Об'єктивний метод визначення гостроти зору

Об'єктивно гострота зору визначається за допомогою оптокінетичного ністагму (ОКН).

В клініці УжДУ користуються стандартним приладом, призначеним для цієї мети, – апаратом "МАЛЫШ-1". Методика обстеження основана на візуальній регістрації лікарем оптокінетичного ністагму. Прилад дійсний для обстеження паціентів любого віку.

Тест-об'єкт приладу представлений чергуючимися світлими та темними полосами рівної ширини, які рухаються в горизонтальному напрямі. Швидкість і напрям руху ( вліво, вправо ) можна змінювати. Процес дослідження проходить слідуючим чином. На цифровому табло встановлюють значення відстані від паціента до екрану і мінімальну ширину полос. Погляд паціента направлений на тест-об'єкт. Одно око прикрито щитком. Лікар через бінокулярну лупу слідкує за рухами відкритого ока паціента і фіксує появу оптокінетичного ністагму. Якщо ОКН не зафіксовано, змінюють ширину полос тест-об'єкту на більшу і повторюють обстеження. Якщо ж чіткий ОКН зафіксовано, знімають показники з цифрового табло і роблять висновок про стан гостроти зору.

З розвитком лазерної техніки з"явилась можливість визначати ретінальну гостроту зору.

2. Визначення кольоровідчуття

Кольоровий зір досліджують за допомогою поліхроматичних таблиць Ю.Б. Рабкіна або аномалоскопом.

До спектральних, найбільш досконалих і точних методів діагностики порушень кольоровідчуття відноситься аномалоскопія. В основі дії аномалоскопів лежить порівняння двухкольорових полів, з яких одно постійно освітлюється монохроматичними жовтими промінями, яскравість яких змінюється, а друге поле, освітлюючись червоними і зеленими промінями, може змінювати тон від чисто червоного до чисто зеленого. Змішуючи червоний і зелений кольори, обстежуваний повинен дістати жовтий колір, по тону яскравості відповідаючий контрольному. Трихромати легко вирішують цю задачу, а кольороаномали – ні.

Поліхроматичні таблиці Рабкіна дають змогу визначити не тільки вид, але і ступінь порушення кольоросприйняття.

В основі побудови таблиць лежить принцип зрівняння яскравості і насиченості кольору. Таблиця містить набір тестів. Кожна таблиця складається з кружків головного і додаткового кольорів. З кружків основного кольору різної насиченості та яркості утворена цифра чи фігура, яка легко розрізняється нормальним трихроматом і не видима для людей з порушеннями кольоросприйняття , тому що вони не розрізняють тону і проводять зрівняння тільки по насиченності.

Обстеження проводять тільки при доброму денному освітленні. Досліджуваному пропонують сісти спиною до світла на відстані 1м від таблиць. Лікар по черзі демонструє тести таблиць і пропонує називати видимі знаки. Продовження експозиції кожної таблиці не більше 10 секунд. Аналіз одержаних даних дає змогу визначити діагноз кольорової сліпоти або вид і ступінь кольороаномалії, за допомогою розміщеного в книзі пояснення "Диференціальна діагностика кольорових розладів".

3. Дослідження периферичного зору

Дослідження периферичного зору проводиться визначенням поля зору контрольним методом, периметрією та кампіметрією.

КОНТРОЛЬНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ПОЛЯ ЗОРУ

При застосуванні цього методу необхідно, щоб у лікаря було нормальне поле зору. Паціент сидить спиною до світла, лікар напроти нього на відстані 1м. Закривають різнойменні очі долонею; обстежуваний фіксує поглядом око лікаря ( зіницю ) і відмічає момент появи пальця або іншого об'єкта, який лікар плавно переміщає з різних боків від периферії до центру на однаковій відстані між собою і паціентом. Порівнюючи показання досліджуваного зі своїми, можна визначити зміну границь поля зору і наявності в ньому грубих дефектів, як правило, в 4 або 8 меридіанах.

Метод запропонований Дондерсом, називається ще ручним, або пальцевим, може бути застосований лікарями різного профілю (невропатологом, нейрохірургом).

