25. Вартість товару. Теорії вартості.

Вартість – це уречевлена в товарі праця, що робить всі товари співпоставленими упроцесі обміну.Різні економічні школи природу вартості пояснюють по-різному: витратами робочого часу, балансом попиту і пропозиції, витратами виробництва, граничною корисністю та ін Трудова теорія вартості. Підхід, згідно з яким за основу цінності товару беруть кількість витраченої праці, дістав назву вартісного, а теорія, на якій він заснований - вартісної. Основи вчення трудової теорії вартості заклали англійські економісти У.Петті, А.Сміт, Д.Рікардо. Але найбільш повно її розробив К.Маркс. Теорія граничної корисності. Основою цінності товару теорія граничної корисності вважає ступінь корисного ефекту, який він приносить споживачу. Цей напрям економічної теорії виник у останній третині минулого століття. Найбільш відомими його представниками були У.Джевонс, А.Маршал, К.Менгер, Ф.Візер, Е.Бем-Баверк, Д.Кларк. Головна ідея даного підходу полягає в тому, що зведення вартості до витрат (самої праці чи праці, землі, капіталу) є неприйнятною, тому що не дає змоги врахувати корисність товару. Теорія попиту і пропозиції. Представники цього напряму в економічній науці вважають, що реальна цінність товару дорівнює фактичній ціні, яка встановлюється на ринку відповідно до попиту і пропозиції товарів (послуг). Попит і пропозиція є реальним відображенням стану ринкової економіки, в якому протистоять інтереси господарюючих суб'єктів - покупців і продавців. Згідно інформаційної теорії вартості домінуючим типом у структурі суспільної праці є не структурно розчленована, а цілісна, переважно інтелектуальна, озброєна науковими знаннями праця. Розглянуті теорії не слід протиставляти, адже кожна з них відбиває різні сторони економічного життя, і всі вони справляють вплив на цінність.

26. Суть і функції грошей.Концепції виникнення Грошей-Еволюційна концепція – стверджую, що процес виникнення Г – наслідок тривалої еволюці товаро-виробл. операцій.-Раціоналістична конц-згідно з якою Г- це результат домовленості між людьми.Гроші (Г) –особливий Т, який стихійно виділився серед інших Т і відіграє роль загального еквіваленту.Ф-її грошейміра вартості – Г вимірюють вартість всіх інших товарів, надаючи їй форму ціни.Ціна-грошовий вираз вартості товару.-Засіб обігу-Г-посередник в обміні товарами, коли купівля товару і сплата за них співпадають і в просторі, і в часі-засіб платежу – грошу обслуговують кредитні відносини, коли купівля Т і сплата за них не співпадають ні в просторі, не в часі. - засіб заощадження -пов’язана зі здатністю грошей бути засобом збереження вартості, нагромадження, представником абстрактної форми багатства.- Гроші як світові Гроші – Г обслуговують міждержавні Ек відносини у вигляді вільно конвертуючих валют.

27. Закон вартостіЗакон Вартості- закон, який передбачає, що всі товари реалізуються у відповідності із сусп.-необхідними затратами праці на їх виробництво.Закон вартості є законом функціонування і розвитку товарного виробництва. Цей закон регулює зв'язки між товаровиробниками, а також розподіляє і стимулює суспільну працю в умовах товарного виробництва.Механізми прояву цього закону – це відхилення від вартості товару.Суспільно-необхідні затрати праці визначаються необхідним робоч. часом(СНРЧ)СНРЧ- час, який витрач на виробництво одиниці товару.Ф-ції Закону Вартості- стихійно регулює суспільне виробництво;- стимулює розвиток продуктивних силсуспільства (спонукає товаровиробн вводи нову техніку і застосовувати нові методи);- обумовлює економічну і соціальну диференціацію товаровиробників(соціал. розшарування)

