43. Позичковий процент. Норма процента та фактори, що її визначають.
Позичковий процент – це частина додатковоъ вартості, яку функціонуючий підприємець уступає банкіру або власнику грошей за користування позичковим капіталом.Позичковий капітал – це гроші, капітал, власник якого (кредитор) надає його іншим особам у тимчасове користування за плату у вигляді відсотків. Норма позичкового відсотка є відношенням позичкового проценту до позичкового капіталу у відсотках.Ставки відсотка:- номінальна ставка процента (визначається у грошах за поточним курсом) - реальна ставка процента (враховує інфляцію)Фактори, - ризик- термінованість- розмір позики - обмеження умов конкуренції на ринку
44. Економічна сутність прибутку. Норма прибутку та фактори, що її визначають.
Прибуток
– це перетворена форма додаткової
вартості, яка створюється людською
працею а привласнюється власником
засобів виробництва.Види
прибутку:1.Бухгалтерьский – це різниця
між сукупним доходом та бухгалтерськими
витратами.(напр..витрати на купівлю
ресурсів)2.Економічний – це виручка за
мінусом економічних витрат3.Нормальний
– це мінімальний дохід, який отримує
підприємець за функціонування в даній
галузі. Включається у внутрішні
витрати.4.Чистий – це різниця між
економічним прибутком та подачками.Показником
ефективності використання капіталу є
норма прибутку – це відношення
прибутку(PR)
до авансованого капіталу (К) у відсотках
PR’=
Фактори,
які впливають на норму прибутку:-
співвідношення постійного капіталу
до змінного- економія на постійному
капіталі- економія на змінному капіталі-
швидкість обороту капіталу
45.Підприємство в ринковій економіці: суть, функції та види.Підприємство – це основна організаційна ланка економіки, в якій відбувається поєднання факторів виробництва для створення товарів та послуг з метою отримання прибуткуОзнаки підприємства: Є технологічно відособленою сукупністю засобів виробництва та робочої сили Є ланками у національній або навіть міжнародній спеціалізації Характеризується економічною відособленістю Є соціальними осередками суспільства, наявний певний колектив співробітниківФункції підприємства: 1. Виробнича – створення максимально можливого випуску суспільно корисної продукції при найменших витратах за умов використання певного набору факторів виробництва2.Специфічні А) виробничо технологічні функції(забезпечення процесу виробництва необхідними засобами та їх використання, впровадження новітніх технологій, раціоналізація виробничих процесів і винахідництво) Б) економічні функції (управління процесами виробництва та збуту товарів, укладання контрактів, наймання працівників, розподіл доходів, ціноутворення, вивчення ринку и тд) В) соціальні функції ( поліпшення умов праці та відпочинку співробітників, створення сприятливого психологічного клімату в колективі, благодійна діяльність, надання допомоги та пільг працівникам і членам їх сімей) Г) зовнішньоекономічні функції (участь у міжнародному обміні товарів, участь у будівництві, науково-технічне співробітництво і тд)Види підприємства: За формою власності(приватні, колективні, державні, змішані) За характером економічної діяльності (виробничі, торгівельні, фінансово-кредитні)За розміром ( малі, середні, великі)За місцем і роллю на ринку (конкурентні, олігопольні,монопольні)За сферою діяльності (місцеві, національні, міжнародні)За організаційно-правовою формою (одноосібне володіння, партнерство, корпорації)Від способу утворення та формування статутного фонду(унітарні-ств. одним власником, і корпоративні – ств.двома і більше власниками)
46. Підприємництво та його види. Підприємництво в Україні.Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання(підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.Види підприємництва: Виробниче підприємництво – діяльність, що спямована на виробництво речей і надання послуг: будівельні та ремонтні роботи, побутові на інформаційні послуги, духовні блага( навчання дітей, живопис, музика) Комерційне підприємництво – товарно-грошові , торгівельно-обмінні операції(угоди з купівлі-продажу або перепродажу речей і послуг) Фінансове підприємництво – грошово-кредитні відносини (товар-гроші, валюта, цінні папери) Посередницьке підприємництво – діяльність установ та окремих осіб, які посідають місце між підприємцем і споживачем (виробник не може безпосередньо реалізувати товар, а споживач – придбати, інформаційні, маркетингові, консультаційні послуги)Страхове підприємництво – діяльність, що пов’язана із формуванням грошових фондів та їхнє використання на відшкодування збитків у раз непередбачених випадків і на допомогу громадянам у певні періоди життя(захищає бізнес і населення від втрат, забезпечує привласнення прибутку)Підприємництво в УкраїніНа розвиток виробничого підприємництва в Україні суттєво впливають такі негативні явища, як відсутність нормальної законодавчої бази, недосконалістьподаткової системи, незахищеність підприємців тощо.Комерційне підприємництво отримало найбільший розвиток в Україні (так само і в інших країнах СНД) в перші роки переходу до ринку. Воно стало стрімко розвиватися, в основному як приватне, індивідуальне підприємництво. Даний вид діяльності притягує швидшою віддачею і відносно високою прибутковістю, яка досягає 20-30 % і навіть більше
