1. Герпетичні кератити. Їх діагностика та лікування.

Діагностика герпетичних кератитів базується на клініці процесу, проведенні вірусологічних та цитологічних досліджень. Найбільш перспективним у діагностиці герпетичних процесів рогівки є метод імунофлюоресценції. Лікування. Ацикловір – високоактивний препарат з вузьким спектром противірусної дії. 3% мазь вводять у кон'юнктивальний мішок 5 разів на добу з інтервалом 4 год. Таблетки по 200 мг призначають 3-5 разів на день протягом 5-10 днів або ж ліофілізовану натрієву сіль ацикловіру (250 мг препарату на 10 мл дистильованої води або ізотонічного розчину) вводять внутрішньовенно повільно протягом години кожні 8 год, курс лікування 5 днів (з розрахунку 5 мг/кг маси тіла). Високоефективний препарат при лікуванні поверхневих герпетичних кератитів – 5-йод-2-дезоксіуридин – ЙДУ (керецид, герплекс, офтан-ЙДУ та ін.). Застосовують його у вигляді 0,1% розчину шляхом інсталяцій у кон'юнктивальний мішок або 0,5% мазі (3-5 разів на добу). Цей препарат мало ефективний за наявності глибоких форм офтальмогерпесу, крім того, може викликати токсико-алергічну реакцію з боку кон'юнктиви, рогівки, війкового тіла. Лікування препаратом не гарантує щодо виникнення надалі рецидивів. Відарбін ефективний у разі ЙДУ-резистентних штамів герпетичного вірусу. Застосовують його у вигляді 3% мазі 5 разів на добу. Цей препарат у поєднанні з кортикостероїдами ефективний у разі лікування глибоких кератитів. Трифлюоротимідин (ТФТ) — аналог тимідину, подібний до ЙДУ, проте менш токсичний і ліпше розчинений. 1% розчин препарату інсталюють у кон'юнктивальний мішок кожні 2 год, а 2% мазь в аплікаціях – 5-6 разів на добу.

2. Термічні опіки очей, клініка, невідкладна допомога. Ступінь опіку очей визначається передусім глибиною ушкодження. Опіки поділяють на 4 ступеня. Об'єм і характер невідкладної допомоги при опіках очей залежить не лише від їх важкості, але й від виду ушкоджуючого агента. Невідкладна допомога: Негайне рясне промивання очей водою, водночас з'ясовують анамнез. При опіках II, III, IV ступеня підшкірно вводять протиправцеву сироватку за Безредком. Обпалену шкіру змащують 1% синтоміциновою емульсією, 1% тетрацикліновою або 5% левоміцетиновою маззю; закапують 20% розчин сульфацил-натрію, 0,25% розчин левоміцетину, 0,05% розчин еуфіліну, вітамінні краплі, краплі аєвіту; закладають дезінфікуючі мазі, уводять під кон'юнктиву 0,3-0,5 мл аутокрові з антибіотиками щотижня. Закапують також 0,01% розчин цитралю, обліпихової олії.

БІЛЕТ№7

1. Сторонні тіла рогової оболонки та невідкладна допомога при них.

Поверхневі ушкодження виникають у разі потрапляння дрібних сторонніх тіл, котрі, не пробиваючи капсулу ока, залишаються в кон'юнктиві, склері або рогівці. Як правило, це малі тіла, для їх виявлення використовують бокове освітлення та бінокулярну лупу, біомікроскопію. Важливо з'ясувати глибину розташування стороннього тіла. У разі його локалізації в поверневих шарах відзначаються світлобоязнь, сльозотеча, перикорнеальна ін'єкція, що пояснюється подразненням великої кількості нервових рецепторів трійчастого нерва. Усі сторонні тіла необхідно видаляти, оскільки тривале перебування їх в оці, особливо на рогівці, може призвести до таких ускладнень, як травматичний кератит або гнійна виразка рогівки. Поверхневі тіла видаляють амбулаторно. Нерідко їх можна зняти вологим ватним тампоном після закапування в око 0,25% розчину дикаїну. Проте, як правило, тіла, що потрапили в поверхневі та середні шари рогівки, вилучають спеціальним списом, жолобкуватим долоток або кінцем ін'єкційної голки. При більш глибокому їх розташуванні, у зв'язку з небезпекою розтину передньої камери, стороннє тіло бажано видаляти хірургічним шляхом, під операційним мікроскопом. Металеве тіло можна вилучити з рогівки за допомогою магніту, у разі необхідності над ним попередньо розрізають поверхневі її шари. Після вилучення стороннього тіла призначають дезінфікуючі краплі, мазі з антибіотиками або сульфаніламідними препаратами, метиленовий синій з хініном, асептичну пов'язку на 1 добу.Сторонні тіла з глибоких шарів рогівки, особливо на єдиному оці, має видаляти тільки лікар-офтальмолог.