28. Види грошей. Визначення кількості грошей в обігу. Конвертованість грошей.Види Г-Монети-зливок з дорогоц або недорогоц металу визначеної форми, ваги, номіналу, відбиток і фактура, яких засвідчує приналежність до певної країни світу.+повноцінні(із дорог металу) +неповноцінні( не з дорогоц металу) -Паперові Ш- це грошові знаки, які випущені державою і наділені примусовим курсом обігу. Паперові гроші є лише символами вартості, бо не мають власної вартості (за винятком вартості паперу і обробки).-Кредитні Г-боргові зобов’язання, які функціонують на основі кредитної угоди між кредитором і боржником+векселі чеки +кред картки-Електронні Г- банкова система переказу Г засобів за допомогою електр-обчисл техніки і інформац. системЗакон грошового обігу – передбачає, що к-ть грошей, яка необхідна (КГ) прямо пропорційна сумі цих товарів (СЦТ) та оберненно пропорц швидкості обороту грош один.(Шо).КГ=СЦТ\Шо К- сума цих Т проданих в кредит, П- платежі, по яким настав срок оплати, Шо –швидкість оборотуКонвертованість валюти означає ступінь її здатності вільно обмінюватися на національні грошові одиниці інших країн.Розрізняють повну (вільно і необмежено обмінювати) і часткову (встановлюються певні обмеження), внутрішню (громадяни і юр особ лише певної країни мають право обмін) і зовнішню ( лише іноземцям надається право вільно обмінювати) , а також замкнену (неконвертовану) валюту - це національна валюта, яка функціонує лише в межах країни, не вивозиться за кордон і не обертається на світових валютних ринках.  

29. Гроші в Україні. Грошова реформа 1996 року, її необхідність, механізм проведення та значення.Гривня зявляється в 11 ст, як грошова одиниця Київ.РусіВ 13 ст. поряд з гривнею зявляється рубель За часів СССР-рубель єдина грошова одиницяВ 1991р – необхідність розбудови Г системи була пов’язана з Г реформою.Етапи проведення Г реформи Січ-лют 1992-випуск карбованцяЛист-серпн 1996 – викор карбованця як тимчасової єдиної валютиВересень 1996 – завершення грошової реформи і введення гривні як єдиної нац. валютиВході проведення реформи був здійснений єдиний порядок обміну купоно–карбованців на гривню для населення. Курс обміну 1 грн-100 000 карбован. З 2 по 16 вересня 1996 р. купоно–карбованець працював на поступове вилучення з обігу. В безготівковому обігу всі операції з перерахувань у нову грошову одиницю були проведені в перший же день реформи – 2 вересня 1996 р. Починаючи з 17 вересня 1996 єдиним засобом платежу на території Укр стала гривня, а розмінна монета – копійка.Введення гривні носило більшою мірою політичний, ніж економічний характер. Українська держава отримала конституційну національну грошову одиницю.

30.Попит – бажання і фінансова можливість придбати те чи інше матеріальне чи нематеріальне благо (платоспроможний попит).характеризує зміни в поведінці споживача у відповідь на зміну цінових і нецінових факторів.До нецінових факторів (детермінанти) , що характеризують середовище, в якому формується попит, відносять:ціни товарів-замінникціни доповнюючих товарівдоход споживачівуподобання споживачаочікування споживача щодо змін цін на ринкуприродні умови споживанн Внаслідок впливу цих факторів змінюється попит в цілому (або умови попиту).Попит окремого споживача називається індивідуальним попитом.Закон попиту стверджує, що по мірі того, як ціна на товар підвищується, кількість товару, на який пред’явлено попит, зменшується, і навпаки (при інших незмінних умовах). Ця умова має принципове значення, оскільки вона визначає незмінність всіх інших факторів, що впливають на попит.Закон попиту характеризує залежність попиту від ціни при інших незмінних умовах : чим вища ціна на товар, тим менший на нього попит і навпаки, тобто на ринку існує обернена залежність між ціною товару і обсягом попиту на цей товар і навпаки.

31Пропозиція – кількості товарів, які продавці готові виробити і запропонувати до продажу на ринку по конкретних цінах в ряду можливих цін на протязі визначеного часу.Закон зміни пропозиції: обсяг пропозиції товару збільшується при зростанні ціни та зменшується при її падінні. Зміни у самій пропозиції зміщують криву б праворуч або ліворуч. Це зумовлюється не зміною ціни, а неціновими чинниками. Нецінові фактори впливу на пропозицію:ціни на ресурси. Зниження цін на ресурси. зниження цін на насіння і добриво збільшує пропозицію кукурудзи;удосконалення технології виробництва. Даний фактор знижує витрати виробництва, отже збільшується пропозиція товарів; податки та дотації підприємствам. Податки з продажу збільшують витрати виробництва і призводять до скорочення пропозиції до S₂S₂. Навпаки, дотації знижують витрати і збільшують пропозицію до S₁S₁; ціни на товари-конкуренти. Зниження ціни на пшеницю може спонукати фермерів вирощувати і продавати більше кукурудзи і навпаки;інфляційні очікування. Наприклад, фермери можуть затримати вивіз на ринок пшениці врожаю цього року, чекаючи збільшення ціни на неї в майбутньому; кількість продавців на ринку. Зрозуміло, що чим більше продавців на ринку даного товару, тим більше пропозиція цього товару і навпаки.

