Розділ 1 огляд літератури

1. Класифікація захворювань, що вражають рослинні організми

Загальна схема класифікації хвороб рослин за етіологією можна поділити на:

1) неінфекційні;

2) інфекційні.

За зовнішнім виглядом хворих рослин виділяють такі типи вражень:

1) вілт (в'янення);

2) пустули і виразки;

3) некрози;

4) нальоти;

5) гниль;

6) деформація;

7) муміфікація;

8) руйнування органів;

9) новоутворення;

10) камедетечі;

11) поява на рослині сторонніх організмів [17].

По рослинах, що живлять хвороби, їх можна розділити на хвороби овочевих, кормових, зернових, плодових, ягідних культур і т.п. – це найпростіша класифікація, що використовується в сільському господарстві.

По локалізації на рослинах хвороби ділять на:

1) місцеві (локальні) – плямистості і нальоти;

2) системні (дифузні) – в'янення.

За тривалістю хвороби поділяють на:

1) гострі – розвиваються протягом 1 вегетаційного періоду;

2) багаторічні (хронічні) – які можуть тягнутися роками.[9]

За віком живлячої рослини розрізняють:

1) хвороби молодого віку (рослину вважають молодою, поки у нього не зімкнулась крона);

2) хвороби дорослих рослин;

3) хвороби старечого віку (наприклад, гнилі деревини, молочний блиск на яблуні) [5].

У роботах новосибірської школи фітопатологів отримала розвиток епіфітотична (екологічна) класифікація, покликана суттєво полегшити розробку заходів профілактики епіфітотій. У цій класифікації значну роль грають поняття "джерело збудника інфекції" і "фактор передачі збудника".

Джерелом збудника інфекції тут вважається хвора рослина, а фактором передачі – ділянка навколишнього середовища, куди збудник хвороби потрапляє з джерела інфекції і звідки він потрапляє в нового господаря. За факторами передачі інфекції бувають:

1) грунтові (кореневі) – хвороби поширюються через грунт, заражаючи коріння рослини;

2) насіннєві (матрикально-дочірні) – такі інфекції передаються минаючи навколишнє середовище, від материнської рослини до дочірньої;

3) повітряно-крапельні (листово-стеблові) – хвороби поширюються через повітряне середовище (вітром) з краплями дощу і заражають листя чи стебла рослин;

4) трансмісивні – такі інфекції передаються від рослини до рослини іншими організмами, переносниками. Наприклад, махровість чорної смородини передається бруньковим кліщем [18].

Традиційно в посібниках з фітопатології наводиться етіологічна класифікація хвороб рослин:

А. Фактори неживої природи

1. Грунтові умови:

а) вологість грунту – нестача, надлишок, нестійке постачання; б) структура грунту – перешкоди проникненню коренів, водоутримуюча здатність, аерація; в) постачання киснем; г) хімічний склад – нестача, надлишок, порушення правильного балансу макро- і мікроелементів, шкідливі солі, реакція грунту.

2. Метеорологічні умови: а) світло – нестача, довжина дня; б) температура – відхилення в будь-яку сторону від оптимальної, вкрай низькі або вкрай високі температури, коливання температури; в) відносна вологість – нестача, періодичний надлишок; г) вітер – механічні пошкодження, висушування; д) проливні дощі, сніг, паморозь – механічні пошкодження, особливо в поєднанні з вітром; е) град – механічні пошкодження; ж) блискавки.

3. Шкідливі виробничі впливи – механічні пошкоджень; шкода хімічного характеру від фунгіцидів, інсектіці і гербіцидів.

4. Відходи промислового виробництва – газоподібні відходи металургійних підприємств та інші дими; кіптява; гази; пил від цементних заводів.

5. Продукти обміну речовин у рослин – особливо при зберіганні і перевезеннях [16].

Б. Фактори живої природи

1. Тваринний світ: а) комахи; б) нематоди; в) кліщі; г) вищі тварини (випадкові непрямі причини – витоптування, гризіння).

2. Рослинний світ: а) слизняки; б) бактерії; в) гриби; г ) водорості; д) насіннєві рослини.

В. Віруси [16].