• 1252 р. – перший похід Куремси , відбитий Данилом.

• 1254- 1255 – 2 Похід Данила на Болохівські землі і на Пониззя .

• 1256 р. син Данила Шварн проводить ще один похід на Болохівську землю і лише після цього ці землі остаточно покорились Данилу.

• 1257 Р. – новий похід Куремси , пробує захопити Володимир , але безуспішно.

• У 1258 і 1259 – похід на Русь монгольської орди на чолі з ханом Бурундаєм

(описаний у творі І. Франка «Захар Беркут»). Він розбив галицьку дружину і

Данило був змушений знову визнати над собою зверхність Золотої Орди та

зруйнувати недавно відновлені фортеці Данилів , Луцьк , Крем’янець, Львів , Стіжок, було спалено Володимир.

У 1264 р. Данило поновив добрі стосунки з Польщею.

У цьому ж 1264 р. Данило помер.

Літописець пише про нього, що був Данило князем мудрим , добрим , хоробрим ,

спорудив багато міст і церкви поставив. Братолюбством світився він з бра-

том своїм Васильком.

Значення правління Данила Галицького.

1. Зумів приборкати боярську опозицію і відновити єдність ГВД.

2. Успішно захищав свої землі від монголо – татар.

3. Провів військову реформу: замість малочисельних загонів дружинників створив регулярну , легкоозброєну і навчену піхоту із городян та важкоозброєну піхоту - оружників, закутих у панцири.

4. Держава Данила Галицького стала спадкоємицею Київської Русі , дала можливість продовжити формувати національну українську державу.

IV ПЕРІОД ГВД.

ГВД ЗА НАСТУПНИКІВ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО.

Після смерті Д. Галицького ГВД втратила свою єдність. Вона була поділена на 4 частини. Г-В князем вважався брат Данила – Василько , але фактично він правив лише невеликою західною частиною Волині з м. Володимиром.

Після смерті Василька у 1269 році Зах. Волинь відійшла до його сина Володимира.

Про нього писав літописець , що був князем богобоязним , любив книжки . При ньому було складено Волинський літопис. Перед смертю заповів свої землі двою- рідному брату Мстиславу Даниловичу.

Схід. Волинню з м. Луцьк правив син Данила - Мстислав.

Галицькою і Перемишльською землями правив син Данила – Лев Данилович ,

який після смерті Василька вважався Г-В князем.

Третій син Данила – Шварн управляв Холмською і Белзською землями та

Чорною Руссю.

Після смерті Володимира Васильковича його землі перейшли до Мстислава , а

після смерті Шварна у 1269 р. його землі успадкував Лев Данилович.

ПРАВЛІННЯ ЛЕВА І ДАНИЛОВИЧА .

(1264 – 1301)

1. Після смерті Василька ( 1269) вважався Г-В князем.

2. У 1272 р. переніс столицю із м. Холма до м. Львів.

3. Підтримував дружні відносини з Литвою , Угорщиною , Чехією, Тевтонським Орденом.

4. Визнав себе васалом Золотої Орди .

5. Приєднав до ГВД Закарпаття (1280 р. – 1320р. ) і Люблінську землю ( 1282р.)

6. Не зміг втримати Пониззя , бо там кочувала ногайська орда .

Після його смерті у 1301 р. Г-В князем став його син – Юрій І Львович.

ПРАВЛІННЯ ЮРІЯ І ЛЬВОВИЧА.

(1301 – 1308 (1315) )

1. Після смерті Мстислава Даниловича і Лева Даниловича об’єднав під своєю вла-

дою всі Г-В землі , відновив єдність держави.

2. Переніс столицю зі Львова до Володимира ( 1301 р.)

3. 1-й , хто після Данила носив титул короля ГВД.

4. У 1303 р. домігся створення окремої Галицької митрополії , яка безпосередньо підпорядковувалась константинопольському Патріарху.

5. За його правління було остаточно втрачено частину Закарпаття , яке захопила

Угорщина і Люблінську землю , яка відійшла до Польщі .

6. Відновив владу над Пониззям і відсунув кордони своєї держави аж до Чорного

моря.

7. Угорська знать висунула його претендентом на угорський престол.

Після його смерті влада перейшла до його синів Андрія і Лева ІІ.

ПРАВЛІННЯ АНДРІЯ І ЛЕВА ІІ.

( 1308 ( 1315) - 1323 ).

1. Вони знову поділили ГВД на 2 частини : Андрію – Волинь , а Леву ІІ – Галичина ,

але розпаду держави все ж не відбулось, бо князі правили разом.