47. Малий і великий бізнес, необхідність їх поєднання. Проблема малого бізнесу в Україні.Бізнес— підприємницька, комерційна чи будь-яка інша діяльність, що не суперечить закону і спрямована на отримання прибутку. Для малого бізнесу характерні незалежний менеджмент, власний капітал, локальний район операцій, невеликі розміри. Він відіграє значну роль у забезпеченні зайнятості певною мірою забезпечує насичення ринку споживчими товарами та послугами, сприяє послабленню монополізму, розвиткові конкуренції, структурній перебудові економіки, є засобом досягнення особистого успіху вважати, що різні організаційні форми бізнесу зможуть розвиватися самостійно. На шляху розвитку малого бізнесу постають численні проблеми, обумовлені як об’єктивними факторами загального стану економіки, такісуб’єктивнисоціально-психологічними факторами. Головними
|
|
48. Фермерські та колективні підприємства в сільському господарстві. Фермерство в Україні.Колективні сільськогосподарські підприємства — це добровільні об'єднання громадян у самостійні підприємства для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів, вони діють на засадах підприємництва й самоврядування. Економічною основою такої форми господарювання є колективна власність на основні й оборотні засоби виробництва. У кооперативних господарствах частину земель передано в колективну власність, частина земель перейшла у приватну власність селян. Селяни, які вступають до кооперативу, передають свій пай землі в оренду й одержують за це орендну плату.. Колективне сільськогосподарське підприємство має право самостійного господарювання на землі на засадах підприємництва; власності на посіви та посадки сільськогосподарських культур і насаджень, на одержані результати праці; будування у встановленому порядку житлових, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд.Колективне сільськогосподарське підприємство самостійно визначає напрям сільськогосподарського виробництва, його структуру й обсяг. Фермерське підприємство – це самостійний господарюючий суб'єкт, який використовує на правах оренди, приватної власності або довічно успадкованого володіння виділену йому земельну ділянку. В залежності від типу організації виробництва фермерські господарства поділяються на такі категорії:· сімейні (один двір), власники яких разом із своїми сім’ями займаються господарською діяльністю, вкладають необхідні засоби і виконують всі виробничі операції;· сумісні, утворені із декількох сімей рідних або шляхом об’єднання власності двох і більше осіб.Основними видами діяльності фермерського господарства є виробництво і переробка сільськогосподарської продукції, транспортування (перевезення), зберігання, реалізація сільськогосподарської продукції власного виробництва, а також сільський туризм (агротуризм).Якщо у діяльності фермерського господарства використовується наймана праця, її оплачують по попередньо укладеному договору. Причому розрахунок із залученими працівниками не залежить від підсумків роботи господарства.Фермерство в Україні являє собою форму вільного підприємництва, що здійснюється на принципах економічної вигоди. Фермерське господарство вигідне, поки воно дає продукцію і дозволяє відновлювати виробництво, забезпечуючи потреби сім'ї. Звідси виключне виживання і стійкість фермерських господарств. Господарська рівновага буде тоді, коли доход, який одержує сім'я фермера забезпечує її потреби, тобто особистий бюджет сім'ї, в тому числі за рахунок діяльності за межами селянського господарства. Таким чином, розмір господарської діяльності визначають: склад сім'ї, особисте споживання, доход від сільського господарства, сукупний доход, площа землі та інші технічні елементи господарства. Така основна механіка, за допомогою якої наявна робоча сила сім'ї за даної ринкової кон'юнктури, за наявної кількості їдців у сім'ї, землі і капіталу, пристосовуючись до цих останніх, встановлює обсяг свого сільськогосподарського підприємств
49. Державні підприємства в ринковій економіці. Державні підприємства в Україні.Державні підприємства ґрунтуються на державній власності, яка має два рівні: загальнодержавний і комунальний. Відповідно функціонують і два види підприємств, один з яких є загальнодержавним. їхнім майном і виробничо-комерційною діяльністю розпоряджається вищий орган державної влади. Другий вид підприємств є власністю адміністративно-територіальних одиниць влади, які використовують їх потенціал у власних інтересах. Об'єктами державної власності можуть бути різноманітні засоби виробництва. Державне підприємство, яке відповідно до законодавства України не підлягає приватизації, за рішенням Кабінету Міністрів України може бути перетворене на казенне підприємство. Рішення про перетворення державного підприємства в казенне приймається за однією з таких умов: підприємство проводить виробничу або іншу діяльність, яка відповідно до законодавства може здійснюватися тільки державним підприємством; головним споживачем продукції підприємства (більш як 50 відсотків) є держава; підприємство є суб'єктом природних монополій. Підприємства, яким надано статус державних, не підлягають акціонуванню і перебувають у прямій адміністративній підпорядкованості відповідним органам державного управління.