2. Гострий напад глаукоми. Етіологія, клініка, лікування. Напад глаукоми виникає під дією таких провокуючих чинників, як нервове напруження, перевтома, тривале перебування в темряві, медикаментозне розширення зіниці, тривала робота зі схиленою головою, споживання великої кількості рідини. Хворий скаржиться на біль в оці й голові, затуманювання зору, появу райдужних кіл при погляді на джерело світла. Больові відчуття зумовлені стисненням нервових елементів у корені райдужної оболонки й війковому тілі. Зоровий дискомфорт пов'язаний із набряком епітелію та строми рогівки. В умовах різко вираженого нападу можливі нудота, блювання, часом непокоїть біль, що іррадіює в ділянку серця і живіт. Об'єктивно відзначаються різке розширення судин на передній поверхні очного яблука, змішаний тип ін'єкції. Рогова оболонка набрякла, райдужка – здута, передня камера мілка, зіниця розширена внаслідок парезу її стискача, спричиненого різким підвищенням внутрішньоочного тиску. У розпалі нападу можлива странгуляція окремих судин райдужки, що призводить до некротичних і запальних явищ. Шляхом гоніоскопії виявляють цілковите закриття кута передньої камери. Очне дно видно погано, воно наче приховане туманом. Відзначається набряк диска зорового нерва, іноді – геморагії навколо нього.

Диференціальна діагностика гострого нападу глаукоми та гострого іриту

Показник	Напад глаукоми	Гострий ірит
Скарги хворого	Райдужні кола при погляді на джерело світла	Райдужних кіл немає
Характер болю	Переважає іррадіюючий біль	Переважає біль в оці
Початок захворювання	Часто передують продромальні напади	Початок раптовий
Ін'єкція	Змішана очного яблука	Переважає перикорнеальна
Чутливість рогівки	Знижена	Не змінена
Передня камера	Мілка	Середньої глибини
Зіниця	Широка	Вузька
Внутрішньоочний тиск	Підвищений	Знижений

3 метою зниження внутрішньоочного тиску, зменшення вмісту води в тканинах застосовують засоби осмотичної дії і гіпотензивні препарати. Очищену сечовину у вигляді 30% розчину в 10% розчині інвертази вводять внутрішньовенно з розрахунку 1-1,5г/кг маси тіла. 20% розчин аскорбату натрію вводять внутрішньовенно в дозі 1-1,5 г/кг маси тіла. Добрий гіпотензивний ефект дає гліцерин, що його застосовують у 50% розчині в дозі 1-1,5 г/кг маси тіла всередину; лікувальний ефект проявляється через 30 хв після прийому препарату, досягаючи максимуму через 1-2 год, і припиняється через 6-8 год. Водночас із медикаментозною терапією призначають відволікальні процедури (гарячі ножні ванни, сольові проносні засоби) та гірудотерапію. Якщо належного ефекту від лікування немає протягом 3-4 год, хворому вводять гангліоблокатори й нейроплегічні засоби, з яких найбільш дієвим є аміназин, котрий застосовують разом із димедролом і промедолом. Така літична суміш пригнічує секрецію водянистої вологи, діючи через центральні механізми, і знижує больовий синдром.

БІЛЕТ№8

1. Проникаючі поранення очного яблука та їх ознаки. Ускладнення. Невідкладна допомога. Проникаючим називають таке поранення, за котрого предмет, яким зроблено поранення, розтинає всю товщу зовнішніх оболонок ока. Це небезпечне ушкодження, оскільки воно призводить до зниження зорових функцій, а іноді є причиною загибелі другого, неушкодженого ока. Основні симптоми: наскрізна рана рогівки або склери, випадіння внутрішніх оболонок у рану, наявність стороннього тіла в оці; передня камера глибока або мілка, гіпотонія ока. Перша допомога: закапують дезінфікуючі краплі, накладають стерильну пов'язку, транспортують хворого санітарним транспортом до травматологічного центру. Невідкладна офтальмологічна допомога: уводять протиправцеву сироватку за Безредком, антибіотики внутрішньом'язово і парабульбарно, сульфаніламідні препарати всередину. Здійснюють оглядову рентгенографію орбіти, за показаннями. Проводять хірургічну обробку проникаючого поранення. Накладають шви на рогівку або склеру, а в разі необхідності – також на райдужку. При ушкодженні кришталика вдаються до його екстракції з імплантацією інтраокулярної лінзи, відновлюють передню камеру. Магнітне стороннє тіло видаляють з ока ургентно, амагнітне – у плановому порядку. На операційному столі під кон'юнктиву вводять розчини антибіотиків і кортикостероїдних препаратів.