2. Мали титул не королів , а « Божою милістю князі всієї Руської землі ,Галичини і

Володимерії.

3. Визнавали над собою владу Орди , але постійно боролися з нею. Для боротьби з Ордою і Литвою створили союз із Польщею і Тевтонським Орденом.

4. При їх правлінні Угорщина остаточно захопила Закарпаття , а Литва – Берестейську і Дорогочинську землі.

5. Загинули у 1323 р. у боротьбі з монголо – татарами.

Після їхньої смерті не залишилось прямих нащадків династії Романовичів по чоловічій лінії , тому галицькі бояри обрали князем ГВД сина їхньої сестри -

Юрія ІІ Болеслава Тройденовича Мазовецького.

ПРАВЛІННЯ ЮРІЯ ІІ БОЛЕСЛАВА МАЗОВЕЦЬКОГО .

( 1323 - 1340 )

Був слабким князем , перебував під впливом католицького духовенства і польської знаті. У складний для ГВД час не зумів зберегти її від послаблення і загибелі.

Не рахувався із боярською радою , замість тисяцьких і воєвод оточував себе іноземцями . Все це викликало невдоволення Г-В боярства , які зрештою його отруїли.

В зовнішній політиці зблизився з Литвою проти Польщі . Підтримував дружні відносини з Тевтонським Орденом і Золотою Ордою.

Повністю втратив землі Берестейщини , Підляшшя і Пониззя.

У 1340 р. Юрій ІІ помер ( отруїли). Більше прямих нащадків Романовичів не було.

Це привело до остаточного падіння ГВД , бо з 1340 р. Польща і Угорщина починають боротьбу за Г-В спадщину.

У 1340 р. польський король Казимир ІІІ організував перший напад на ГВД з метою

його захоплення . Поляки пограбували Львів , інші міста , але утвердитись на Галичині не змогли , бо на цей час галицькі і львівські бояри обрали правителем Галичини боярина Дмитра Детька ( 1340 – 1349р ( 1344)). Він отримав титул

« Управителя і старости Руської землі» . Столицею було м. Львів.

Казимир ІІІ був змушений визнати владу Д. Детька пожиттєво, а за це Детько

визнав себе васалом Польщі.

Волинські землі перейшли під вплив Литви , бо син литовського князя Гедиміна – Любарт був одружений із дочкою одного із загиблих Юрійовичів і волинські

бояри запросили його на волинське княжіння . Він став правити під іменем Дмитро – Любарт . Хоча носив титул князя всієї ГВД , він правив лише Волинню, бо через опір галицьких бояр закріпитись у Галичині не зміг.

Ці події стали початком загибелі єдиної ГВД.

У 1349 ( 1344) р. Д. Детько помер. Це стало сигналом для нового нападу Польщі .

У 1349 р. польське військо вдерлося в Галичину і на Волинь , захопило їх, крім Луцької волості. ГВД існувати перестала ( 1349р. ).

Але Литва не погодилась із втратою Волині . Починається боротьба між нею і

Польщею за укр. землі.

В 1352 р. вони укладають між собою угоду , за якою:

• Галичина відходить до Польщі;

• Волинь із містами Володимир , Луцьк , Белз , Холм , Брест переходить до Литви.

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Зміна столиць ГВД.

1141 1259 1272 1301 1340

Перемишль --------->Галич--------> Холм ------>Львів ------>Володимир----------->Львів

Володимирко Данило Лев І Юрій І Д. Детько

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ІСТОРИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ГВД.

1. ГВД проіснувала із 1199 до 1349 рр.. Вона була спадкоємицею Київської Русі і продовжила її державницькі і культурні традиції.

2. Вона захистила від захоплення поляками , німцями , угорцями західно – українські землі , сприяла їх об’єднанню та поклала початок формуванню національної української держави. Але припинення династії і захоплення укр.

земель сусідніми державами перервали процес формування української державності і укр.. нації.

3. Після занепаду Києва ГВД стала центром економічного і політичного життя , перетворилась в одну із найавторитетніших європейських держав.

4. ГВД в своєму економічному і культурному розвитку орієнтувалась на Західну

Європу і цим сприяла подоланню однобічного візантійського культурного впливу на Русь. ГВД була важливим етапом формування української державності.

ІСТОРИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ.

1. Це перша єдина східнослов’янська держава, яка об’єднала у своїх кордонах всі східнослов’янські племена.