50. Фонди підприємства, їх кругооборот та оборот.Фонди підприємства – це сукупність матеріальних і грошових ресурсів, цінних паперів, які створюються і використовуються у процесі його розширеного відтворення для забезпечення його життєдіяльності. Вони можуть мати як виробниче, так і невиробниче призначення.1. Виробничі фонди втілені у будинках і спорудах виробничого призначення, транспорті, машинах, механізмах, обладнанні, інструментах, сировині, матеріалах, паливі, енергії, виробничих запасах, готовій продукції, грошових засобах фірми. Вони належать підприємству або закуповуються ним для здійснення виробництва продукту.2.Невиробничі фонди підприємства знаходяться у його невиробничій інфраструктурі – це житло, що належить фірмі, а також об`єкти соціально-культурного призначення (лікувальні і оздоровчі заклади, кінотеатри і тд.) 3.Фонди обігу – це сукупність усіх засобів, що обслуговують сферу обігу. Вони включають готову продукцію на складах підприємства, грошові кошти у касі, банку, а також ресурси, які необхідні для реалізації готової продукції.Виробничі фонди підприємства здійснюють у процесі виробництва свій кругооборот. При цьому вони приймають форму грошових, виробничих і товарних фондів. Будь-які фонди, що вкладаються у виробництво, розпочинають свій рух з грошової форми.Підприємство, насамперед, повинно авансувати кошти для придбання необхідних факторів виробництва (засобів виробництва і робочої сили). Тобто для нового підприємства фонди починають свій рух у сфері обігу з грошової форми, функцією яких є придбання елементів виробничих фондів.За наявності засобів виробництва та робочої сили можна починати виробничий процес, який полягає у споживанні факторів виробництва і створенні нового продукту, його споживної вартості і вартості. Функцією виробничих фондів є виробництво товару, його вартості і додаткової вартості. Для одержання вартості і додаткової вартості потрібно продати продукт. При цьому фонди набувають товарної форми, головною функцією яких є реалізація товару і одержання додаткової вартості у грошовій формі. Після реалізації товарних фондів підприємство одержує грошові фонди і кругооборот фондів починає здійснювати свій наступний цикл.Таким чином, фонди проходять три стадії і набувають відповідно трьох форм - грошової, виробничої і товарної. Такий послідовний рух називається кругооборотом фондів
51. Витрати виробництва та підприємницький дохід.Затрати підприємства пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції називають витратами виробництва (сировина, матеріали, паливо, обладнання, інструменти, заробітна плата виробників) Витрати поділяють на внутрішні(неявні) і зовнішні(явні), постійні, змінні загальні. Витрати в економіці безпосередньо пов`язані з відмовою від можливості виробництва альтернативних товарів і послуг. Економічні витрати – усі витрати, які несе фірма, щоб відвернути ресурси від використання в альтернативних виробництвах. Вони поділяються на зовнішні (явні, бухгалтерські) та внутрішні (неявні). Внутрішні витрати – витрати на власний і самостійно використовуваний ресурс (власний капітал, праця і номінальний прибуток), які є неоплачуваними. Вони враховують альтернативні можливості використання всіх ресурсів та можливі статті витрат у майбутньому. Зовнішні витрати – грошові витрати, які фірма несе на користь постачальників різних ресурсів( сировина, енергія, трудові послуги). Вони дійсно вираховуються та обов`язково зафіксовані у бухгалтерській звітності, тому їх ще називають бухгалтерськими витратами. Постійні витрати – витрати, що не залежать від обсягу випуску продукції (орендна плата, банківський відсоток, страхові платежі тощо)Змінні витрати – витрати, що залежать від обсягу випуску продукції (пальне, електроенергія, заробітна плата працівників тощо)Загальні витрати – сума постійних і змінних витрат. Бухгалтерський прибуток – різниця між загальним виторгом підприємства за зовнішніми витратами, тобто дохід, який одержує фірма від реалізації продукції за вирахуванням усіх витрат. Нормальний прибуток – це мінімальний дохід, що робить перебування підприємця у певній галузі, у певному виробництві економічно доцільним.Економічний прибуток – різниця між загальним виторгом підприємства й економічними витратами. Отримання економічного прибутку можливо або при успішних інноваціях (капіталовкладеннях у нові технології), або при тимчасовому захопленні монопольних позицій у галузі. Чистий прибуток – являє собою різницю між бухгалтерським прибутком та податковими платежами. Підприємницький дохід є сумою чистого та нормального прибутку.
