43. Поява номадизму та пастівництва.

44. Поява та розвиток мислення й мови. Витоки ідеології.

Виникнення і розвиток мови.

Передісторія мов. Говорячи про мову, ми говоримо про ізольованості, замкнутості стад пітекантропів і неандертальців. В один із періодів історії починає складатися екзогамних порядок укладення шлюбу. Виникає рід, який був тісно згуртований і ествественно, тут вже складається мову. Потім у пізньому палеоліті складаються зв'язку між окремими групами, які відображаються в поява. яскраво виражених локальних відмінностей матеріалівкультури. якщо ці зв'язки відбилися на матеріальній культурі, то вони позначалися й на мові, що призвело до часткового його зближенню та інтеграції початкових «старих мов» (гіпотеза 1950г.С.П.Толстого). Всі первісні мови виявляються близькі один одному на положенні пізніших діалектів або навіть говірок. Ні лінгвістичних кордонів. Але! При видаленні на відстань взаємна понимаемость зникає. Будь-яке переселення, пологів викликає розрив первісної безперервності (Н: люди в новій Гвінеї, що живуть на відстані ходьби, говорять на різних мовах). Заперечення гіпотезі: -Гіпотеза Толстого заперечує походження різних мов); -Йшлося, що при схрещення двох не виникає третя мова, а перемагає один, щосуперечить реальним фактам (креольські мови).

Розвиток фонетики. Тобто не тільки певних звуків, а більш широкої сов = сти явищ. Спочатку склад був не розкладемо - єдине ціле. У якому не розрізнялися приголосні і голосні, смислоразлічіт. Роль грали місце артикуляції звуку і його відносить. Висота. Важко уявити, як могли перейти до сучас. мовам Розмірковуючи про послідовність поява. звуків, мови потрібно врахувати, що історіязвуків розпадається на два чітко визначених періоди - до і після формування мовного слуху. Значить свистячі і шиплячі звуки треба поставити на друге місце, а вибухові та спіранти виявляються ближче до кінця. На першому місці це сонорні - галасливі. Взагалі вчені перебувають у глухому куті, заплуталися у власних дослідженнях і стверджують, що роботи тут непочатий край.

Розвиток граматичного ладу мови. Людина повинна була вміти сказати яке важке дію він зробив, найголовніше висловити сам факт дії; Важливо для людини і позначити його власну поведінку (тому що в кінці сустьерского періоду і homo sapiens зароджується вже складна високоорганізована форма суспільства - рід). Звідси можна припустити, що при переході до HS 2 структурних типу висловлювання.: 1) трудове дію + об'єкт дії 2) суб'єкт дійств. + Дію нетрудовое) Так в багатьох мовах всі дієслова поділяються на 2 групи активного і пасивного дії (М. Коли з'являється термін «не-я» виник тип «моє» або «мені»). На жаль, всі спроби представити еволюцію синтаксич ладу закінчувалися невдачею. Мова повинна пройти через 3 ступені: Н. Вважається, що індоєвропейські мовипройшли через «яфетическую» кавказьку стадію. Хоч і виникла мова не зовсім ясно, зрозумілі шляхи виникнення складного речення (2 простих).

Мова і еволюція Мова має три функції: закріплення і передача досягнень чел-кого мислення; засіб вираження емоцій. Виниклі в процесі праці мислення потягнуло за собою виникнення. мови. Ця притаманна лише людині форма відображення об'єктивної дійсності. Історичнопов'язана з розвитком звукової мови. «Мова», - за словами Маркса і Енгельса - так само дереві, як і свідомість, мова є практичне, що існує й для інших людей; мова виникла лише з потреби, з необхідності общен. з іншими людьми. Мова не була однакова на всьому протязі історії, тому що неолдінакови були структура та зміст психич. процессов.По даними досл.

Умови членороздільної мови: Скорочення ротової порожнини, більш чітка диференціація ротового і носового резолаторов, гортанних м'язів і ущільнення вільного краю голосових зв'язок. Є підстави думати, що слова спочатку були незмінними, вони не мали ні роду, ні числа, ні відмінка, ні особи.

Витоки ідеологічних уявлень. З розвитком матеріальної культури, знарядь праці, підвищенням значення колективних форм праці розвивались елементи духовної культури, зокрема мислення та мова, виникали зародки релігії, ідеологічних уявлень, з'явилися в праобщині й деякі елементи магії та зародки мистецтва. 