32.  Ринкова ціна. Явища дефіциту та надлишку товарів. Значення конкуренції у встановленні ринкової ціни. Антимонопольна діяльність держави.Ри́нкова ціна́ — ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності — однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.Коли в процес ринкового ціноутворення втручається держава, виникає відхилення цін від рівноважного рівня. Можливі два випадки:запровадження ціни «стелі» (Рс) — нижньої межі, коли ціна нижча за ціну рівноваги. В цьому випадку на ринку виникає дефіцит — ситуація, при якій попит не покривається наявною пропозицією . запровадження ціни «підлоги» (Рп) — верхньої межі, коли ціна вища за ціну рівноваги. Як наслідок, на ринку виникає надлишок — ситуація, при якій пропозиція перевищує попит .Антимонопольиа діяльність — комплекс заходів, спрямованих на обмеження діяльності монополій, а також створення відповідного законодавства. Антимонопольні закони формально забороняли трести та деякі інші форми монополій. В основу було покладено таке розуміння сутності монополій, як повне (абсолютне) панування однієї компанії (чи об’єднання монополій) або повне усунення конкуренції. За такого тлумачення сутності монополій олігополії мало підпадали під дію анти-монопольного законодавства.Антимонопольне законодавство містить також закони, які регулюють угоди підприємців, спрямовані на обмеження конкуренції шляхом поділу ринків, угоди про ціни, обмеження торгівлі.

33. Різні види ринків Вільний ринок – це ринок з великою кількістю виробників однорідної продукції, які не в змозі впливати на рішення один одного. В ньому немає обмежень в інформації про попит, пропонування, ціни, якість продукції тощо. вільне ціноутворення, відсутні штучні бар’єри при входженні на ринок того чи іншого товару та виходу з нього.Монополізований ринок – це ринок, для якого характерна незначна кількість виробників даного товару, застосовується його диференціація, існує дефіцит необхідної інформації, утруднений доступ до ресурсів, погоджуються дії учасників ринкових відносин.Регульований ринок – це ринок, який контролюється державою за допомогою спеціальних заходів економічного та адміністративного характеру.Споживчий ринок – окремі особи і господарства, які купують товари для особистого споживання.Ринок робочої сили – сукупність економічних відносин між зайнятими і незайнятими найманими працівниками, з одного боку, підприємцями і біржами праці (державними і приватними) – з іншого з приводу організації, використання і купівлі-продажу робочої сили.Ринок засобів праці або капіталу – певна сукупність економічних відносин між різними суб’єктами підприємницької діяльності з приводу організації, використання і купівлі-продажу засобів та предметів праці.Ринок інформації – сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу інформаційних послуг, збирання, обробки, систематизації інформації та її продажу кінцевому споживачеві.Фінансовий ринок (у вузькому значенні – грошовий ринок, ринок позичкових капіталів) – певна сукупність економічних відносин з приводу організації купівлі-продажу вільних грошових коштів та їх перетворення на грошовий капітал.Валютний ринок – важлива сфера економічних відносин з приводу купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів (чеків, векселів, акредитивів, телеграфних і поштових переказів в іноземній валюті).Кожен вид ринку, що згадувався, має свою інфраструктуру, свій набір інструментів, які забезпечують його життєдіяльність.

