Література

1. Абрамович Г.Л. Введение в литературоведение. — М., 1975.

2. Бандура О.М. Теорія літератури: Посібник для вчителів. — К., 1969.

3. Введение в литературоведение / Под ред. Г.Н. Поспелова. — М., 1976.

4. Веселовский А.Н. Историческая поетика. — М., 1980.

5. Волинський П.К. Основи теорії літератури. — К., 1967.

6. Галич O.A., Назарець В.М., Васильєв Є.М. Загальне літературознавство. — Рівне, 1997.

7. Галич О., Назарець В.. Васильев Є. Теорія літератури. — К., 2001,

8. Гаспаров Б.М. Литературные лейтмотивы // Очерки русской литературы XX века. — М., 1994.

9. Головенченко Ф.М. Введение в литературоведение. — М., 1964.

10. Довгалевський М. Поетика (Сад Поетичний). — К., 1973.

11. Жирмунский В. Теория литературы. Поэтика. Стилистика. — Л., 1977.

12. Іванишин В.П., Іванишин П.В. Пізнання літературного твору: Методичний посібник для студентів і вчителів. — Дрогобич, 2003.

13. Калачева C.B. Методика анализа сюжета и композиции литературного произведения. — МГУ, 1973.

14. Качуровський І. Фоніка. — К., 1994.

15. Качуровський І. Основи аналізу мовних форм. Стилістика. Фігури. Тропи. — Мюнхен; Київ, 1995.

16. Коцюбинська Михайлина. Образне слово в літературному творі. -К., 1960.

17. Левитин Л.С., Цилевич Л.М. Основы изучения сюжета. - - Рига, 1990.

18. Лесик В.В. Композиція художнього твору. — К., 1972.

19. Лесин В.M., Пулинець О.С. Словник літературознавчих термінів. — К., 1965.

20. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром'як, Ю.І. Ковалів та ін. — К., 1997.

21. Літературознавча енциклопедія: У 2 т. / Автор-укладач Ю.І. Ковалів — К., 2007.

22. Маслюк В.П. Латиномовні поетики і риторики XVII — першої половини XVIII ст. та їх роль у розвитку теорії літератури на Україні. — К., 1983.

23. Нямцу А.Е. Поэтика традиционных сюжетов. - - Черновцы: Рута, 1999.

24. Поліщук Я. Науковий пейзаж, мальований чаєм (Про дискретність формального методу в українському літературознавстві) // Слово і час. — 2005.—№5.

25. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови. — К., 1992.

26. Поспелов Г.Н. Целостно-системное понимание литературного произведения. Принципы анализа литературного произведения. — М., 1984.

27. Ревякин А.И. Проблемы изучения и преподавания литературы. — М., 1972.

28. Словарь литературоведческих терминов / Под ред. Л.И. Тимофеева и С. В. Тураева. — М., 1974.

29. Теория литературы: основные проблемы в историческом освещении: Образ, метод, характер. — М., 1962.

30. Тимофеев Л. И. Основы теории литературы. — М., 1976.

31. Ткаченко А. Мистецтво слова. Вступ до літературознавства. — К. 998.

32. Фролова К.И. Цікаве літературознавство. — К., 1987.

33. Чижевсъкий Д. Історія української літератури. — Тернопіль, 1994

34. Хализев В.Е. Теория литературы. — М., 2000.

Розділ 9. Віршування

9.1. Мова вірша і мова прози

9.2. Ритм

9.3. Рима і її різновиди

9.4. Види римування

9.5. Системи віршування

9.6. Строфіка

9.1. Мова вірша і мова прози

Є дві форми організації художньої мови — вірш і проза. Вони склалися історично, мають свої особливості. Використання їх зумовлене естетичними завданнями, які вирішує письменник. Ліричні твори пишуть здебільшого віршами; романи, повісті, оповідання — переважно прозою. Трапляються й романи та повісті, які мають віршову форму ("Євгеній Онєгін" О. Пушкіна, "Маруся Чурай" Ліни Костенко). Є ліричні твори у прозі.

Термін "проза" походить від латинського prosus — вільний, незв'язний, прямий. Вірш від латинського versus — оберт, ряд, порядок. Від слова versus — французьке le vers, польське wiersz, білоруське верш, українське вірш. Грецьке слово stichos також означає лад, порядок, стрій, від нього походить російське стих.

Термін "вірш" має кілька значень:

1) рядок ритмізованого тексту;

2) метрична композиція або структура;

3) окремий твір;

4) форма буття поезії;

5) ритмічно організована художня мова.

Віршем називають рядок і жанр. Але вірш не завжди є рядком, є вірші, розбиті на "східці", "драбинку". За смисловим характером вірші можуть бути філософськими, медитативними, сатиричними, публіцистичними, пародійними. За будовою — моновіршами, двовіршами, тривіршами (терцетами, терцинами), п'ятивіршами, строфічними, астрофічними, білими, верлібрами.

Вірш має строгу організацію. Мова вірша лаконічна, вона емоційна, експресивніша, ніж прозова. Основна енергія вірша — ритм. Отже, мова віршів — ритмізована, а мова прози — вільна.