- •Інструкція з визначення груп крові за системою ab0
- •0A(альфа)b(бета)(I), Ab(бета)(II) з підгрупами
- •1.2 Стандартні еритроцити підгруп 0(I), a(II), b(III)
- •2.2. Трактування результатів реакції під час визначення груп крові за допомогою стандартних сироваток
- •2.3. Техніка визначення групи крові перехресним методом (за допомогою стандартних сироваток і стандартних еритроцитів)
- •2.4. Трактування результатів при визначенні груп крові перехресним методом
- •3.3. Техніка визначення груп крові за системою ab0 за допомогою мка
- •3.5. Контроль неспецифічності аглютинації еритроцитів
- •4.3. Помилки при визначенні груп крові, пов'язані з аномальними властивостями тестованих еритроцитів
- •4.4. Помилки, пов'язані з аномальними властивостями тестованої сироватки
2.4. Трактування результатів при визначенні груп крові перехресним методом
Трактування результатів реакцій проводять за оцінкою і співставленням результатів, отриманих за допомогою стандартних сироваток (два верхні ряди) і за допомогою стандартних еритроцитів (нижній ряд).
Результати реакцій, отриманих за допомогою стандартних сироваток і стандартних еритроцитів, повинні співпадати, тобто вказувати на наявність аглютиногенів та аглютинінів відповідно до однієї й тієї ж групи крові. Можливі чотири комбінації результатів (табл. 3).
Таблиця 3. Трактування результатів реакцій визначення груп крові перехресним методом
-------------------------------------------------------------------------------------------------
| Визначення групи за системою AB0 за | Визначення ізоаглютинінів за допомогою | Група крові та |
| допомогою стандартних сироваток | стандартних еритроцитів | ізоаглютиніни |
|-------------------------------------+----------------------------------------| |
| a(альфа)b(бета) | b(бета) | a(альфа)| 0 | A | B | |
|-----------------+---------+---------+-----------+-------------+--------------+----------------|
| - | - | - | - | + | + | 0 |
| | | | | | | a(альфа)b(бета)|
|-----------------+---------+---------+-----------+-------------+--------------+----------------|
| + | - | + | - | - | + | A |
| | | | | | | b(бета) |
|-----------------+---------+---------+-----------+-------------+--------------+----------------|
| + | + | - | - | + | - | B |
| | | | | | | a(альфа) |
|-----------------+---------+---------+-----------+-------------+--------------+----------------|
| + | + | + | - | - | - | AB |
| | | | | | | немає |
-------------------------------------------------------------------------------------------------
Примітка. При встановленні групи крові AB(IV) необхідно провести контрольне дослідження цих еритроцитів з сироваткою групи AB(IV). Підтвердженням належності до цієї групи є відсутність аглютинації.
3. Застосування моноклональних антитіл (МКА) анти-A та анти-B для визначення груп крові за системою AB0
3.1. Призначення
Моноклональні антитіла анти-A та анти-B призначені для визначення груп крові людини за системою AB0 замість стандартних ізогемаглютинуючих сироваток.
Визначення груп крові за системою AB0 у донорів і реципієнтів перехресним методом включає виявлення антигенів A і B в еритроцитах людини за допомогою МКА анти-A та анти-B, виявлення ізоаглютинінів a(альфа) і b(бета) у сироватці або плазмі досліджуваної крові стандартними тест-еритроцитами всіх груп.
3.2. Характеристика та основні властивості МКА анти-A і анти-B
Моноклональні антитіла анти-A і анти-B продукуються двома різними гібридомами і є розведеною асцитичною рідиною мишей-носіїв відповідної гібридоми, в якій знаходяться специфічні імуноглобуліни класу M (IgM), спрямовані проти груповоспецифічних антигенів A і B людини.
МКА не мають антитіл іншої специфічності і тому не викликають неспецифічної поліаглютинації еритроцитів.
МКА анти-A та анти-B перевірені всіма поширеними методами визначення груп крові - паралельно з ізогемаглютинуючими сироватками AB0. Результати довели надійність визначення груп крові у разі застосування моноклональних реагентів. Авідність, тобто час настання реакції аглютинації, її яскравість, у МКА анти-A та анти-B набагато вища, ніж у стандартних сироваток, особливо у випадку слабко виражених антигенів еритроцитів.