34. Інфраструктура ринку та її елементи Інфраструктура — сукупність галузей і підприємств, зайнятих обслуговуванням суспільного виробництва. Інфраструктура ринку — це система підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили.Продукт діяльності- "інтегрований товар". Функції: правове та економічне консультування підприємців і захист їх інтересів у державних і приватних структурах; забезпечує фінансову підтримку, кредитування, включаючи лізинг, аудит, страхування нових господарських формувань тощо; сприяє матеріально-технічному забезпеченню і реалізації продукції підприємств; регулює рух робочої сили; створює необхідні умови для ділових контактів підприємців; здійснює маркетингове, інформаційне та рекламне обслуговування; забезпечує більш швидкий рух товарів і послуг від виробника до споживача. Елементи (3 типи): організаційно-технічна інфраструктура( біржі та аукціони, торговельні дома і торгові палати, холдингові і брокерські компанії, інформаційні центри та ярмарки, пункти прокату і лізингу, державні інспекції,асоціації підприємців і споживачів, транспортні комунікації)

фінансово-кредитна інфраструктура ринку (банки, фондові і валютні біржі, страхові та інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших громадських організацій) - займається мобілізацією тимчасово вільних ресурсів, перетворює їх у кредити, а потім і в капіталовкладення; організаційно-дослідна інфраструктура ринку (наукові інститути ринкових проблем, інформаційно-консультативні фірми, аудиторні служби)- вивчення динаміки ринкової ситуації, розробка стратегії і тактики поведінки підприємців на ринку, розробка прогнозів для уряду і підприємців, залагодження конфліктів між партнерами, підготовка економістів, менеджерів) Крім загальної інфраструктури, яка обслуговує

35. Товарні біржі оварна біржа - це організація, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність( товариство з обмеженою відповідальністю).Мета: надання послуг стосовно укладення біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування та полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій. Т Б не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку. Риси : 1) регулярність функціонування; 2) торгівля однорідними товарами з певними характеристиками на основі жорстких правил і в спеціальному місці; 3) продаж біржових товарів за допомогою представлених зразків або стандартів; 4) відсутність товарів на біржі в натуральному вигляді.До інфраструктури товарного ринку належить розгалужена система приватних, кооперативних, державних, змішаних гуртових і роздрібних торговельних структур, які визначають стан двох форм торгівлі в країні: гуртову і роздрібнуОперації (2 види): операції з реальним товаром, які передбачають наявність товару на момент угоди; строкові, або ф'ючерсні, операції, тобто попередній продаж товару, якого ще не виробили.

Роль торгових бірж полягає у забезпеченні можливості того, що при існуючих наданий момент цінах не буде ні дефіциту, ні затоварювання.

36.Фондові біржіФондові біржі - це некомерційні організації, які створюються без цілі формування прибутку і займаються виключно організацією та укладанням угод купівлі і продажу цінних паперів і їх похідних.До загальних функцій фондових бірж відносять:- визначення ринкової ціни (цінова) –(стабілізація та прогноз цін, встановлення допустимих змін цін на біржові активи.) - прогнозуюча функція (більше властива для спеціалізованих бірж, на яких здійснюється торгівля строковими контрактами.)- організаційна ф. (передбачає гарантування виконання умов біржових угод; розробку системи розрахунків за укладеними на біржі угодами;) ;- інформаційна (забезпечує учасників ринку оперативною та аналітичною інформацією про стан і тенденції розвитку фондового ринку)-регулювальна ф. (забезпечує встановлення правил торгівлі, здійснення біржового арбітражу)На фондових біржах здійснюється переважно торгівля акціями, торгівля похідними цінними паперами зосереджується на спеціалізованих біржах із торгівлі ф'ючерсними та опціонними контрактами. Торгівля облігаціями на фондових біржах порівняно невелика за обсягами, оскільки переважна більшість облігацій перебуває в обігу на позабіржовому ринку.

Виділяють моноцентричні та поліцентричні ФБ.За правовим статусом у світі виділяють три типи фондових бірж:1) публічно-правова організація - це фондова біржа, що перебуває під постійним державним контролем.(забезпечує підтримку правопорядку на біржі під час проведення торгів, призначає біржових маклерів) 2) приватні фондові біржі - приватні компанії, що створюються у формі акціонерних товариств і є абсолютно самостійними в організації біржової торгівлі. Такий тип поширений в Англії і США;3) змішані фондові біржі - створюються як акціонерні товариства, але при цьому не менше 50 % їх капіталу належить державі. Цей тип бірж характерний для Австрії, Швеції та Швейцарії

