2. Гострий напад глаукоми.

Напад глаукоми виникає під дією таких провокуючих чинників, як нервове напруження, перевтома, тривале перебування в темряві, медикаментозне розширення зіниці, тривала робота зі схиленою головою, споживання великої кількості рідини. Хворий скаржиться на біль в оці й голові, затуманювання зору, появу райдужних кіл при погляді на джерело світла. Больові відчуття зумовлені стисненням нервових елементів у корені райдужної оболонки й війковому тілі. Зоровий дискомфорт пов'язаний із набряком епітелію та строми рогівки. В умовах різко вираженого нападу можливі нудота, блювання, часом непокоїть біль, що іррадіює в ділянку серця і живіт. Об'єктивно відзначаються різке розширення судин на передній поверхні очного яблука, змішаний тип ін'єкції. Рогова оболонка набрякла, райдужка – здута, передня камера мілка, зіниця розширена внаслідок парезу її стискача, спричиненого різким підвищенням внутрішньоочного тиску. У розпалі нападу можлива странгуляція окремих судин райдужки, що призводить до некротичних і запальних явищ. Шляхом гоніоскопії виявляють цілковите закриття кута передньої камери. Очне дно видно погано, воно наче приховане туманом. Відзначається набряк диска зорового нерва, іноді – геморагії навколо нього.

БІЛЕТ№12

1. Повзуча виразка рогівки. Її клініка та лікування.

Плазмокоагулюючі штами бактерій, що знаходяться в кон'юнктивальній порожнині, проникають в ушкоджену рогівку і, маючи потужні протеолітичні властивості, викликають бурхливий блискавичний запально-некротичний процес. Захворювання починається з сильного ріжучого болю в оці, світлобоязні, сльозотечі, блефаросиазму, змішаної ін'єкції, гноєтечі та інколи хемозу кон'юнктиви. Інфільтрат у рогівці має сіро-жовтий колір, і в першу ж добу він розпадається з утворенням виразки дископодібної форми з гнійним кратероподібним дном, з центральною локалізацією. Виразка має два неоднакові краї: один край – прогресуючий – підритий, різко інфільтрований, причому інфільтрація у вигляді інтенсивного помутніння поширюється в нормальну тканину рогівки і протягом кількох днів захоплює більшу її частину. Другий край – регресуючий – гладкий, по мірі збільшення виразки він очищається та вкривається епітелієм. З часом починається васкуляризація рогівки. Повзуча виразка поширюється не тільки по поверхні, але і в глибину, аж до задньої пограничної пластинки з утворенням десцеметоцеле. Можлива перфорація рогівки, через яку інфекція потрапляє всередину ока і розвивається панофтальміт. Деколи після перфорації рогівки настає швидке видужання з утворенням більма, зрощеного з райдужною оболонкою. Паралельно з розвитком інфільтрату в рогівці процес поширюється на райдужну оболонку: змінюється колір райдужки, зіниця стає неправильної форми через утворення задніх синехій, наростає біль в оці. На дні передньої камери утворюється гіпопіон. До перфорації рогівки гній у передній камері стерильний: мікроорганізми не проникають через задню пограничну пластинку. Лікування. У разі хронічного дакріоциститу – ургентно проводять дакріоцисториностомію. За допомогою анестетиків і заспокійливих середників необхідно зняти больовий синдром. Антибактеріальні, нейротрофічні, регенеративні та інші препарати інсталюють у кон'юнктивальний мішок форсованим методом. Одночасно застосовують вітамінні краплі. Залежно від глибини виразки призначають мідріатики чи міотики (2-3 рази на день). Ефективна аутогемотераиія. У разі швидкого прогресування процесу проводять кріо- чи діатермокоагуляцію підритого краю, парацентез і промивання передньої камери антибіотиками широкого спектра дії. При торпідному перебігу, незатухаючому болю призначають періорбітальні новокаїнові блокади, анальгетики, десенсибілізуючі препарати. У період видужання проводять розсмоктувальну терапію у вигляді крапель, електро(фоно)форезу. У стадії регенерації корисні кортикостероїди, ферментні, тканинні препарати.