2.Метод та засоби економічного дослідження.

Методи екон. дослідж. – це сукупність, принципів, засобів та ін. інструментів, за допом. яких здійснюється дослідж. екон. предметів та явищ. Методологічною базою екон. д. є діалектична логіка, яка вивчає явища та процеси у взаємозв’язку і взаємозалежн., безперервному розвитку в єдності істор. і логічного, кі-сних і якісних характеристиках. Гол. методом екон. дослідж. є наукова абстракція (мислення, очищення уяви дослідника від всього другорядного і зосередж. його уваги на базовому, головному, тому що стосується об’єкта дослідж. Допоміжні методи:1)індукція(рух від 1-чного до заг.), дедукція; 2)синтез, аналіз; 3)порівняння (спільні чи відмінні риси, характеристики); 4)аналогія(висновки з відомого явища переносятьсяна невідоме); 5)моделювання (хар-зують екон. процес, графічне зображ.); 6)висування і перевірка гіпотези (наук. припущення); 7)графдічні, статистичні, матем. методи.

3.Економічні закони та категорії.Екон. закони це стійкі об’єктивні причино-наслідкові, логічні, постійно відновлювані зв’язки і взаємозалежності між процесами і явищами. Е.з.,як і закони природи можуть бути пізнані,але мають істор. характер.Класифікація е.з.: 1)всезагальні (діютьу будь-яких істор. умовах в межах б-яких екон. системи:закон зростання потреб); 2)загальні (діють в декількох екон.сис.); 3)специфічні е.з. діють в межах однієї екон. сис. (закони рин. екон.); 4) стадійні діють на одній стадії розвитку певної екон. сис.) Екон. категорії це стійкі логічні поняття, які в аг. Вигляді виражають властивості екон. процесів та явищ(вартість, гроші, ринок, екон., цінні папери,біржі, ресурси).

4.Економічна теорія та економічна політика. Завдання економічної теорії в умовах перехідної економіки України.

Функції економічної теорії. Економічна теорія та економічна політика

Економічна теорія виконує такі функції: пізнавальну, практичну, методологічну та ідеологічну.1. Пізнавальна функція -систематизації, виявленні субординації, тлумаченні та узагальненні зібраних даних, що відображають розвиток економічних процесів. Завданням -формулювання економічних законів, принципів, економічних понять і моделей.Економічні закони — це постійні, стійкі причинно-на-слідкові економічні зв'язки і взаємозалежності економічних процесів і явищ. Вони виражають сутність економічних відносин. Економічні закони об'єктивні. їх об'єктивність полягає в тому, що вони незалежні від волі людей. Однак вони проявляються через людську діяльність. Значимість економічного закону визначається ступенем важливості тих економічних зв'язків, які він виражає.2. Практична функція. Знання з економічної теорії мають практичне значення для всіх суб'єктів господарювання. Це полягає в тому, що всі економічні суб'єкти повинні здійснювати свою практичну діяльність, виходячи з економічних законів. І це вони роблять часто навіть тоді, коли не розуміють суті самого закону. Так, наприклад, кожен продавець, реалізуючи свій товар на конкурентному ринку, встановлює ціну на нього аналогічну тій, яка сформувалася на аналогічні товари, не знаючи законів ринку. Великі фірми для того, щоб визначити правильність напрямів своєї діяльності, мають у своїх штатах кваліфікованих економістів із різних спеціальностей. А обґрунтована державна економічна політика розробляється з участю значної кількості економістів-практиків і теоретиків, спираючись на економічну теорію.3. Методологічна функція. Економічна наука в цілому включає ряд конкретних галузевих наук, які є своєрідними відгалуженнями, що виходять безпосередньо на господарську практику. А економічна теорія (політична економія) є їх теоретичною основою. Конкретні галузеві економічні науки досліджують господарську діяльність в окремих галузях господарства — промисловості, сільському господарстві, транспорті, будівництві, освіті та інших. Ці дослідження ґрунтуються на економічній теорії.4. Ідеологічна функція. В економічній науці є різні школи, які певною мірою відстоюють інтереси окремих соціальних груп населення і націй. Кожна соціальна група, клас і нація мають свої інтереси, які обґрунтовуються і захищаються економічними школами. Різні класи і соціальні групи відрізняються своєю ідеологією, яка заснована на економічних інтересах. Отже, ідеологію класу, нації обґрунтовують на основі того економічного становища, яке вони займають у суспільстві. ъНа економічній теорії повинна ґрунтуватися економічна політика. Це означає, що заходи економічної політики повинні випливати з об'єктивних економічних законів і всієї сукупності інтересів суспільства. Економічна політика — це діяльність держави, спрямована на досягнення певних цілей. Завдання економічної політики повинні бути теоретично обґрунтовані. Для вироблення правильної економічної політики важливе значення має реалістична оцінка економічної ситуації, досягнень, труднощів, недоліків, що виникли; з'ясування причин, що викликали труднощі; оцінка наявних можливостей, ресурсів, потрібних для вирішення певних проблем економічного розвитку. На цій основі здійснюється розробка цільових програм.

