БІЛЕТ№1

1. Лікування іридоциклітів. Засоби, що розширюють зіницю.

• При передніх іридоциклітах застосування середників, що розширюють зіницю, – найважливіший лікувальний захід. Мідріатики зменшують набряк райдужки, ексудацію та запобігають утворенню задніх синехій і зарощенню зіниці. 1% розчин атропіну сульфату – найефективніший мідріатик, який паралізує дію стискача райдужки. Застосовують його у вигляді інсталяцій 3 рази на день або як 1% мазь на ніч. У разі індивідуальної непереносимості препарату призначають 0,25% розчин скополаміну гідроброміду. Хороший мідріатичний ефект має застосування так званої тріади за Гредлі: інстиляції 3% розчину кокаїну, закладання в кон'юнктивальний мішок кришталиків атропіну та аплікації 0,1% розчину адреналіну за нижню повіку одночасно. При цьому для попередження всмоктування препаратів слизовою оболонкою носа та ефективності локальної дії необхідно затиснути вказівним пальцем слізні точки при закритих повіках. Якщо задні синехії при цьому не розриваються, то доцільно призначити мідріатики шляхом електрофорезу, іонофорезу або підкон'юнктивальні ін'єкції 1% розчину мезатону, фібринолізину чи 0,1% розчину адреналіну по 0,1 мл.

• Розширення зіниці (1% розчин атропіну, 0,25% розчин скополаміну, 1% розчин гоматроніну, 0,1% розчин адреналіну).

2. Первинна відкритокутова глаукома. Діагностика. Клініка. Лікування.

Глаукома – об'єднує групу захворювань ока, основними симптомами котрих є підвищення внутрішньоочного тиску, характерна зміна поля зору і крайня екскавація диска зорового нерва. Спершу відзначається порушення офтальмотонусу. До коливань внутрішньоочного тиску найбільш чутливий зоровий нерв, тому тривале підвищення тиску веде до його прогресуючої атрофії та зниження функцій зору. Найважливіші діагностичні ознаки глаукоми – асиметрія вираженості екскавації на правому й лівому очах, іноді – поява на диску крововиливів. Особливо патогномонічна зміна поля зору, розвиток дефектів якого може починатися з периферії, але передусім вони визначаються в центральних відділах. Первинне звуження поля зору проявляється розширенням меж сліпої плями, дугоподібним випадінням у полі зору, звуженням периферичних меж поля у верхніх або нижніх носових сегментах. У подальшому звуження поля зору відзначається в периферичних відділах, можлива цілковита втрата периферичного зору. Погіршується темнова адаптація, знижується гострота зору. Стан внутрішньоочного тиску оцінюють як нормальний, помірно підвищений, високий. Нормальним вважають тиск, що не перевищує 27 мм рт. ст., помірно підвищеним – 28-32 мм рт. ст., високим – від 33 мм рт. ст. і більше. Якщо високий тиск не можна знизити, зорові функції швидко втрачаються. Форму глаукоми визначає ширина кута передньої камери, зумовлена місцевими патофізіологічними чинниками, що безпосередньо призводять до погіршення відпливу водянистої вологи з ока і сприяють підвищенню внутрішньоочного тиску. Основні типи глаукоми – закритокутова і відкритокутова. Закритокутова глаукома характеризується постійною або періодичною блокадою кута передньої камери коренем райдужної оболонки. Відкритокутова глаукома – величина відкритого кута передньої камери коливається 10-45°, у зв'язку з погіршенням відпливу водянистої вологи дренажною системою ока підвищується внутрішньоочний тиск. Змішаний тип глаукоми – поєднуються ознаки, властиві обом основним формам захворювання. Виділяють 4 стадії глаукоми: початкову, розвинену, глибоку і термінальну. У початковій стадії спостерігаються розширення фізіологічної екскавації диска зорового нерва і зміни поля зору – поява в парацентральній його частині невеликих скотом, збільшення сліпої плями. Розвинена стадія глаукоми характеризується крайовою екскавацією диска зорового нерва, значними дефектами центрального зору, звуженням поля зору на 10° і більше в носовій ділянці або його концентричним звуженням. Третій стадії властиве виражене стійке звуження поля зору (менш ніж 15° від точки фіксації за радіусами) або збереження окремих його ділянок. У термінальній стадії глаукоми настає втрата предметного зору або цілковита втрата зорових функцій.

БІЛЕТ№2

1. Класифікація кератитів. Загальні принципи їх лікування. У клініці розрізняють кератити поверхневі з локалізацією процесу в епітелії та передній пограничній пластинці, глибокі – інтерстиціальні з ураженням строми рогівки та увеальні – зміни розвиваються у задній пограничній пластинці та ендотелії. Поверхневі кератити бувають екзогенної та ендогенної природи, інші – ендогенного походження.