2. Вона існувала із середини ІХ ст. до ХІІІ ст. і стала територією , на якій формувалась єдина давньоруська народність , її культура і мова.

3. Вона стала своєрідним щитом між Європою і степом і захистила свої землі

і Європу від кочових племен.

4. Вона сприяла швидкому економічному і культурному розвитку сх.- слов’янських

земель, забезпечила високий рівень розвитку культури , яка значно виперед-

жала навіть європейську .

5. Маючи надзвичайно високий авторитет у Європі, вона забезпечила успішну участь сх. слов’ян у міжнародній політиці.

КУЛЬТУРА КИЇВСЬКОЇ РУСІ.

Особливості розвитку культури:

1. Мала зв’язок із візантійською та європейською культурою .

2. Руська культура творчо переробила і переосмислила візантійські традиції і

стала самобутньою , неподібною до візантійської.

3. Основою давньоруської культури стали народні язичницькі традиції і звичаї.

4. Існував дуже тісний зв’язок між культурою і християнською православною

церквою.

5. Культура К.Р. стала проявом і основою формування єдиної давньоруської

народності.

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ.

1. Існувала у формі переказів, легенд, билин. Билини про Іллю Муромця, Добри-

ню Микитича, Микулу Селяниновича , Кирила Кожум’яку .

2. Виник дружинний епос , де оспівані перемоги Святослава Хороброго.

3. Формувались обрядові пісні : колядки, щедрівки, веснянки, купальські і обжин-кові пісні; казки , прислів’я , приказки. В Києві жив і творив відомий співець –

Боян , а в Галичині - Митуса.

ПИСЕМНІСТЬ.

Сх. слов’яни мали свою писемність і у дохристиянські часи . ЇЇ називали «руські письмена» або «черті і резі».

У 60 – х рр. ІХ ст. болгарські монахи Кирило і Мефодій створили нову слов’янську

писемність - спочатку « глаголицю» (48 букв), а потім «кирилицю»(43 букви).

Писемність була поширена не лише серед знаті , але і серед простого населення.

Про це свідчать надписи (графіті) на стінах Софійського собору ( ~ 400 надписів) ,

новгородські та звенигородські берестяні грамоти , буквенні клейма на ремісни-чих виробах.

О С В І Т А.

В ХІ – ХІІІ ст. проходило формування української нації та укр. мови.

Перша школа була відкрита при Володимирі Великому для дітей знаті ( Х ст.).

Масового поширення школи отримали за Ярослава Мудрого . Вони були уже у всіх містах і були доступні навіть простим людям. Вони були приватні , державні і при

церквах і монастирях.

У 1086 р. у Києві при Андріївському монастирі Янка Всеволодівна відкрила першу школу для дівчат.

У 1037 р. – створення І бібліотеки, а також першої майстерні для книгописання – «скрипторію» при Софійському монастирі ( Я. Мудрий).

Наукові знання черпали переважно з книг європейських авторів . Першими

давньоруськими медиками були монахи Києво – Печерського монастиря Агапіт і

Даміан.

Л І Т Е Р А Т У Р А.

Книжки писали вручну на пергаменті .

Найдавніші твори :

- ХІ ст. (1016, 1072р) - «Руська правда» - перший писемний збірник законів

- сер.ХІ ст.( ~1040-і рр.) - «Реймське Євангеліє»- придане княжни Ганни Ярославівни

- сер.ХІст. (1056-57р) – «Остромирове Євангеліє».( Київ, монах Григорій).Це перша датована рукописна книга на Русі. В ньому є портрети трьох євангелістів (Івана, Луки, Марка)

- 1051 р. - «Слово про закон і благодать» Іларіона .

- 1073 р. - «Ізборник» Святослава , а також « Ізборник» 1076р.Це збірки творів різних грецьких авторів богословського і повчального змісту . В «Ізборнику» Святослава вміщено перший груповий портрет реальних людей – князя Святослава та його сім’ї.

- 1096 р. - «Повчання дітям» Володимира Мономаха (Лаврентіївський літопис) -розповів синам про своє життя і походи та вчив їх як вони мають жити і правити.

- 1113р.(поч. ХІІ ст.) - «Повість минулих літ» - Нестор Літописець ( має 3 редакції)

- 1115 р.- Мстиславове Євангеліє. Є зображення євангелістів, заглавні букви - писані золотом. Писали Олекса і Жаден для сина В. Мономаха – Мстислава.

- 1187р. - «Слово о полку Ігоревім» - про похід Ігоря Святославича , новгород-сіверського князя, проти половців у 1185р, автор невідомий.