37. Акціонерні товариства. Акція. Види акцій. Ціна акції. ( Питання об’ємне, більше скорочувати не можу))Акціонерне товариство- господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.  Економічна сутність(роль) акціонерного товариства полягає в концентрації капіталу, мобілізації великих грошових сум шляхом реалізації акцій серед населення. Установ. док. -статут. Типи: відкриті(розповсюджуються шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства) або закриті(розподіл між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб; не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі; Акціонери мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства. ) Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства. У ході приватизації в Україні переважно створюються відкриті акціонерні товариства.Акція — це цінний папір без установленого терміну обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціо­нерного товариства. Шляхи отримання: 1) продаж акцій по курсу, що набагато вище номіналу; 2) випуск в продаж акцій на загальну суму, що значно перевищує вартість реального капіталу.Види: 1. Прості акції – акції, що надають право участі в управлінні акціонерним товариством (право голосу) і приносять дивіденди за рахунок прибутку, який залишився після виплат по привілейованим акціям. 2. Привілейовані акції – акції, що дають їхньому власнику право на першочергове отримання дивіденду, котрий відраховується від чистого прибутку фірми у вигляді фіксованого проценту до номінальної вартості акції, на пріоритетну участь в розподілі майна акціонерного товариства у випадку його ліквідації. 3. Іменні акції – акції, відомості про які фіксуються в книзі реєстрації акцій (ім’я власника, час придбання акцій та їх кількість у даного акціонера).  Курс акції  –сума грошового капіталу, котра, якщо віддати її у позику, принесе доход (у формі позичкового проценту), який дорівнює дивіденду, що отримують по акції. Курс акції=дивіденд/позич.%*100%. Засновницький прибуток – це різниця між сумою продажних цін акцій і вартістю реально функціонуючого капіталу акціонерного товариства.Ціна акції - це грошовий вираз вартості, що сплачується за одну акцію Форми: номінальна, курсову (ринкову), емісійну, балансову. Номінальна вартість — це вартість, яку номінально має один пай статутного фонду акціонерного товариства. Емісійна вартість — ціна, за якою акція реалізується (продається) на первинному ринку. Балансова вартість — це величина власного капіталу, що припадає на одну акцію. Ринкова вартість (курсова ) — ціна, за якою акції продаються і купуються на вторинному ринку.

38. Банки та банківська система. Банківська система в Україні.Банк - це фінансовий інститут, який акумулює грошові кошти, розпоряджається і використовує власні та запозичені кошти з метою одержання прибутку. Функції: - залучення тимчасово вільних грошових коштів та перетворення їх у позичковий капітал;- посередництво в кредитах (надання кредитів);- посередництво в платежах (грошові розрахунки і платежі);- операції з цінними паперами;- випуск (емісія) кредитних знарядь обігу;- консалтинг (надання консультаційних послуг).Банківська система- сукупність фінансових установ грошового ринку (що займаються банківською діяльністю) у їх взаємозв’язку і взаємодії. Основним видом банківської діяльності є кредитування( готівкою чи безготівковими засобами (у чековій формі).. Банківське кредитування (як і комерційний кредит) здійснюється на засадах строковості, платності, поверненості і гарантованості. Сучасна БС - ринковий тип, дворівнева (центральний банк і комерційні б.) Центральний банк -здійснює емісію кредитних грошей, акумулює і зберігає касові ресурси інших кредитних установ, зберігає державні золотовалютні резерви, кредитує комерційні банки, надає кредити під урядові програми, здійснює рзрахунки і перевідні операції держави, грошово-кредитне регулювання макроекономічних процесів.Комерційний банк - установа, яка створена для залучення грошових засобів юридичних і фізичних осіб та розміщення їх від власного імені на кредитних умовах: повернення, платності, терміновості, а також для здійснення інших банківських операцій з метою одержання прибутку.Операції комерційних банків:  пасивні (по залученню коштів); активні (по розміщенню коштів); комісійно-посередницькі (виконання операцій за дорученням клієнтів на комісійних засадах, тобто за винагороду, - це інкасові, трастові та перевідні операції). Залежно від функцій і характеру здійснюваних операцій серед комерційних банків виділяють інвестиційні, іпотечні та ощадні.Основна спрямованість комерційних банків це отримання прибутку, що і відрізняє їх від центрального банку.Банківська сис-ма України: (складові) Національний банк України, інші банки а також філії іноземних банків. Побудована за дворівневим принципом.I рівень Національний банк України (НБУ), (регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій. Основною функцією НБ є забезпечення стабільності грошової одиниці України, цінова стабільність). Діяльність:  створює Державну скарбницю України та організовує її діяльність, зберігає резервні фонди та золотовалютні запаси, розробляє Ооновні засади грошово-кредитної політики. Керівними органами є Рада Національного банку України та Правління Національного банку України. IIрівень- Банки( універсальні або спеціалізовані). За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими) В Україні банки створюються у формі відкритого акціонерного товариства або кооперативного банку. За формою власності банки в Україні є державними( Ощадний банк У) приватними та змішаними. Банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. За належністю статутного капіталу - на пайові та акціонерні банки. Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп із дотриманням вимог антимонопольного законодавства України. Банки за погодженням із Національним банком України можуть відкривати на території України та за її межами свої філії та представництва