53) Зміст управлінської діяльності підприємства. Менеджмент. Еволюція теорій управління.Управлінська діяльність – сукупність вироблених історичним досвідом, науковим пізнанням і талантом людей навиків, умінь, способів, засобів доцільних вчинків і дій людини у сфері управління.Зміст процесу управління характеризується метою, заради досягнення котрої воно здійснюється.Мета управління - це організація сукупної діяльності людей, забезпечення координації і взаємодії міх ними. Основні теорії управління:Теорія бюрократії(Вебер) - чіткий поділ праці на основі функціональної спеціалізації ; ієрархія влади; система правил, що визначають поведінку кожного члена організації; система процедур, що визначають порядок дії у всіх ситуаціях; відбір і просування по службі працівників з урахуванням їх кваліфікації; дотримання «соціальної» дистанції між керівниками і виконавцями.Теорія людських відносин - людський фактор як основний елемент ефективності управління Теорія Алдерфера - базується на трьох рівнях потреб: життєвих (фізіологічні потреби та потреби безпеки), потреби взаємин (потреба в міжособистісних стосунках), потреби зростання (потреби самореалізації та поваги)Герцбергова теорія двох чинників - причини вдоволення і невдоволення працівників на роботіеорія трьох потреб - бажання робити що-небудь краще чи ефективніше; бажання налагодити і підтримувати дружні стосунки з іншими; бажання контролювати інших і впливати на їхню поведінкуПроцесуальна теорія - на меті з'ясувати, як люди мислять, щоб вдовольнити свої потреби, і прагнуть показати, як слід впливати на поведінку індивіда, щоб вона стала більш мотивованою для виконання службових обов'язківФункції менеджменту - це відносно відокремлені напрямки управлінської діяльності, які дозволяють здійснювати певний вплив на управлінський об'єкт в цілях досягнення поставленої задачі.Планування - головна функція менеджменту, яка передбачає прогнозування, визначення цілей, стратегії, політики і завдань того чи іншого формування; означає свідомий вибір рішення що роботи, як, кому і коли.Організація як функція менеджменту направлена на формування управляючих та управляємих систем, а також зв'язків і відносин між ними, забезпечуючи упорядкованість технічної, економічної, соціально-психологічної і правової сторін діяльності кожного суб'єкта господарювання.Мотивація - це процес спонукання працівників до високопродуктивної діяльності для задоволення своїх потреб і досягнення цілей організації. Контроль - це система спостереження і перевірки відповідності функціонування підприємства встановленим стандартам та іншим нормативам, виявлення допущених відхилень від прийнятих рішень і визначення причин їх невиконання. Координація як функція менеджменту являє собою процес, спрямований на забезпечення пропорційного і гармонічного розвитку різних сторін (виробничої, технічної, фінансової та ін.) об'єкта при оптимальних витратах матеріальних, фінансових і трудових ресурсів.Регулювання - це вид управлінської праці, ціллю якої є подолання протиріччя між організацією і дезорганізацією, порядком і факторами, які порушують цей порядок.