Л І Т О П И С А Н Н Я.

- Найдавніший літопис – Літопис Аскольда ( 80-і рр.. ІХ ст..) – до нас не дійшов.

- 1037 – 1039 рр. - Найдавніший Київський Звід – при Софійському соборі , а при

Києво – Печерському монастирі – Печерський Звід; - до нас не

дійшли.

• 1113 р. ( поч. ХІІ ст.) –« Повість минулих літ» - Нестор , Києво – Печер. монастир,

Це перший літопис , який дійшов до нас. Написаний на основі

давніших літописів. Викладено події від 860 до 1111 рр.

• ХІІ ст. - Київський літопис – це своєрідне продовження « Повісті…». Охоплює час

від 1111 до 1200 р. Головні події – боротьба князів за землі і

владу і боротьба проти половців.

• І чтв. ХІІІ ст.– Києво – Печерський Патерик - це збірник розповідей про історію Києво – Печерського монастиря та життя святих і монахів монастиря..

• ХІІІ ст. - Галицько – Волинський літопис. ( див. культуру ГВД).

А Р Х І Т Е К Т У Р А (зодчество)

До Х ст. головним будівельним матеріалом було дерево. Камінь почав використо-

вуватися лише в Х ст. Найдавніша кам’яна споруда – князівський палац Ольги –

було збудовано у 945 р. Перший кам’яний храм Русі – церква Богородиці ( Деся-

тинна церква), споруджена протягом 989 – 996 рр. за Володимира Великого. Особливо швидко кам’яне будівництво йшло за Ярослава Мудрого. Крім нових укріплень – «град Ярослава», при ньому було споруджено:

Софійський собор – 1037 р.

Золоті ворота - 1037р.

Георгіївський храм , Іриненська церква.

До найвидатніших споруд Русі належать:

Успенський собор Києво-Печерської лаври - 1073 -1078рр.

Золотоверхий Михайлівський собор - 1108 – 1113рр.

Церква Спаса на Берестові - 1113 - 1125 р.

Церква Богородиці Пирогощі - 1136р.

Багато храмів з’явилось у Чернігові :

Спасо – Преображенський собор - 1036 р.

Борисоглібський собор - ХІІ ст.

П’ятницька церква - кін ХІІ – поч. ХІІІ ст..

Від кінця ХІІ ст. перестали будувати великі храми , а споруджували переважно одно купольні пірамідальні храми , але оздоблювали багатіше.

Успенський собор у Володимирі ( Волинь) – 1160р.

У ХІІІ ст. на Зах. Волині з’явився новий тип оборонних споруд – оборонні вежі – донжони.

Оборонні вали у Наддніпрянщині будували з дерева , а на Галичині і Волині – з каменю.

О Б Р А З Т В О Р Ч Е М И С Т Е Ц Т В О.

Воно тісно пов’язане з християнською церквою. Прикрашали церкви фресками і

мозаїками.

1.Фреска – це малюнок природними красками на сирій штукатурці.

2.Мозаїка – це картини , викладені кольоровими камінцями - смальтою.

Найбільше мозаїк – у Софійському соборі (~ 600 кв.м.) та Михайлівському Золотоверхому : мозаїка «Богоматір – Оранта», фреска « Христос – Пантократор»,

фресковий портрет сім’ї Ярослава Мудрого.

3.Оздоблювали храми і іконами - це зображення богів і святих ,намальовані фарба-ми на дошці . Ікони писали за візантійським зразком. Найдавніша і найбільша

майстерня іконописання була у Києво – Печерському монастирі , де працював іконописець Аліпій .

-Дуже шанованою на Русі була ікона Вишгородської Богородиці, привезена в серед. ХІІ ст.. з Константинополя і вивезена А. Боголюбським до Володимира – на –Клязьмі. Відомі ікони Русі:

-Холмська Богородиця – 11-12 ст.

-Богородиця зі святими Антонієм і Феодосієм - поч. 12 ст.

-Богородиця з Успенської церкви с. Дорогобуж - ост. третина 13 ст.

4.Книжкова мініатюра – це ілюстрації , якими прикрашали книги.

- Найбільше цих мініатюр є в «Остромировому Євангелії», написаному Григорієм в

1056 – 1057 рр. Там є багато заставок , ініціалів та зображення трьох євангеліс-тів – Івана, Марка і Луки.

- 618 мініатюр є у Радзивілівському літописі.

- В «Ізборнику» Святослава (1073р.) є груповий портрет сім’ї князя Святослава Ярославлвича – перше зображення реальних людей.