Поряд з раціональним світоглядом виникла релігія у таких ранніх, первісних своїх формах, як тотемізм, фетишизм, магія, анімізм. Тотемізм це віра в існування тісного зв'язку між людиною або якоюсь родовою групою та її тотемом певним видом тварин, рідше рослин. Рід носив ім'я свого тотема, і члени роду вірили, що походять від спільних з ним предків, перебувають з ним у кровному спорідненні. Тотемові не поклонялися. Його вважали батьком, старшим братом тощо, який допомагає людям роду. Люди, зі свого боку, не повинні вбивати свій тотем, завдавати йому якоїсь шкоди. Взагалі тотемізм був своєрідним ідеологічним відображенням зв'язку роду з його природним середовищем, зв'язку, який усвідомлювався в єдино зрозумілій на той час формі кровного споріднення. 

Фетишизм віра в надприродні властивості неодухотворених предметів, у те, що останні можуть якось допомагати людині. Таким предметом, фетишем, може бути певне знаряддя праці, дерево, камінь, а пізніше спеціально виготовлений культовий предмет. Магія віра у здатність людини особливим чином впливати на інших людей, тварин, рослин, явища природи. Не розуміючи справжнього взаємозв'язку певних фактів та явищ, по своєму тлумачачи випадкові збіги, первісна людина вважала, що з допомогою особливих слів та дій можна викликати дощ або здіймати вітер, забезпечувати успіх полювання або збирання, допомагати або шкодити людям. Залежно від призначення магія поділялася на кілька видів: виробничу, охоронну, любовну, лікувальну. З розвитком вірувань і ускладненням культу виконання останнього потребувало певних знань, умінь, досвідченості. Найважливіші культові дії почали виконувати старійшини або певна група людей чаклуни, шамани. 

Духовній культурі ранньородової общини було властиве тісне переплетення раціональних та релігійних уявлень. Так, лікуючи рану, первісна людина вдавалася і до магії. Протинаючи списом зображення тварини, вона одночасно практикувалася в прийомах полювання, показувала їх молоді, "магічно забезпечувала" успіх наступної справи. З ускладненням виробничої діяльності первісної людини збільшувався і запас її позитивних знань. З виникненням землеробства і скотарства нагромаджувалися знання в галузі селекції штучного добору найкорисніших сортів рослин і порід тварин.

45. Раціональні знання рпо. (див.підр.с.161-164)

46. Мистецтво й вірування рпо. (див.підр.с.164-173)

47. Раціональні знання ппо. (див.підр.с.201-202)

48. Мистецтво ппо. (див.підр.с.202-204)

49. Релігія ппо.

Первісна община була общиною рівних, але в умовах жорстокої боротьби за існування цими рівними були лише повноцінні члени виробничого колективу. В ранньородовому суспільстві діяли звичаї умертвління ("добровільної смерті") перестарілих співродичів, які втратили працездатність, позбавлялися хворих, ослаблених від голоду, від маленьких дітей, яких неможливо було прогодувати.

Виникнення общинно-родової організації сприяло розвиткові не лише соціального, але й духовного життя первісного людства. Епоха ранньородової общини відзначена успіхами в розвитку мови, міфології, зачатків раціональних знань, мистецтва.

Міфологія - наука про міфи (від грец. - слово, оповідь). Л. Бабій вважає міфологію єдиною універсальною формою суспільної свідомості первісного суспільства, яка в цій своїй якості репрезентує і всю його культуру. Вона - особливий тип світогляду і перша форма культури. В основі кожного міфу лежало поняття: "звідки" і "чому".

Умови життя в першу чергу вимагали накопичення знань про оточуючу природу.

Людина володіла найпростішими раціональними прийомами залічування переломів, вивихів і ран, видалення зубів та інших нескладних хірургічних операцій, лікування укусів змії, простуди. Починаючи з мезоліту, стали відомі трансплантація черепа й ампутація пошкоджених кінцівок. У первісній медицині широко застосовувались як фізичні (масаж, холодні і гарячі компреси, парова баня, кровопускання), так і лікування засобами тваринного, рослинного і мінерального походження.

Продуктом розвитку ранньородової общини стали релігійні вірування, їх виникнення пов'язане з певним рівнем розвитку інтелекту людини, зачатками теоретичного мислення, можливостями відриву думки від дійсності. У первісних віруваннях втілено фантастичне усвідомлення людьми їх залежності від сил природи. За верхнього палеоліту виникають різні форми релігійних вірувань: тотемізм (від алгонкін. - його рід), анімізм (від лат. - душа, дух), фетишизм (від португ. - амулет, талісман), магія (від грец. - чарівництво). Тотемізм - це віра в те, що кожна родова група має свого спільного предка (тотема), яким могла б бути тварина, рослина чи навіть предмети неживої природи. Анімізм - віра в існування у людині та в оточуючих її предметах - душі.