5.Потреби та споживчі блага. Класифікація потреб. Закон зростання потреб. Потреби це бажання людей, відчуття необхід. в певних речах та послугах. Всі потреби задов.. благами, 2 групи благ: екон.(товари і послуги створ. люд.), неекон.(дари природи:повітря, сонячна енергія) Споживчі блага (екон. потреби) це потреби в екон. благах (особисті послуги; особ. товари; виробничі послуги: обмін валют, потреби транспорту; товари: засоби. вир-тва, товари виробн. признач.) Класифікація потреб: 1)за характером виникнення (Маслоу): первинні(потреба в їжі, одязі, домівки); вторинні(в освіті, комфорті, інф.); 2)за ступенем реалізації: абсолютні(в благах, які породжені суч. рівнем розвитку екон., виробництво яких тільки поч. відбуватися); дійсні(в благах, які відповід. суч. рівню розвитку вир-тва і можуть бути задоволені); платоспроможні(в благах, які можуть задовольнятися платоспром. попитом); 3)за засобами задоволення: матеріальні, нематеріальні(потреби в дух. благах: освіті, інформації); 4)за нагальністю задоволення: першочергові( в предметах 1-ої не обхід.); другорядні( в предметах розкоші); 5)за можливостями задовол.: насичені(вгамовані)потреби(які можуть бути задовол. І мають мету задоволення); ненасичені(невгамовні) потреби(не мають меж задов.:повітря,інф.); 6)за участю у відтворювальному процесі: потреби в предметах спожив.; потреби в засобах вир-тва;7)за суб’єктами вияву потреб: особисті(1-єї людини), колективні(групи людей), суспільні (всього сус-тва); Закон зростання потреб: потреби безмежні, задов. яких веде до виник. іншої більш високого рівня. Постійне зрост. потреб обумов. розвитком сусп.. вир-тва. нього безперерв. розвиток потреб є рушійною силою екон. та дух. розвитку людства.