54) Функції управління фірмою. Організаційні структури управління підприємством.Функції управління фірмою: планування, організація, мотивація, контрольСтратегічне планування являє собою набір дій і рішень, зроблених керівництвом, які ведуть до розробки специфічних стратегій, призначених для того, щоб допомогти організації досягти своїх цілей.Організація як процес являє собою функцію по координації багатьох завдань: існує два основних аспекти організаційного процесу: 1. Розподіл організації на підрозділи відповідно цілям і стратегіям. 2. Делегування повноважень. p> Мотивація - це процес спонукання себе й інших до діяльності для досягнення особистих цілей або цілей організації. Контроль - це процес, що забезпечує досягнення цілей організації. Він необхідний для виявлення і вирішення в ознікающіх проблем раніше, ніж вони стануть дуже серйозними, і може також використовуватися для стимулювання успішної діяльності. Чотири функції управління - планування, організація, мотивація і контроль - мають дві загальні характеристики: всі вони вимагають прийняття рішень, і для всіх необхідна комунікація, обмін інформацією, щоб отримати інформацію для прийняття правильного рішення і зробити це рішення зрозумілим для інших членів організації.Організаційна структура управління — форма системного управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів із використанням лінійних, функціональних і міжфункціональних зв'язків у процесі спілкування.Лінійні зв'язки виникають між підрозділами і керівниками різних рівнів управління, де одн керівник підпорядкований іншому.Функціональні зв'язки характеризують взаємодію керівників, які виконують певні функції на різних рівнях управління, і між ними не існує адміністративного підпорядкування.Міжфункціональні зв'язки мають місце між підрозділами однакового рівня управління.
55) Необхідність, суть та функції маркетингу.Маркетинг - система організації і управління виробничо-збутовою і торговою діяльністю підприємств, фірм, яка заснована на комплексному вивченні ринку. Мета маркетингу полягає у вивченні потреб ринку в цілях максимального задоволення потреб споживачів і забезпечення умов отримання найбільшого прибутку підприємства від збуту виробленої ним продукції або надання послуг (виконання робіт).Відомий вчений Пітер Друкер відзначав, що “завдання маркетингу полягає у зведенні до мінімуму зусиль зі збуту. Мета маркетингу - досягнення такого рівня знань і розуміння потреб клієнтів, при якому товари та послуги, які ви пропонуєте будуть повністю їм відповідати і самі себе продавати”.Марке́тингові фу́нкції — окремі види або комплекси видів спеціалізованої діяльності, що здійснюються в процесі функціонування підприємства як учасника ринку.ФУНКЦІЇ Аналітична функція:вивчення ринку як такого;вивчення споживачів;вивчення фірмової структури ринку;вивчення товару;аналіз внутрішнього середовища підприємства.Виробнича функція:організація виробництва нових товарів;організація матеріально-технічного забезпечення;управління якістю та конкурентоспроможністю продукції.Збутова функція:організація системи товароруху;провадження цілеспрямованої товарної політики;організація сервісу;провадження цілеспрямованої збутової політики.Функція управління:планування маркетингової діяльності;організація маркетингової діяльності;інформаційне забезпечення;контроль маркетингової діяльності.
56) Національна економіка як ціле. Поняття макроекономічної рівноваги.Національна економіка – це сукупність економічних суб’єктів і зв’язків між ними, що характеризуються господарською цілісністю, спільністю у певних часових і просторових рамках.Ознаками національної економіки є:наявність тісних економічних зв’язків між господарюючими суб’єктами країни, що базуються на розподілі праці;загальне економічне середовище, в якому діють господарські суб’єкти.Макроекономічна рівновага - це такий стан національної економіки, коли використання обмежених виробничих ресурсів для створення товарів і послуг та їх розподіл між різними членами суспільства збалансовані, тобто існує сукупна пропорційність між:ресурсами та їх використанням; факторами виробництва та результатами їх використання; сукупним виробництвом і сукупним споживанням;сукупною пропозицією та сукупним попитом;матеріально-речовими та фінансовими потоками.Така рівновага - це економічний ідеал: без банкрутств і стихійних лих, без соціально-економічних потрясінь.Для оцінки такої рівноваги використовуються ВНП, ВВП, НД.