Фетишизм - поклоніння неживим предметам, які наділялися над-природною силою і могли допомагати тим, хто їм поклонявся. Магія - віра, сподівання людини змінити природний хід подій, вплинути на них магічними діями, заклинаннями, чарами) в потрібному для неї напрямі.

Ведучи мову про суспільні відносини, зауважимо, що на зміну ранньо-родової общини мисливців, збирачів і рибалок прийшла пізньородова община землеробів-скотарів. Економічну основу суспільства і далі складала родова власність на землю. Засоби виробництва перебували як в колективній, так і в індивідуальній власності. Значення останньої поступово зростало в міру відносно регулярного надлишкового продукту, частина якого поступала не в рівнозабезпечуючий, а в трудовий розподіл. Розвиток індивідуальної власності покликав до життя новий вид економічних відносин, названий американською дослідницею К. Дю Буа "престижною економікою". Вона проявлялась головним чином у взаємному обміні дарами.

Розглядаючи духовну культуру пізньородової общини необхідно підкреслити, що разом з ускладненням виробничої діяльності первісної людини розширялися її позитивні знання. Меланезійці Нової Ірландії знали й вміли вирощувати 14 різновидів хлібного дерева, 52 різновиди бананів, 220 різновидів тара, ірокези вирощували 14 різновидів маїсу. Розвиток математичних знань привів до появи перших лічильних пристроїв - спочатку в'язок соломи чи купки камінців, а потім особливих бірок чи шнурків з вузликами або нанизаних на них раковин. Такі пристрої описані в багатьох племен Америки, Африки, Океанії, існували вони і в первісній Європі: слово "калькуляція" походить від латинського "калькюлюс" - камінець.

Добу неоліту в Україні репрезентує трипільська культура (V-ІІІ тис. до н. е.), найприкметнішою групою знахідок у трипільців є орнаментальна кераміка, що була на дуже високому рівні. Визначаючи місце трипільської цивілізації в історії людства, англійські археологи Г. Кларк і С. Пігот обгрунтовують думку, що територія Праукраїни була прабатьківщиною індоєвропейських народів, а трипільці - орії були попередниками індоєвропейської етнічної сім'ї, в тому числі слов'ян, а отже й українців. Цієї думки дотримуються й інші українські та зарубіжні вчені, зокрема, австралієць В. Чайлд, англієць Г. Чайлд, француз Г. Руа, українці В. Паїк, Л. Силенко й багато інших.

Розглядаючи культуру первісної сусідської (протиселянської) общини стратифікованого суспільства, варто наголосити на тому, що ця доба характеризується розкладом общинно-родового ладу. Цей розклад був зумовлений насамперед (хоч і не тільки) дальшим значним зростанням про-дуктивних сил.

Суспільний поділ праці супроводжувався розвитком обміну. Це вже був не дарообмін періоду ранньородової общини, а справжній економічний обмін. Частина продукції почала вироблятися безпосередньо для обміну, тобто в якості товару. Цей обмін сприяв формуванню в суспільстві уявлень про еквівалентність предметів, що обмінюються, виникненню мірил вартості і засобів обміну. Ними, ставали найрізноманітніші предмети, які мали цінність через свою рідкість або вкладену в них працю: намиста із зубів тварин, раковини, шматки матерії, орнаментовані глечики і т. п.

З розвитком обміну вдосконалювалися засоби сполучення. Набули поширення колісні вози. Розпочалось спорудження доріг, з'явились кораблі з веслами і парусами.

Розпочалась диференціація математичних знань, тому що зародження приватного землеволодіння покликало до життя, як показує сама назва цієї науки, зачатки геометрії, тобто "землемірства". Подібним чином відбувався розвиток й інших галузей знань. Винахід таких удосконалених сухопутніх і водних транспортних засобів, як віз і парусний корабель, сприяли розвитку не лише математики, але й механіки. З виникненням рудних металів зародилось металознавство.

Підсумовуючи, треба зазначити, що протягом трьох періодів, у яких еволюціонізувалась культура первісного суспільства, ускладнювались і вдосконалювались знаряддя праці, житло, одяг, форми людських колективів, сімейно-шлюбних відносин, виникали суспільні поділи праці, спеціалізація, зароджувалась приватна власність, родова община перетворилась в сусідську або територіальну, розвивалась міфологія, релігійні вірування, позитивні знання, мистецтво, яке несло на собі відбиток мужності, простоти і сили. Культурні надбання первісних людей стали п'єдесталом, на якому зводилася перша, доіндустріальна цивілізація.