4. Методи дослідження бінокулярного зору

Дослідження бінокулярного зору можна проводити різними методами, серед яких загальнопринятим являється дослідження за допомогою чотирьохкрапкового кольоротесту (тест із кольоровим приладом).

Обстежуваний спостерігає 4 кружка різного кольору (2 зелених, білий та червоний), що світяться, через окуляри–світлофільтри (з одним червоним і одним зеленим скельцями). Колір кружків та лінз підібрано таким чином, що один кружок видно тільки одним оком, два кружки – тільки другим, а один кружок ( білий ) видно обома очима.

Обстежуваний дивиться на фонарь з відстані 5м. Поверх коригуючих окулярів одягають окуляри-світлофільтри : перед правим оком знаходиться червоне, а перед лівим зелене скло. Перед початком обстеження перевіряють якість фільтрів : поперемінно прикривають щитком ліве і праве око; при цьому досліджуваний бачить спочатку два червоних (правим оком), а потім три зелених (лівим оком) кружки. Головне обстеження проводять при двох відкритих очах.

Можливі три варіанти результатів обстеження: бінокулярний (нормальний), одночасний і монокулярний зір.

Картина, що спостерігається	Характер зору
Чотири кружки Два червоних, два зелених Три зелених, один червоний Два зелених, один червоний, один білий	Бінокулярний зір Ведуче праве око Ведуче ліве око Відсутнє ведуче око
Пять кружків Лівий червоний правіше середнього зеленого Лівий червоний лівіше середнього зеленого Лівий червоний вище або нижче середнього зеленого	Одночасний зір По східному типу По розбіжному типу По вертикальному типу
Два або три кружки Два червоних Три зелених	Монокулярний зір Правого ока (правограма) Лівого ока (лівограма)

Метод Соколова (1901) полягає в тому, що обстежуваний дивиться одним оком в трубку ( наприклад, звернутий в трубку аркуш ), до кінця якої з боку другого відкритого ока, прикладається долонь. При наявності бінокулярного зору створюється враження "дирки в долоні", через яку сприймається картина,яку видно через трубку. Це пояснюється тим, що картина,яку видно через отвір в трубці, накладується на зображення долоні в другому оці.

При одночасному характері зору "дирка" не співпадає з центром долоні, а при монокулярному – феномен "дирки в долоні" не проявляється.

Дослід з двома олівцями ( їх можна замінити стержнями шарикових ручок або олівців) має орієнтовне значення. Паціент має сумістити кінчик свого олівця з верхівкою олівця в руках лікаря так, щоб утворилася пряма лінія. Людина з бінокулярним зором легко виконує завдання при двох відкритих очах та промахується, коли одне око заплющене. При відсутності бінокулярного зору відмічається промахування.

Інші, більш складні методи ( проба з призмою, тест із смугастими скельцями Боголіні ) використовує спеціаліст-офтальмолог.

5. Визначення величини кута косоокості за методом гіршберга

Величину кута косоокості просто і швидко визначають способом Гіршберга : промінь світла спрямовують в очі обстежуваного і порівнюють розташування світлових рефлексів на рогівках. В оці, що фіксує, рефлекс спостерігається поблизу центру зіниці, або співпадає з ним, а в оці, що косить, його визначають у місці, відповідному до відхилення зорової лінії. Один міліметр зміщення її на рогівці відповідає куту косоокості в 7 градусів. Чим цей кут більший, тим далі від центру рогівки зміщується світловий рефлекс. Так якщо рефлекс розташований на краю зіниці при ії середній ширині 3-3,5 мм, то кут косоокості дорівнює 15 градусам, між краєм зіниці і лімбом – 25-30 градусів, якщо на лімбі – 45 градусів, за лімбом 60 градусів. Широка зіниця ускладнює точне визначення відстані між світловим рефлексом і центром рогівки.

Більш точно кут косоокості вимірюють на периметрі (метод Головіна), на синоптофорі, тестом з прикриванням призмами.