6. Економічні інтереси Екон. інтерес це реальний, зумовлений відносинами власності та принципом екон. вигоди мотив і стимул соц. дій щодо задов.. динамічних систем індивід.потреб. Екон. інтерес є породженням і соц.. проявом потреби. Інтерес виникає, коли задовол. потреби усвідом. як конкретна мета (максимізація прибутку, привласнення товару, користування або володіння певним товаром тощо). Отже, екон. інтер. це усвідомлені потреби існування різних суб'єктів господарювання. Генезис інтересу полягає у відборі свідомістю найважливіших потреб для задоволення, реалізації їх.Економічні інтереси близькі до економічних потреб, і в той же час відмінні від них. Можна вважати, що економічні інтереси це суспільна форма прояву і розвитку економічних потреб. Економіка не може функціонувати і розвиватись поза інтересами людей.Економічні інтереси можна класифікувати за різними критеріями:за ознакою суб’єктивності : особисті, колективні і суспільні інтереси.за ступенем важливості: головні та другорядніза часовою ознакою: поточні, перспективні за об’єктом інтересів: майнові, фінансові, інтелектуальні,режиму праці та вільного часу,за ступенем усвідомлення: дійсні та помилкові.Особисті економічні інтереси. Вони є вираженням виробничих відносин індивіда з іншими суб'єктами суспільного виробництва з метою задоволення своїх потреб. Економічні форми, в яких матеріалізується особистий інтерес, — заробітна плата, премія,прибуток, дивіденд тощо, є водночас і засобами реалізації особистих інтересів та потреб. Колективні економічні інтереси. Виявлення потреб групи людей, об'єднаних однаковим становищем у системі суспільного виробництва, що створює спільні інтереси конкретного колективу,соціальної групи. Об'єктом колективних економічних інтересів є величина і якість кінцевого продукту, величина валового доходу підприємства, його соціальних фондів тощо, їх максимізація.Суспільні економічні інтереси. Це виявлення потреб усього суспільства. Матеріалізацією суспільного інтересу є національний доход. Його максимізація та оптимальний розподіл на фонди споживання і нагромадження — основні засоби реалізації суспільного інтересу.

7. Закон спадної граничної корисності та його вплив на поведінку споживача.Це падіння граничної корисності в міру спожив. людиною додаткових одиниць певного продукту. Гранична корисність (МU) - це зміна загальної корисності набору споживчих при зміні певного блага на одиницю:Заг. корисність (ТU) - це сукупна корисність, яку отримує споживач від усіх спожитих благ. її можна підрахувати як суму граничної корисності, отриманої споживачем від усіх спожитих благ. Якщо споживання додаткового блага приносить споживачеві шкоду, то загальна корисність, зрозуміло, зменшується.У 1854 р. німецький вчений Херман Госсен довів дію закону спадної граничної корисності: чим більше споживання деякого блага, тим менший приріст корисності від кожної наступної одиниці спожитого блага. Цей закон (його називають першим законом Госсена) показує, як змінюється ступінь задоволення одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної одиниці приносить все менше задоволення. Закон спадної корисності — зменшення граничної корисності в міру споживання людиною кожної додаткової одиниці певного продукту. Вплив: споживач починає шукати якісно нове благо для задоволення потреби.

8. Виробництво та його фактори. Розвиток факторів виробництва.Суспільне виробництво – це процес створення благ, необхідних для існування та розвитку суспільства. Воно передбачає свідому, цілеспрямовану трудову діяльність, яка здійснюється в певній суспільній формі.У процесі виробництва взаємодіють праця і природа. Праця – це людська діяльність, спрямована на створення матеріальних і духовних благ для задоволення потреб людей. Проте виробництво і праця не тотожні поняття. Виробництво – це процес праці, яка має завершений, результативний характер. Така праця є продуктивною. Якщо кінцевий результат – вироблений продукт, то процес виробництва відбувся.Засоби виробництва- це все те,за допомогою чого людина впливає на предмет праці.Предмет праці- це те,на що спрямована діяльність людини,що вона видозмінює в товари та послуги .Структура суспільного виробництва:Матеріальне- це галузі і сфери в яких виробляються матеріальні,речові блага і надаються матеріальні послуги.Нематеріальне- це сукупність сфер і галузей,що виробляють нематеріальні блага і надають нематеріальні послуги,покликані задовольняти соціальні та духовні потреби суспільства.Суспільне виробництво є безперервним, постійно повторюваним процесом. За своєю структурою суспільне виробництво складається з наступних елементів або фаз:а) безпосереднє виробництво;б) розподіл;в) обмін;г) споживанняВиробництво (безпосереднє виробництво) – процес створення матеріальних благ та послуг, необхідних для існування та розвитку людини.Розподіл – процес визначення частки кожного економічного суб’єкта у створених економічних благах та її отримання у натуральній або грошовій формі.Обмін – процес руху економічних благ від виробників до споживачів, що опосередковується купівлею-продажем за допомогою грошей.Споживання – процес використання результатів виробництва для задоволення певних потреб.Фази виробництва тісно пов’язані між собою, хоча кожна з них відносно відособлена, має свої характерні особливості. Фактори виробництва-це все те,за допомогою чого,виробляються споживчі блага. Фа́ктори виробництва(ресурси, необхідні для виробництва товарів або послуг): робоча сила (всі розумові та фізичні здібності людей), земля (природні багатства), капітал (вже інсуючі/вироблені засоби виробництва, а також фінансовий капітал);підприємницька діяльність, об'єднує попередні три фактори. Підприємницькі здібності - особливий вид людського капіталу, який передбачає використання ініціативи, винахідливості та ризику в організації виробництва