57 Сукупні доходи та сукупні витрати, необхідність їх урівноваження.Сукупні доходи: заробітна плата, рента, процент, прибуток, амортизація(щорічні відрахування для відшкодування спожитих засобів виробництва)Сукупні витрати: споживчі та державні витрати, інвестиційні витрати підприємців, чистий експортДоходи перетворюються у витрати в результаті їх особливого використання домогосподарствами, підприємцями, державою.Доходи та витрати впливають на обсяги сукупного виробництва країни, темпи економічного зростання, зайнятість населення, рівень цін. Критерій успішної діяльності економіки – баланс сукупних доходів та сукупних витрат. Загальний обсяг продукту, створюваного в економіці, та загальний рівень цін залежить від взаємодії сукупного попиту та сукупної пропозиції.Три варіанти макрорівноваги:1) якщо сукупний попит змінюється в межах кейнсіанського відрізка, то зростання попиту приводить до зростання реального обсягу національного виробництва і зайнятості при сталих цінах; 2) якщо сукупний попит зростає на проміжному відрізку — це призводить до зростання реального обсягу національного виробництва, рівня цін та зайнятості; 3) якщо сукупний попит зростає— це призводить до інфляційного зростання цін та номінального ВВП при незмінному обсязі реального ВВП (оскільки він не може зростати за межі рівня «повної зайнятості»)
58 Сукупппний попит та пропозиціяСукупний попит— це сума коштів, які економічні суб'єкти планують витратити на товари вітчизняного виробництва.Певний вплив на формування сукупного попиту мають демографічні чинники, географічні особливості, національні та історичні традиції, професійна структура, майнова диференціація населення країни тощо. Головними компонентами сукупного попиту або сукупних витрат у відкритій економіці є споживчий попит (або споживчі витрати) СпП, інвестиційний попит (або інвестиційні витрати) ІП, попит уряду (або державні витрати) ПУ, чистий експорт ЧЕ.Сукупну пропозицію визначають як_кількістьхтворюваних матеріальних благ і послуг, які виробники при кожному можливому рівні цін пропонують на ринку.Сукупну пропозицію визначають за розміром виробничих витрат, серед яких головними є праця і капітал, та рівнем продуктивності, яку ці витрати забезпечують (технологічний рівень суспільства). Сукупна пропозиція пов'язує ринок товарів, на якому підприємства пропонують свою продукцію, з риноьком праці, на якому формується рівень зайнятості та встановлюється оплата праці.Економічна рівновага відбиває такий стан економіки, за якого досягаються стійке врівноваження взаємодіючих структур, їхнє взаємне збалансування. Йдеться про врівноваження економічної системи саморегуляторами ринкового механізму.Крива сукупного попиту АD означає кількість товарів та послуг, які споживачі готові придбати за кожного можливого рівня цін. Рух уздовж кривої АD відображає зміни сукупного попиту залежно від рівня цін. Сукупний попит визначається за формулою: де АD — сукупний попит; М — кількість грошей в обігу; V — швидкість обігу грошей у русі доходів; Р — рівень цін.
59. Класичний, кейнсіанський та неокласичні погляди на можливість досягнення макрорівноваги.Класична модель макрорівноваги грунтується на кількох гіпотезах:1)Рівновага встановлюється в результаті взаємодії ринків ресурсів, товарів, грошей та заощаджень(інвестицій) 2)Вихідним у встановленні рівноваги є ринок ресурсів.3)На ринках ресурсів і товарів існує рівень цін, який врівноважує попит і пропозицію, і завдяки цінам відбувається автоматичне очищення ринків як від зайвого попиту, так і від зайвої пропозиції. Кейнсіанська теорія негнучкої оплати праці. Згідно з цією теорією крива сукупної пропозиції має позитивний нахил тому, що в короткотерміновому періоді номінальна оплата праці змінюється дуже повільно, тобто їй притаманна негнучкість. Певною мірою негнучкість номінальної оплати праці пояснюється довготерміновими контрактами міме працівниками і фірмами, в яких зафіксовані її розміри, прийнятими нормами та поняттями про справедливість, що впливають на встановлення номінальної оплати праці й непідвладні часу. Негнучкість оплати праці означає, що за умов низького рівня цін на товари виробництво стає маловигідним, а це спонукає виробників до зниження обсягу пропонованих товарів.Неокласична теорія неправильних уявлень економічних суб’єктів про рівень цін ґрунтується в основному на працях М. Фрідмена і Р. Лукаса. За цією теорією зміни загального рівня цін можуть породжувати тимчасову помилкову думку постачальників щодо ситуації на ринках продукту. Це, в свою чергу, зумовлює неправильну реакцію виробників. Унаслідок цього крива сукупного попиту в короткотерміновому періоді має позитивний нахил.