М У З И К А.

Існувала в таких формах:

-пісні , танці гуслярські розспіви.

З введенням християнства з’явився церковний хоровий спів .

При дворі київського князя Святослава Ярославовича жив і творив найдавніший музикант і співець Боян , а на Галичині прославився співець Митуса.

Професійні музиканти і артисти наз. скоморохами.( фреска у Софійському соборі).

Музичні інструменти : гуслі , гудки, сопілка, бубни.

К У Л ЬТ У Р А Г-В Д.

Особливості культури ГВД:

• Культура ГВД є складовою частиною давньоруської культури і стала її спадко-ємицею .

• Церква відігравала велику роль у культурному і політичному житті ГВД.

• Великий вплив на культурне життя ГВД мала культура Зах. Європи, особливо у архітектурі.

• Г-В міста і фортеці будувалися за західноєвропейським ( романським ) зразком. На Волині – цегляне будівництво , а в Галичі – білокам’яне із облицюванням майоличною плиткою. Майоліка –це випалені глиняні плитки чи вироби , вкриті

поливою та малюнками.

• За рівнем культурного розвитку ГВД стояла на рівні розвинутих держав Європи,

а в багатьох випадках і перевищувала їх.

П И С Е М Н І С Т Ь.

Була широко розповсюджена. Грамотними були не лише князі і знать , але і городя-ни. Про це свідчать звенигородські берестяні грамоти , клейма на ремісничих виробах. Школи існували при церквах , у селах і містах.

Л І Т Е Р А Т У Р А.

Галич , Володимир та ін. міста були центрами літератури і книго писання , але ру-

кописних Г-В книг до нас дійшло мало.

Найважливіші :

• Галицьке Євангеліє - 1144р.

• Кристинопольський апостол - ХІІ ст..

• Бучацьке Євангеліє – ХІІ- ХІІІ ст..

Літописання у ГВД мало світське спрямування. До нас дійшли :

• «Повість про осліплення Василька» - 1097 р. ( про Василька Теребовлянського)

• Галицько – Волинський літопис – ХІІІ ст. Він складається із двох частин :

1 – Літописець Данила Галицького - описує події з 1205 до 1250 рр.;

2 - Волинський літопис – описує події з 1258 до 1290 рр. Написаний при дворі

Володимира Васильковича.

А Р Х І Т Е К Т У Р А.

Будували за європейським зразком. Найвідоміші споруди:

• Успенський собор у Галичі – 1153 - 11 57рр.

• Успенський собор у Володимирі - 1160 р.

• Церква Іоанна Златоустого у Холмі - 1238 р.

• Церква св. Пантелеймона біля Галича - І пол.. ХІІ ст..

• Білокам’яна церква – ротонда у Перемишлі

Високо розвинута архітектура оборонних споруд . За правління Данила Галицького

спорудили такі кам’яні міста – замки : Данилів , Крем’янець , Угровеськ , Холм, Тустань , Хотин .

В 2 пол. ХІІІ ст. починається будівництво кам’яних оборонних веж – донжонів.

О Б Р А З О Т В О Р Ч Е М И С Т Е Ц Т В О.

Були розвинуті :

• Монументальний живопис - розпис церков , фрески у князівських палатах.

• Іконопис . Ікони створювали за київським ( візантійським ) зразком.

- Найдавніша ікона – « Покрова» ( поч.. ХІІІст.)

- ікона Богоматері – Одигітрії з церкви м. Луцьк (кін. ХІІІ – поч. ХІV ст.)

• Ікона Богоматері Ченстоховської – написана в Галичі (привезена з Візантії)в ХІV ст . і вивезена в Польщу.

• Ікона Юрія Змієборця на чорному коні ( с. Станилів біля Дрогобича) – ( ХІV ст..)

Добре розвинуте ювелірне мистецтво. Галицькі ювеліри знали всі чотири ювелірні техніки : скань, зернь, чернь і перегородчаті емалі.

Словничок

• Портал - головний вхід

• Плінфа – давньоруська цегла

• Апсида – напівкруглий виступ із стіни будівлі.

• Одигітрія – « та , що вказує» - ікона , де зображена Богородиця з дитям, на якого вона вказує правою рукою.

• Оранта – « та, що молиться» , де Богородиця у повний зріст , з піднятими ніби для молитви руками .

• Графіті – старовинні надписи і малюнки , видряпані гострими предметами на стіні , посудині тощо.

[Введите текст] [Введите текст] [Введите текст]