1. Ускладнення проникаючих поранень. Ендофтальміт. Симпатичне поранення.

У випадках, коли металеві осколки з будь-якої причини не видалено з ока, виникають важкі ускладнення внаслідок поступового окислення металу і проникнення окислів у тканини ока. Металоз проявляється в різні строки після проникнення осколка в порожнину ока – від кількох тижнів до кількох місяців, іноді навіть років. Окрім розвитку характерних клінічних ознак, для ранньої діагностики металозу величезне значення мають електрофізіологічні дослідження ока. Сидероз. Осколки, що містять у своєму складі залізо, при окислюванні спричинюють іржавіння ока – сидероз. Сутність його полягає в поступовому розчиненні стороннього тіла і просяканні тканин ока неорганічними та органічними сполуками заліза. Перші ознаки сидерозу можна виявити через кілька місяців після травми. Згодом реакція зіниці на світло стає млявою. Відкладання солей заліза в сітківці спричинює гемералопію, розвивається токсична ретинопатія, потім – нейроретинопатія; під час дослідження картина очного дна схожа з такою самою в умовах пігментної дегенерації сітківки. У пізніх стадіях у центральних відділах очного дна визначають великі білі атрофічні вогнища, диск зорового нерва стає іржавого кольору. Ці явища здатні призводити до цілковитої сліпоти, рецидивуючого іридоцикліту або абсолютної вторинної глаукоми. Халькоз. Не вилучені своєчасно з ока мідні осколки спричинюють розвиток халькозу – відкладання в тканинах ока оксидів міді. Відкладання солей міді в кришталику призводить до мідної катаракти: утворення жовтувато-зелених помутнінь у вигляді квітучого соняшника. Якщо мідний осколок потрапив у склисте тіло, то воно швидко стає мутним, з'являються білі нитки й плівки, оточені зеленавою або оранжевою масою. Відбувається нерівномірне розрідження склистого тіла з подальшим утворенням сполучнотканинних шварт і тяжів. Навколо осколка завжди відбувається запальний процес, з'являється зона асептичного нагноєння. Тканина тут швидко розплавлюється, утворюється абсцес і виникають умови для переміщення осколка. Халькоз здатний спричинити іридоцикліт і вторинну глаукому. Ендофтальміт – запалення внутрішніх оболонок ока. Найчастіше розвивається через 2-3 дні після проникаючого поранення ока і характеризується різким болем в оці, помірним набряком повік і кон'юнктиви, вираженою змішаною ін'єкцією, різким зниженням гостроти зору. Ендотелій рогівки набряклий, у передній камері гній. У склистому тілі спочатку плаваючі помутніння, а потім утворюється абсцес з жовтуватим відсвічуванням зіниці, на місці якого утворюються сполучнотканинні шварти. Це може бути причиною вторинного відшарування сітківки та субатрофії очного яблука. Панофтальміт – гнійне запалення всіх оболонок ока з бурхливим, гострим перебігом, больовим синдромом, підвищенням температури тіла, іноді блюванням. Місцево спостерігаються різкий набряк повік, хемоз кон'юнктиви, гнійна інфільтрація рогівки і склери з поширенням на ретробульбарний простір і появою екзофтальму, підвищення офтальмотонусу та обмеження рухомості ока. Клініка наростає протягом 1-2 діб з наступною перфорацією рогівки або склери, після чого загальний стан хворого поліпшується і розвивається атрофія очного яблука. Невідкладна допомога: антибіотики внутрішньом'язово, парабульбарно, всередину і в склисте тіло, кортикостероїдні препарати – супрахоріоїдально, мідріатики – місцево. У важких випадках – задня вітректомія із заміщенням гнійно зміненого склистого тіла розчином антибіотиків. Якщо консервативне лікування не дає доброго ефекту, явища панофтальміту наростають, показана операція – евісцерація очного яблука.