39. Біржі праці (служби зайнятості). Служби зайнятості в Україні. Біржа праці – це організація, що спеціалізується на посередництві між робітниками і підприємцями з метою купівлі-продажу робочої сили. Не усуваючи безробіття в цілому, біржі праці дозволяють упорядкувати наймання підприємствами робочої сили і скоротити громадянам час пошуку місця роботи. також функції контролю за встановленням права на отримання допомоги безробітними і за її втратою. форми: бюро, контори, товариства і т.п. Залежно від форм власності виділяються наступні їх основні види: приватні, що функціонують на комерційній основі: філантропічні, громадські і державні. Біржі праці, крім працевлаштування безробітних, звичайно надають послуги особам, охочим змінити місце роботи, вивчають попит і пропозицію робочої сили, збирають і поширюють інформацію про рівень зайнятості в розрізі професій і територій. До компетенції бірж праці входить також професійна орієнтація молоді, направлення молодих людей на курси для надбання професії. Важливе місце займає організація перенавчання і працевлаштування інвалідів. Направлення бірж праці не обов'язкові для підприємців, що можуть відмовити в прийомі на роботу. З іншого боку, відмова безробітного від направлення на роботу, як правило, спричиняє втрату права на допомогу по безробіттю. Діяльність бірж праці отримала міжнародно-правову регламентацію у ряді конвенцій МОП. Державна служба зайнятості — спеціальна служба, створена для реалізації політики зайнятості населення і забезпечення громадянам відповідних гарантій на всій території України. Діяльність Державної служби зайнятості здійснюється під керівництвом Міністерства соціальної політики України. Державна служба зайнятості діє на підставі Закону України «Про зайнятість населення» та Положення «Про державну службу зайнятості», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 року.Основні завдання Розробка та здійснення заходів щодо реалізації державної політики зайнятості, які забезпечують зайнятість (Працездатність працездатного) населення та матеріальну допомогу громадянам у разі безробіття. Систематичне вивчення процесів, що відбуваються на ринку праці, у сфері професійної зайнятості та професійного навчання, і розробка на цій основі необхідних прогнозів для вироблення і вжиття заходів щодо регулювання ринку праці та зайнятості робочої сили.Раціональне й ефективне використання державного фонду сприяння зайнятості населення.Контроль за дотриманням законодавства про зайнятість державними і громадськими органами, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності та господарювання.