60. Валовий внутрішній (національний) продукт та інші макроекономічні показники 1.Валовий національний продукт (ВНП)Сукупна вартість кінцевих продуктів, вироблених національним капіталом як на території країни, так і за кордоном, протягом року2. Валовий внутрішній продукт (ВВП)Сукупна вартість усіх кінцевих товарів та послуг, вироблених протягом року на території цієї країни3. Чистий національний продукт (ЧНП)Сумарна вартість усіх кінцевих товарів та послуг, вироблених протягом року,за винятком суми амортизації (А) — вартості зношення основних фондівЧНП = ВВП - А4. Національний дохід (НД)Сукупність усіх доходів в економіці домашніх господарств і підприємців незалежно від того, де вони використовують ресурси — у своїй країні чи за кордономНД = ЧНП-Tn,де Тn — непрямі податки5. Особистий дохід (ОД)Грошовий прибуток працівника, який складається із заробітної плати та додаткових надходжень (ренти, відсотка тощо)ОД = НД-(Т1+Тk+Тu)+ТR,де Т1 — відрахування на соціальне забезпечення; Тk — податки з доходів корпорацій; Тu — нерозподілені прибутки корпорацій; ТR — трансфертні платежіСпособи розрахунку ВВП (Y)1. За сумою витрат (загальна сума витрат на особисте та виробниче споживання всієї продукції, створеної за певний періодY = С + І + G + Хn,де С — споживчі витрати домашніх господарств; I —валові частки інвестиції (валові інвестиції = чисті інвестиції + амортизація); G — державні витрати; Хn — чистий експорт(витрати іноземців = експорт - імпорт) 2. За вартістю (виробничий метод)Сума доданих вартостей вироблених кінцевих продуктів3. За сумою доходів(загальна сума доходів, отриманих власниками ресурсів при виробництві продукції за певний період)Y = W+ n+ i+ R+ A+ Tn, де W — заробітна плата найманих робітників; n — прибуток підприємців; і — відсоток; R — рентні платежі; А — амортизаційні відрахування; Тn — непрямі податки на бізнес
61. Циклічність як форма руху ринкової економіки. Циклічність економічного розвитку – це регулярні коливання рівнівділової активності, при яких зростання активності (виробництва) замінюєтьсяспадом, який, у свою чергу, потім замінюється зростанням. ЇЇ характеризують підйоми і спади в економіці, що періодично повторюються протягом ряду років. Такі коливання відбуваються відносно столітнього, абодовгострокового тренда (умовної лінії, яка характеризує загальнуспрямованість змін економічних показників).Періоди підвищення економічної активності супроводжуються в основному екстенсивним розвитком, а періоди пониження – початком переважно інтенсивного розвитку. В наслідок цього цикл є постійною динамічною характеристикою ринкової економіки, без нього не відбувається економічного розвитку. Економічний цикл – це форма руху і розвитку ринкової економіки, природний спосіб економічного саморегулювання, коли ринок стихійно відновлює пропорційність економіки і втрачену рівновагу. Враховуючи основний елемент економічного циклу – економічні кризи,можна дати й іншу назву економічному циклу – рух виробництва від однієї економічної кризи до початку іншоїБільшість сучасних дослідників виокремлюють в економічному циклі лише дві фази: висхідну і спадну
62.БЕЗРОБІТТЯ, ЙОГО РІВЕНЬ ТА НАСЛІДКИ.Безробіття – соціально-економічне явище, пов’язане з перевищенням пропозиції робочої сили на попитом на неї, стан незайнятості частини економічно активного населення.Економічно активне населення згідно з концепцією робочої сили – це населення обох статей віком 15-70 років, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів та послуг. Безробітні (МОП) – особи (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості). До категорії безробітних також відносяться особи, які не мали роботи (прибуткового заняття); впродовж останніх 4 тижнів активно шукали роботу або намагались організувати власну справу; впродовж найближчих двох тижнів були готові приступити до роботи, тобто почати працювати за наймом або на власному підприємстві з метою отримання оплати або доходу. приступають до роботи протягом найближчих двох тижнів; знайшли роботу, чекають відповіді; зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу; навчаються за направленням служби зайнятості.Рівень безробіття (за методологією МОП) визначається як відношення (у відсотках) кількості безробітних віком 15–70 років до економічно активного населення (робочої сили) зазначеного віку або відповідної соціально-демографічної ознаки.