Згідно класифікації А.І.Волоконенко, кератити поділяють на 3 групи:

1. Екзогенні:

   1. Ерозія рогівки

   2. Травматичні кератити

   3. Кератити, викликані захворюваннями кон'юнктиви, повік, мейбомієвих залоз

   4. Грибкові кератити

2. Ендогенні:

   1. Інфекційні кератити:

      • туберкульозні

      • сифілітичні

      • герпетичні

   2. Нейронаралітичні кератити

   3. Авітамінозні кератити

3. Нез'ясованої етіології

Деякі автори поділяють кератити за етіологічним принципом на бактеріальні, вірусні, алергічні, обмінні та ін. Лікування. Загальне та місцеве застосування антибіотиків та сульфаніламідних препаратів, до яких чутлива бактеріальна флора. Ефективні форсовані інстиляції в кон'юнктивальний мішок антибіотиків і сульфаніламідних препаратів, вітамінів і розсмоктуючих середників (по 4-5 циклів у день протягом 7-10 днів). Показана десенсибілізуюча терапія. Ефективні також дезінфікуючі мазі: 1% тетрациклінова, 3-5% ксероформна, 1% синтоміцинова емульсія та ін. У разі показань призначають мідріатики короткої дії. Розсмоктувальну терапію проводять у вигляді електро(фоно)форезу ферментів, тканинних препаратів та кортикостероїдів.

2. Співдружня косоокість. Діагностика. Лікування. Співдружна косоокість. Основною ознакою співдружної косоокості вважають однаковість кута косоокості при фіксації будь-яким оком і у різних напрямках зору.

Косоокість вважають природженою, якщо вона проявилась у перші 6 міс житія дитини, а набутою – якщо ознаки її виявились пізніше. Відхилення ока до носа має назву збіжної косоокості, до скроні – розбіжної, а відхилення зорової лінії по вертикалі – суправергуїчої косоокості та інфравергуючої. Можливе одночасне відхилення ока по вертикалі та горизонталі.

У разі косоокості важливо знати не лише, в який бік відхилена зорова лінія, але й наскільки. Величину відхилення, або кут косоокості, виражають у градусах і призмових діоптріях.

Величину кута косоокості визначають способом Гіршберга: промінь світла спрямовують в очі обстежуваного і порівнюють розташування світлових рефлексів на рогівках. В оці, що фіксує, рефлекс спостерігається поблизу центру зіниці або співпадає з ним, а в оці, що косить, його визначають у місці, відповідному до відхилення зорової лінії. Один міліметр зміщення її на рогівці відповідає кугу косоокості в 7°. Широка зіниця ускладнює точне визначення відстані між світловим рефлексом і центром рогівки, а одночасне відхилення ока по горизонталі та вертикалі – застосування способу Гіршберга. За умови значного кута у кут косоокості обчислюють з необхідною поправкою.Більш точно кут косоокості вимірюють за допомогою тесту з прикриванням призмами, на периметрі та синоптофорі за спеціальними методиками.У випадку відхилення ока до носа кут косоокості вважають позитивним і позначають знаком "+", а кут розбіжної косоокості – негативним. При одночасному відхиленні у вертикальній площині величину і напрям девіації зазначають після величини кута косоокості по горизонталі. Види співдружньої косоокості:

• Дисбінокулярна амбліопія

• Акомодаційна збіжна співдружна косоокість

• Неакомодаційна збіжна співдружна косоокість

• Частково акомодаційна збіжна співдружна косоокість

• Розбіжна співдружна косоокість

Принципи лікування спiвдружньоi косоокості.

Використовують комплексну методику лікування косоокості, котра включає оптичну корекцію порушень рефракції, заходи по боротьбі з амбліопією, операції на окорухових м'язах, перед- і післяопераційне апаратне лікування, а на заключному етапі – відновлення бінокулярного зору в природних умовах і навчання глибинному зору. Терапія косоокості триває 3-5 і більше років і вимагає терпіння та витримки дитини, її батьків.Постійне використання окулярів не лише усуває аметропію, але й дає змогу істотно зменшити кут косоокості. Дітям із збіжною косоокістю і далекозорістю призначають плюсові лінзи, на 0,5-1,0 дпт слабші за величину далекозорості, визначену шляхом циклоплегії. В умовах далекозорого астигматизму сферичний компонент призначають за таким самим критерієм, а силу циліндра добирають на 0,5 дпт слабшу за виявлений астигматизм. Натомість дітям з розбіжною косоокістю та короткозорістю призначають корекцію мінусовими лінзами, що забезпечують гостроту зору кожного ока до 0,8-0,9. У рідких випадках, коли поєднуються збіжна косоокість і короткозорість, також рекомендовані окуляри, а в разі розбіжної косоокості й далекозорості окуляри, які виправляють аметропію, призначають тільки за істотного зниження гостроти зору без окулярів.Корекція окулярами дає змогу усунути відхилення в умовах акомодаційної косоокості. Пацієнти з неакомодаційною косоокістю також потребують такої корекції. Окуляри підвищують гостроту зору при аметропіях і перешкоджають збільшенню кута за рахунок нашарування акомодаційних впливів.У разі потреби дітям призначають окуляри з 8-10-місячного віку. У подальшому силу лінз змінюють відповідно до зміни рефракції, величину котрої уточнюють 1 раз на 1-2 роки. Після відновлення бінокулярного зору в окулярах силу їх скелець поступово зменшують аж до відміни окулярів.

БІЛЕТ№3