 40. Фінансово-кредитні посередники: інвестиційні фонди, страхові та довірчі компанії, пенсійні фонди.Фінансовий посередник — це господарюючий суб'єкт, який перерозподіляє фінансові ресурси шляхом проведення операцій з грошима або цінними паперами. До таких суб'єктів належать: банки, інвестиційні компанії, страхові пенсійні фонди, довірчі товариства, торгівці цінними паперами та ін. Банки акумулюють кошти та інші цінності (золоті запаси, цінні папери), надають кредити, здійснюють грошові розрахунки між суб'єктами господарювання, випускають в обіг цінні папери, проводять операції із дорогоцінними металами і валютою. Центральні чи головні банки кожної країни наділені правом випускати в обіг гроші (проводити їхню емісію). В Україні таким є Національний банк (НБУ).Інвестиційні компанії та інвестиційні фонди акумулюють кошти приватних осіб або компаній, випускаючи власні   цінні   папери.   Отримані   кошти   вони   з   метоюодержання прибутків вкладають в акції чи облігації інших підприємств, стають їхніми інвесторами. В Україні такі компанії та фонди в процесі приватизації здійснювали також обмін приватизаційних сертифікатів громадян на власні акції і вкладали ці сертифікати в акції роздержавлення підприємств.Трастові (довірчі) товариства здійснюють управління майном підприємств або приватних осіб. Вони вкладають кошти клієнтів (за їхнім дорученням) у цінні папери, продаючи одні та купуючи інші з метою одержання прибутків.Страхові компанії надають можливість домогосподарствам і фірмам знизити ризик через продаж контрактів особливого типу — страхових полісів. Страховий бізнес ґрунтується на природному прагненні людини убезпечити себе і свою власність від різних непередбачуваних ситуацій. Такі установи акумулюють страхові внески громадян та організацій з умовою, що в разі лиха вони сплатять постраж-далому зазначену суму.Пенсійні фонди акумулюють цільові внески громадян для збільшення їхньої майбутньої пенсії. Діяльність цих фондів також дещо подібна до страхового бізнесу. На залучені кошти фонди купують цінні папери, надають кредити з метою одержання прибутку.Ощадні установи залучають порівняно невеликі заощадження багатьох громадян. Акумульовані кошти ці установи розміщують в інших ринкових організаціях, щоб одержувати прибуток.Брокерські фірми — це посередники між продавцями та покупцями цінних паперів на біржі. Крім того, вони надають клієнтам додаткові послуги, зокрема, у вигляді інформації про кон'юнктуру ринку, рекламу тощо.Крім названих, існують ще й інші фінансові посередники — взаємні фонди, кредитні спілки, фірми, які вкладають капітал у венчурні компанії, що тільки починають свою діяльність, та їн.

41. Рента. Ціна землі. Земе́льна ре́нта — дохід, який отримують землевласники, реалізуючи власність на землю. Причиною виникнення визнається існування монополії на землю як об'єкт господарювання. Земельна рента — нетрудовий тип приватної власності на засоби виробництва.Розрізняють такі форми земельної ренти: диференційна рента І-го роду — диференціація земель за їх якістю; диференційна рента ІІ-го роду виникає при послідовних вкладеннях капіталу та праці в одну і ту ж ділянку землі; абсолютна рента утримується власником землі з орендарів незалежно від родючості земель і їх місцезнаходження;монопольна рента виступає у вигляді додаткового доходу, який утворюється внаслідок перевищення ціни товару над його вартістю, коли даний товар вироблений у сприятливих умовах, що дають можливість виробляти рідкісні види продукції й за рахунок цього встановлюють на них монопольно високі ціни.ЦІНА ЗЕМЛІ - — фактична сума грошей, сплачена за перехід прав на земельну ділянку або на подібну до неї зем. ділянку від продавця до покупця. Ц. з. встановлюється з урахуванням вартості зем. ділянки, визначеної на основі грош. Оцінки

42. Заробітна плата: сутність, форми. Номінальна та реальна заробітна плата. Заробітна плата в Україні.Відрядна форма- застосовується на роботах, де праця піддається точному і повному обліку, де широко використовуються норми виробітку. Величина заробітної плати при ній обчислюється як добуток розцінки одиниці виробу і кількості виробів.Погодинна форма- У Великобританії, США, Німеччині і Франції 60-70% промислових робітників отримують погодинну заробітну плату.У ринковій економіці заробітна плата виступає як ціна, що сплачується за використання найманої праці. Для роботодавця зарплата виступає як ціна за ресурс. В умовах досконалої конкуренції ціна на ресурси визначається співвідношенням попиту і пропозиції, а попит і пропозиція, в свою чергу, є похідними від споживчого попиту та рівня цін на товари і послуги, які виробляються за допомогою цих ресурсів. Наприклад, попит на програмістів визначається рівнем попиту на програмне забезпечення галузей економіки та домашніх господарств.Розрізняють номінальну та реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата являє собою суму грошей, яку отримує робітник за виконану роботу. На її величину впливають різні фактори: рівень кваліфікації, різні умови й ефективність праці та кількість і якість праці. Підвищення середньомісячної зарплати на перший погляд свідчить про певне поліпшення добробуту населення. Але точнішим показником тут є реальна заробітна плата.Реальна заробітна плата — це сума матеріальних і духовних благ та послуг, які можна придбати за номінальну зарплати.