9.Виробничі ресурси, їх класифікація.Ресурси-це джерельна основа виробничого процесу. Виробничий ресурс - це потенційні можливості елементів, які необхідні для функціонування виробництва.Виробничі ресурси розділяються на а) не відтворювані - До невідтворюваних виробничих ресурсів належать корисні копалини, що споживаються як сировина. Крім того, час відтворення деяких ресурсів є таким тривалим, що їх можна віднести до невідтворюваних. Йдеться, зокрема, про знищені чорноземи, вирубані ліси, забруднені водойми. Б) До відтворюваних виробничих ресурсів належать ті, що створюються і відновлюються природою (грунт, вода, повітря, ліс) і суспільством (засоби виробництва). До відтворюваних одночасно і природою, і суспільством належать трудові ресурси: людина з'являється на світ як біологічна істота і набуває у суспільстві знань та навичок, необхідних для виробничої діяльності. Ресурси у природі і суспільстві є обмеженими-, що потреби людей зростають швидшими темпами, ніж відбувається зростання кількості ресурсів.Сучасна економічна наука виділяє чотири групи виробничих ресурсів:1) капітал у виробничій формі (засоби праці);2)праця (робоча сила);3)земля, або природні ресурси (власне земля, предмети праці і деякі засоби праці –зокрема, паливо і енергія);4)підприємницькі здібності (здібності до особливого виду праці – по управлінню виробництвом та його організації). Ресурси, які задіюються в процесі вир-тва набувають форми факторів вир-тва; незадіяна земля – ресурс, якщо задіюється – фактор вир-тва. Спільним у факторів вир-тва і ресурсами є їх обмеженість або рідкість

10. Обмеженість ресурсів та проблема економічного вибору. Крива виробничих можливостей.Спільним у факторів вир-тва і ресурсами є їх обмеженість ресурсів (позначає нездатність за допом. їх використання задовольнити всі люд. потреби. У зв’язку з обмеж. ресурсів і безмежністю люд. потреб перед людьми виникає проблема економічного вибору(це проблема використання обмежених ресурсів із метою найкращого задоволення потреб людей). ПЕВ полягає в досягнені зайнятості ресурсів і повного обсягу вир-тва.Ця проблема графічно ілюструється за допомогою кривої виробничих можливостей.КВМ-це крива,яка показує варіанти використання ресурсів для виробництва двох груп товарів- засобів виробництва та предметів споживання. Альтернативна вартість- вартість кращого варіанту використання ресурсів,це те від чого потрібно відмовитися заради певного варіанту використання ресурсів.Згідно з КВМ:Будь-яка точка, яка лежить на КВМ показує ефективний варіант використ. ресурсів (всі ресурси задіяні в найкращих комбінаціях). Кожна точка, що лежить всередині КВМ (т.Е) показує неефектив.варіант використ. ресурсів через їх неповну задіяність. Кожна точка, що лежить поза КВМ т.F показує неможливий варіант використання ресурсів через їх нестачу.