- •5. Висвітліть основні підходи, які існують у сучасній історичній науці, щодо проблеми етнічного походження Київської Русі. Існує декілька теорій.
- •9. Висвітліть особливості розвитку освіти в Київській Русі.
- •11. Розкрийте зміст та проаналізуйте ефективність реформ князя Володимира Святославовича, спрямованих на централізацію Київської Русі.
- •12. Висвітліть головні причини та наслідки феодальної роздрібненості Київської Русі.
- •14.Визначте передумови об’єднання Галичини і Волині в єдину державу, дайте характеристику етапам її розвитку (1199-1340 рр.).
- •16.Проаналізуйте суть змін у стані освіти, які відбулися на українських землях з середини XIV ст. До середини XVII ст.
- •17.Охарактеризуйте роль братських шкіл та Києво-Могилянської колегії у збереженні та розвитку української освіти наприкінці XVI - XVII ст.
- •20.Охарактеризуйте еволюцію соціальної структури козацько-гетьманської держави у період з 1648 року до кінця XVIII ст.
- •21. Охарактеризуйте сучасні наукові погляди щодо причини, часу виникнення, соціальної бази й організаційної структури українського козацтва
- •23. Проаналізуйте етнополітичні процеси в козацько-гетьманській державі
- •24. Проаналізуйте в історико-етнополітичному контексті особливості процесу обмеження та ліквідації царським урядом автономії України (друга половина XVII-XVIII ст.).
- •25. Дайте характеристику процесу остаточної ліквідації автономного устрою Гетьманщини у другій половині XVIII ст.
- •26. З’ясуйте якими були особливості процесу українського національного відродження на західноукраїнських землях наприкінці XVIII – у першій половині хіх ст
- •27. Назвіть головні причини масового переселення українців за кордон у кожну з чотирьох «еміграційних хвиль».
- •28. Порівняйте особливості етнополітики Російської та Австрійської імперій щодо «українського питання».
- •29. Здійсніть порівняльний аналіз соціальної модернізації України в Російській та Австрійській імперіях наприкінці XVIII – на початку хх ст.
- •30. Якими були передумови створення українських політичних партій в Наддніпрянській Україні на початку хх ст., охарактеризуйте програмові засади найбільш впливових із них
- •41. Назвіть та проаналізуйте причини поразки українського національного руху 1917-1920 рр.
- •42. Визначте особливості процесу входження України до складу срср.
- •43. Охарактеризуйте політичне і соціально-економічне становище України в перші роки після завершення революції та громадянської війни.
- •44. Визначте причини проведення політики українізації в урср в 1920-ті – на початку 1930-х років та проаналізуйте її основні наслідки.
- •45. Проаналізуйте особливості проведення колективізації сільського господарства та індустріалізації в Україні, якими змінами у соціальній структурі суспільства ці процеси супроводжувалися?
- •46. Назвіть причини, охарактеризуйте розмах політичних репресій в Україні у 1930-х рр.
- •47.Визначте особливості суспільно-політичного і національного руху на західноукраїнських землях у складі Польської держави в 1920-ті – 1930-ті роки.
- •48. Висвітліть складові процесу «радянізації» Західної України після її включення до складу срср, якими були його позитивні і негативні наслідки?
- •50. Дайте характеристику німецького окупаційного режиму на українських землях в роки Другої Світової війни та проаналізуйте його наслідки
- •53.Визначте особливості політико-ідеологічних і культурних процесів в урср у перші післявоєнні десятиріччя (1945-1964 рр.).
- •54.Проаналізуйте особливості та наслідки проведення економічних реформ у Радянській Україні наприкінці 1950-х – у першій половині 1960-х рр.
- •55. Розкажіть про особливості соціальної політики в Україні за часів перебування при владі Микити Хрущова.
- •28 Червня 1993 р. Верховна Рада прийняла Конституцію України кваліфікованою більшістю (315) голосів і закон про введення її в дію (338 голосів).
28. Порівняйте особливості етнополітики Російської та Австрійської імперій щодо «українського питання».
Доповідь академіків категорично вимагала дозволити українському народові говорити публічно й друкувати книги рідною мовою. Водночас прогресивна російська преса розгорнула широку кампанію за скасування драконівських урядових розпоряджень 1863 і 1876 рр. щодо української мови. У газетах публікувалися довгі списки осіб, у тому числі робітників і селян, які вимагали свободи українському слову. Остаточно ж питання було розв'язане в результаті масових революційних дій трудящих страйків, демонстрацій, мітингів. 3 огляду на ці події з'явився царський маніфест 17 жовтня 1905 р. У ньому обіцялося запровадити політичні свободи, у тому числі свободу слова.
Невдовзі потому стала виходити періодична преса українською мовою 1906 р у Києві, Харкові, Одесі, Катеринославі та інших містах України, а також у Петербурзі та Москві з'явилося 18 українських газет і журналів Перейшов на українську мову найстаріший на той час в Україні журнал «Киевская старина». Він почав видаватися під назвою «Україна», проте проіснував недовго — лише до кінця 1907 р. У міру спаду і відступу революції царизм, знову набираючи сили, під різними приводами закривав одне за одним україномовні періодичні видання.