ПЕРИМЕТРІЯ

Периметрія – це метод визначення поля зору на сферичній поверхності з метою визначення його меж і виявлення в ньому дефектів (скотом). Обстеження проводять за допомогою спеціальних приладів – периметрів, які мають вигляд дуги або напівсфери.

Найбільш поширений периметр Ферстера. Це дуга на 180˚, покрита з середини чорною матовою фарбою, а зовні вона містить поділ на градуси від 0 в центрі до 90 на периферії. Позаду дуги повинен бути такий же чорний фон. Освітленість дуги 75 лк. Використовують спеціальні білі об'єкти у вигляді кружків. Білими об'єктами діаметром 3мм користуються для визначення зовнішніх границь поля зору, діаметром 1мм – для виявлення змін всередині цих меж; для кольорової периметрії користуються об'єктами діаметром 5мм червоного, зеленого та синього кольорів, укріплених на кінцях паличок сірого кольору ( коефіціент відображення а2 ).

Обстежуваний розміщує голову на підборіднику і фіксує обстежуваним оком білу крапку в центрі дуги, друге око виключають заслонкою чи монокулярною повязкою. Об'єкт ведуть по дузі від периферії до центру із швидкістю приблизно 2см в секунду. Досліджуваний повідомляє про появу об'єкту, а дослідник відмічає, якій поділці дуги відповідає в цей момент положення об'єкту. Це буде зовнішня межа поля зору на даному меридіані. Визначення меж поля зору проводиться по 8 ( через кожні 45градусів) або ще краще по 12 ( через 30 гр. ) меридіанам.

Аналогічним чином проводять і кольорову периметрію.

Для виявлення скотом користуються об'єктом діаметром 1мм і переміщують його повільно по дузі в різних меридіанах повільніше, особливо ретельно в центральних і парацентральних ділянках поля зору.

Регістрація результату периметрії проводиться на спеціальних стандартних бланках, окремо для кожного ока. Бланк складається із серії кругів з інтервалом між ними 10˚, які через центр поля зору перетинає координатна сітка, яка позначає меридіани дослідження. Схеми поля зору розташовуються для правого ока справа, для лівого – зліва; при цьому темпоральні половини поля зору звернені на зовні, а носові – до середини. Бланк це копія дуги периметра. Все, що не видно, порівняно з нормою, на бланку заштриховують. Крім того, записують прізвище обстежуваного, дату, вид периметра, колір і розмір об’єкта, гостроту зору, прізвище обстежувача. В такому вигляді бланк поля зору підклеюють в історію хвороби, в амбулаторну карту, а студент – в свій зошит.

В проекційних периметрах (ПРП- проекційно-регістраційний периметр) використовують об'єкти у вигляді світлової плями, яка проектується на поверхню дуги за допомогою спеціального устрою.

В сферопериметрі (в клініці – Гольдмана) можлива повністю або напівавтоматизована реєстрація поля зору.

Наявність в таких приладах діафрагми та нейтральних фільтрів дає змогу легко змінювати розмір та яскравість об'єктів. Це дає можливість здійснювати так звану квантитативну ( кількісну ) периметрію.

КАМПІМЕТРІЯ

Це дослідження поля зору на площині за допомогою кампіметра. Кампіметр – це матовий чорний екран з білою фіксаційною точкою в центрі. Екраном може бути і звичайна чорна дошка, або рама, обтягнута чорним матеріалом. Є і автоматизовані кампіметри.

Цим методом досліджується центральне поле зору в межах 30-40 градусів, а також вогнищеві дефекти - скотоми.

Хворому зав"язують одне око і садять його перед кампіметром на відстані 1м. Голова фіксована на підставці. В центрі чорної дошки на рівні очей хворого розміщено білу мітку, яку під час дослідження повинно фіксувати око.

Білий об"єкт розміром 3-5мм пересувають від точки фіксації повільно до периферії, спочатку по горизонталі, потім по вертикалі і в косих напрямах, відмічаючи крейдою на дошці або голками на матеріалі момент зникнення і появи об"єкта.

Сліпа пляма розміщена по горизонталі в 15 градусах назовні від точки фіксації, горизонтальний її поперечник дорівнює приблизно 6 дуговим градусам. Це фізіологічна, абсолютна, негативна скотома.

Скотоми можна визначити також за допомогою сітки Амслера.