5. Змащування зубчастих коліс та підшипників

В ролі змащувальних матеріалів найчастіше застосовуються рідкі нафтові і синтетичні оливи.

Для змащування будемо використовувати індустріальну оливу И-50А.

Основною характеристикою олив при їх виборі є густина (в’язкість). Густина оцінюється опором окремих шарів рідини відносному зсуву. Якість олив залежить також від здатності захищати поверхні тертя від заїдання та задирів.

Для редукторів загального призначення застосовують картерне змащування рідкими оливами шляхом занурювання зубців коліс в оливу, залиту в картер. Глибину занурювання коліс в оливу вибираємо такою, щоб конічне колесо занурювалося на всю довжину зуба.

Об’єм змащувальної ванни приймаємо таким, щоб забезпечити відведення тепла до стінок корпуса, а товщину шару оливи призначають достатньо великою, щоб продукти зношування змогли осідати на дні і не попадали на робочі деталі. Об’єм оливи задають таким, щоб на 1 кВт передаваної потужності припадало 0,35...0,7 л. В нашому випадку об’єм оливи буде дорівнювати 3,5л.

V=(0,35…0,7) ∙5,0=1,75…3,5 л.

Розраховуємо дійсний об’єм оливи:

Для контролю рівня оливи у корпусі застосовуємо контрольну пробку. Таку ж пробку використовуємо і для зливу оливи.

Заливання оливи та огляд зубчастих коліс проводиться через спеціальне оглядове вікно у кришці корпуса. Для заміни оливи і промивання редуктора у нижній частині картера виконуємо отвір під зливну пробку з циліндричною нарізкою. Зливний отвір розташовуємо на рівні днища.

Підшипники змащуються тими ж оливами, що і деталі передач. Змащування здійснюється крапельками оливи, які збиваються зубчастими колесами і заповнюють простір корпуса редуктора.

З метою захисту підшипників від зовнішнього середовища і утримування мастила в опорних вузлах застосовуємо ущільнювальні пристрої. В місці контакту манжети із валом поверхню шийки вала полірують, щоб зменшити зношування шийки.

Для попередження витікання оливи через рознім кришки і корпуса площину розніму змащуємо рідким склом. Таке ж змащування застосовуємо і для герметизації фланців підшипникових кришок.

8. Вибір муфти та перевірка на міцність її елементів

У приводах загального призначення для передачі потужності від двигуна до редуктора і від редуктора до робочої машини найчастіше застосовують пружні втулково-пальцеві муфти (ГОСТ 21424-75). Вони зменшують динамічні навантаження. Однак при з’єднанні валів (внаслідок неабсолютного суміщення їх осей) цього типу муфти додатково навантажують вал у радіальному напрямі. Втулково-пальцеві муфти прості у виготовленні, мають невеликі габарити і масу.

Муфту вибираємо за діаметромми вихідного ділянки валу редуктора. Стандартні муфти дозволяють з’єднувати вали, діаметри яких відрізняються між собою не більш ніж на 20%.

Півмуфти виготовляють із сірого чавуну СЧ20 або із сталі 35Л литвом. Матеріал пальців – сталь45, пружні втулки виготовляють з технічної гуми із границею міцності при розриві не менше 8 МПа.

В якості зв’язуючої ланки між двигуном та редуктором будемо використовувати пружну втулково-пальцеву муфту з діаметром розташування пальців 84мм.

Рис.8.1 Ескіз муфти

Параметри вибраної муфти:

Таблиця 8.1.

d	D	D1	D2	Do	L	l	l1	lв	m	dn	M	M1
28	120	84	112	27	124	16	32	28	6	14	10	5

Пальці муфти перевіряємо на згин (рис. 8.2)

,

Рис. 8.2 Розрахункова схема навантаження елементів муфти

(8.1)

Приймаємо

де F_t = 2T_p/(D₁m) – розрахункове колове зусилля, що припадає на один палець;

T = k·T_e – розрахунковий крутний момент;

T_e – еквівалентний момент на валу;

Н·мм;

k = 1,5…2,0 – коефіцієнт навантаження. Більше значення приймається для приводів, що працюють із змінним навантаженням;

Приймаємо k = 1,75.

D₁ – діаметр розташування пальців;

мм;

m – кількість пальців; .

l_п – довжина пальця; мм;

d_п – діаметр пальця; мм.

Визначаємо момент, приймаючи коефіцієнт запасу ()

Н·мм;

Проводимо перевірку пальця:

Проводимо перевірку пружних втулок на зминання:

Отже, міцність елементів муфти забезпечена.