Австрійська буржуазна революція 1848 р. призвела до повного скасування панщини і пожвавлення політичного життя на західноукраїнських землях. У квітні 1848 р . поляки у Львові створили свій політичний орган - Центральну раду народову і почали формувати загони Національної гвардії. 2 травня 1848 р. також у Львові була створена і перша українська політична організація - Головна руська рада, основною вимогою якої був поділ Галичини на польську і українську частини з окремими адміністраціями. Емблемою цієї організації став відроджений герб галицько-волинських князів - золотий лев на блакитному щиті, був затверджений жовто-блакитний прапор, як національний стяг українського народу
У 1894 р. з Києва до Львова переїхав молодий історик М. Гру-шевський. Він отримав кафедру історії в місцевому університеті. Незабаром разом з І. Франком М. Грушевський став ідейним лідером українського національного руху. У 1899 р. у Львові була створена Українська національно-демократична партія (УНДП), що стала найбільш масовою політичною організацією в Україні. У Галичині виникають також перші українські військово-спортивні товариства - "Сокіл" (1898 р.) і "Січі" (1900 р.), що стали зародком майбутнього національного війська.
29. Здійсніть порівняльний аналіз соціальної модернізації України в Російській та Австрійській імперіях наприкінці XVIII – на початку хх ст.
Протягом майже 150 років від кінця XVIII до початку XX ст. українці перебували під владою двох імперій: 80 % із них підлягали російським імператорам, решта населяли імперію Габсбургів.
Як усі імперії, Російська імперія Романових та Австрійська Габсбургів являли собою величезні територіальні конгломерати, численне населення яких складалося із етнічно й культурно різноманітних народів. Надмірно централізована політична влада символізувалася в особі імператора, який не відчував потреби брати до уваги погляди й бажання своїх підданих. Імператори та їхні урядовці вимагали від останніх абсолютної покори й вірності, вважаючи це не лише політичним, а й моральним і релігійним обов'язком. За їхню покірливість імператори обіцяли підлеглим безпеку, стабільність і порядок. Це був устрій, який чимала частина населення імперії вважала не лише розумним, а й навіть привабливим.
В управлінні численними, розкиданими на великій території підданими імператори спиралися насамперед на армію та бюрократію. Армія боронила, а при нагоді й розширяла кордони імперії. Вона також забезпечувала внутрішній порядок. Бюрократія збирала податки (більша частина яких ішла на утримання її самої та армії), а також прагнула організувати суспільство у спосіб, що найкраще відповідав інтересам імперії. На відміну від знаті,— як української старшини, так і польської шляхти,— що панувала в українському суспільстві XVIII ст. й діяла за принципом «чим менше втручання уряду, тим краще», імперські бюрократи, які правили у XIX ст., вважали, що чим більшим числом законів і правил вони обкладатимуть суспільство, тим ліпше буде в ньому жити. І хоч місцева верхівка й далі зберігала своє значення, проте важливі рішення, що визначали життя українців, все частіше приймали імперські міністри у далеких столицях
Лівобережжя набуло рис більшої сформованості та стабільності, розвинувши суспільні відносини, подібні до тих, що існували в сусідніх країнах, де знать займала панівне становище. Після 1648р. козацтво користувалися широкими привілеями. Військова служба надавала козакам право землеволодіння й звільняла від податків. Але з кінця XVIIст. Спостерігається постійне погіршення становища рядового козацтва. Унаслідок зростання впливу старшини прості козаки втратили такі важливі політичні прерогативи, як право обирати старшину та брати участь у радах. Ще згубнішими були для них економічні проблеми. Тобто фактично козаки зрівнювались з селянами. Становище селянства починаючи з 1648р теж постійно погіршувалось. Різкий занепад селянства стався у XVIIст, коли вільні та автономні “військові поселення” було відписано з земельного фонду Гетьманщини індивідуальними землевласниками із старшини. Але все ж таки селянин ще мав право переходити до іншого пана. Закон 1727р передбачав що, лишаючи своїх феодалів селяни втрачають своє майно, а з 1760р. селяни повинні були отримувати у пана письмовий дозвіл на переїзд. Отже фактично селяни знов стають кріпаками.
На правобережжі відновила свій режим польська шляхта, яка повернула старі порядки. Соціально-економічні гноблення поглиблювались релігійною дискримінацією.
У другій половині XVIIIст. володіння козацької старшини розширювалися за рахунок захоплення нею земель у селян, рядового козацтва і царських даруваль. Найбільшим землевласником був гетьман. Різко посилюється феодальне пригноблення селянсько-козацьких мас. Селяни й козаки, окрім панщини, змушені були брати участь у будівництві фортець, каналів, платити нові види грошових податків. Збільшувалась чисельність міського населення.
Змінився адміністративний поділ: замість полків з’явились намісництва, а згодом – губернії.
У 1785 імператорський уряд включає українську знать до російського дворянства . Старшинська верхівка остаточно остаточно зрівнюється в правах з дворянством.
1775р. Катерина II надала наказ зруйнувати запорозьку Січ.
Правобережна Україна до кінця XVIIIст залишалась у складі Польші. Основними землевласниками були польські пани. Протягом 70-90-х років на Правобережжі сталися значні політичні зрушення, пов’язані з винекненням мануфактур.
Виникає небувалий розмах антифеодальних антифеодальних виступів у зв’язку зі збільшенням панщини. Гайдамацький рух, що розпочався XVIIIст. переріс у величезне народно-визвольне повстання.
1768р – польський сейм ухвалив постанову про формальне зрівняння в правах католиків і православних.
Перша половина XIXст. – це період визрівання глибокої суспільно-політичної кризи у Російській імперії, складовою частиною якої були українські землі. Ця криза зумовила виникнення суспільних рухів, які намагалися знайти вихід із скрутного положення. Посилення експлуатації селянства в умовах занепаду феодально-кріпосницької системи викликало протидію у пригнічених народних мас. Залежно від обставин ця протидія набувала різних пасивних і активних форм. Селяни писали скарги на поміщиків в урядові установи; відмовлялися відбувати панщину, платити оброк; виявляли непокору місцевим та центральним офіційним властям; самовільно створювати самоврядування тощо. Всі ці вияви народної непокори та протесту складали зміст селянського руху.