Топографічна анатомія хребта

Хребтовий стовп містить у своєму складі 31—33 хребці (vertebrae) — 7 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових і 2—4 куприкових. Має фізіологічні кривини в сагітальній площині: у шийній і поперековій ділянках — лордоз (lordosis), у грудній і крижовій — кіфоз (kyphosis), які формуються з 3—4-го місяців життя, коли дитина починає піднімати та тримати голову, сидіти і ходити, і до 18—25 років (мал. 308; див. кольорову вклейку). Унаслідок патологічних процесів або тривалого неправильного положення тулуба може розвивати« я патологічна кривина у фронтальній плошині — сколіоз (scoliosis).

Хребці з’єднуються один з одним тілами, дугами, остистими, поперечиммм і суглобовими відростками. З’єднання тіл хребиів, за винятком С, і С„, крихою! і куприкової кісток, забезпечують міжхребцеві диски (disci intervertebraler, мал 30>; див. кольорову вклейку). Диск є волокнисто-хрящовою пластинкою, по периферм якої утворюється міцне фіброзне кільце (anulus fibrosus), а всередині розташоване драглисте ядро (nucleus pulposus), що відіграє амортизаційну роль. Хребці з'гдилш за допомогою дуговідросткових суглобів (articulationes zygapophysiales). З’єднання S з куприком відбувається за допомогою крижово-куприкового суглоба (articulai» sacrococcygea), який під час пологів забезпечує відхилення куприка назад.

Хребці скріплені між собою за допомогою зв’язок (див. мал. 309). Передня поздовжня зв’язка (lig. longitudinale anterius) розташована по передній поверхні тіл хребців і дисків і простягається від передньої дуги атланта до тазової поверхні кряжів, де вплітається в окістя. Зв’язка прикріплюється до міжхребцевих дисків і країв тіл хребців, які виступають. Задня поздовжня зв’язка (lig. longitudinale posterius) прямує по задній поверхні тіл хребців усередині хребтового каналу від С„. Вона зростається з міжхребцевими дисками і не пов’язана з тілами хребців.

Дуги хребців з’єднуються між собою за допомогою жовтих зв’язок (ligg. flava), які отримали таку назву через жовтий колір еластичних волокон, що входять до їх складу.

Хребці скріплені зв’язками, розташованими між остистими відростками (міхос- тистими; ligg. interspinale), між верхівками остистих хребців (надосгьовою; lig. supraspinale) і між поперечними відробками (міжпоперечними; ligg. intertransversana).

Амплітуда рухів хребтового стовпа в сагітальній площині становить 60—70’, найрухомішими є шийні та поперекові відділи. Кількість вільних хребців, які утворюють рухомий відділ хребтового стовпа, досить постійна — 24.

У деяких випадках криж утворюється завдяки зрощенню S_n—S_v, a S, лишається вільним і додається до поперекових хребців. Таке явище називають люмбалізацією. У разі формування крижа з включенням Ц, кількість вільних хребців зменшується. Зазначений процес називають сакралізацією.

Кожний хребець має три точки скостеніння: одну — в тілі хребця і дві — в дузі (по одній у кожній половині дуги хребця). Ці точки з’єднуються, проте в деяких випадках вони мижуть і не зливатися, а утворювати щілини між тілом і дугою (спон- дшліз) або між обома половинами дуги хребця (spina bifida). У деяких випадках взагалі може не бути тіл хребців (асомія) або половини тіла хребця (гемісомія). Також інколи спостерігають припинення росту тіл хребців у висоту (вроджена пла- тиспондилія).

Хребтовий канал (canalis vertebralis) обмежений спереду задньою поверхнею тіл хребців, міжхребцевих дисків, задньою поздовжньою зв’язкою, а ззаду — дугами хребців і натягнутими між ними жовтими зв’язками. Біля основи кожної дуги хребця розташовані верхня та нижня хребцеві вирізки (incisura vertebralis superior et inferior), з яких утворюється міжхребцевий отвір (foramen intervertebrale) — місце виходу з хребтового каналу судин і нервів.

Продовженням хребтового каналу в крижових хребцях є крижовий канал (canalis sacralis), задня стінка якого майже на всьому протязі представлена кісткою, яка Утворилася завдяки злиттю дуг і суглобових відростків крижових хребців. Від кризового каналу в кількості, що відповідає такій крижових хребців, відходять кісткові відгалуження, які на тазовій поверхні крижів відкриваються тазовими крижовими отворами (forr. sacralia pfclvina), а на дорсальній — дорсальними крижовими отворами (forr. sacralia dorsalia). Крижовий канал внизу не замикається, а відкривається крижовою Щшиною (hiatus sacralis), яка з боків обмежена крижовими рогами (comua sacralia).

Кровопостачання хребта здійснюють гілки, що відходять у шийній ділянці від хребтової, висхідної та глибокої шийних артерій, у грудній — від міжребрових, у поперековій — від поперекових, у крижовій — від бічних і серединної крижових артемій. Спинномозкові гілки через міжхребцеві отвори вступають у хребтовий канал і утворюють анастомози з гілочками протилежного боку та віддають, своєю чергою, гілочки до тіл хребців (Мал. 310; див. кольорову вклейку).

Венозний ьідгік відбувається у внутрішні та зовнішні венозні хребтові сплетення, які утворюють широку спку анастомозів (венозний тракт) і сполучаються з венами та венозними пазухами голови, шиї, грудей, живота і таза, шо забезпечуе ф>нкш. нування кава-кавальних анастомозів. Зовнішні хребтові венозні сплетення (plexus venosi vertebrales extemi) обплітають ззовні поперечні й остисті відростки та тіла хребців, внутрішні хребтові венозні сплетення (plexus venosi vertebrales intern) розташовані в епідуральному просторі хребтового каналу (мал. 311; див. кольорову вклейку).

Лімфа від хребтового каналу відтікає у вузли, розташовані на передній поверхні хребтового стовпа і з боків від нього.

Іннервацію хребта забезпечують задні гілки спинномозкового нерва.