал діє за схемою автоматичного водорегулювання «по верхньому б’єфу», що забезпечує надійний водорозподіл зверху вниз. Акумулювання технологічних скидів води здійснюється у водосховищі, спорудженому у балці Березовій, і воду у водосховище подають аварійним трубчастим водоскидом (довжиною 4,5 км). Канали, що підводять воду, (загальна довжина – 19,3 км) від магістрального каналу до насосних станцій підкачки є водночас міжгосподарськими розподільниками.

Щоб зменшити шкідливий вплив системи на природне середовище виконано такі природоохоронні заходи:

• магістральний канал облицьовано протифільтраційними залізобетонними плитами, укладеними на поліетиленову плівку;

• міжгосподарські розподільники збудовано у залізобетонних трубах, внутрішньогосподарську мережу – із сталевих та азбестоцементних труб;

• на ділянках з високим рівнем ґрунтових вод (1,1 тис. га) побудовано горизонтальний дренаж;

• уздовж каналів і меж сівозмін насаджено лісосмуги.