3.Ринок праці та його відмінність від інших ринків

Ринок праці – це сфера економічних відносин, пов’язаних з купівлею продажем трудових ресурсів за цінами, які встановлюються на конкурентній основі завдяки взаємодії попиту і пропозиції трудових ресурсів.

Попит на трудові ресурси залежить від граничної продуктивності праці(MRP_L), динаміка якої підпорядкована дії закону спадної граничної продуктивності. Таким чином, крисі попиту на працю з боку фірми, галузі та економіки в цілому мають від’ємний нахил.

Пропозиція праці, так само як й попит на неї, може розглядатися на 3-х рівнях: на рівні індивіда, галузі та економіки в цілому. При цьому перший та другий відносяться до сфери мікроекономіки, а третій – до сфери макроекономіки.

Пропозиція праці з боку індивіда заснована на принципі альтернативних витрат, а саме – шляхом порівняння їм вигоди (корисності), представленої у вигляді зарплати, із витратами, представленими кількістю втраченого вільного часу. Індивід прагне зрівняти вигоди із витратами. Від буде пропонувати свої трудові послуги доти, доки витрати не перевищуватимуть отриману вигоду.

Між тим, на рішення індивіда щодо пропозиції праці чинить вплив не лише грошова винагорода у вигляді зарплати, але й інформація про характер роботи, регулярність та надійність роботи, рівень незалежності і т.і.

Теоретично, нижню межу, з якої починається пропозиція праці індивіда, формує заробітна плата, що дорівнює вартості засобів існування індивіда та його сім’ї, наприклад: W₂.

При збільшенні рівня заробітної плати відносно мінімальної, зростає і пропозиція праці. Однак, по досягненню певного рівня W_1, подальше підвищення заробітної плати призведе до скорочення пропозиції праці, оскільки індивід почне більш цінувати вільний час. Крива пропозиції праці при цьому розгортається у інший бік. І навпаки, при зниженні рівня заробітної плати нижче рівня засобів існування робітника та його родини, індивід буде вимушений пропонувати більшу кількість своєї праці для того, щоби зберегти необхідний йому дохід на попередньому рівні. Крива попиту при цьому знов почне розгортатися у інший бік. У цьому випадку проявляється негативний ефект доходу, коли зниження рівня оплати праці викличе зростання його пропозиції.

Оскільки ринкова пропозиція праці є сукупністю пропозицій праці з боку індивідів, крива пропозиції праці на ринку праці також має особливий вигляд. Таким чином, крива ринкової пропозиції праці відрізняється по формі від кривих ринкової пропозиції на інших ринках та має вигляд, що зображений на рисунку.

4.Особливості механізму та фактори регулювання сучасного ринку праці

У сучасній економіці основними суб’єктами регулювання ринку праці є профспілки підприємців, що виражають інтереси приватних роботодавців, профспілки, що виражають інтереси найманих робітників, і держава, що здебільшого виконує роль посередника між першими та другими. Якщо в результаті переговорів про рівень оплати, умови, режим праці і т.і. профспілкам підприємців і профспілкам найманих робітників не вдалося дійти згоди, то держава, враховуючи інтереси обох сторін, приймає по кожному спірному питанню відповідні нормативні акти, які зобов’язані виконувати усі роботодавці та наймані робітники.

Окрім посередницької ролі у переговорному процесі, держава також активно приймає учать у регулюванні ринку праці, проводячи відповідно державну політику зайнятості, спрямовану у першу чергу на зниження рівня безробіття в економіці.

Державна політика зайнятості існує в 3-х формах:

1. Перша форма державної політики зайнятості приймає існуючий стан попиту і пропозицію на ринку праці як таку і прагне «сполучити» робітників та робочі місця шляхом вдосконалювання роботи з підбору кадрів, консультацій роботодавців та робітників.

2. Друга форма державної політики зайнятості прагне вплинути на пропозицію праці шляхом підвищення кваліфікації і професійних знань найманих працівників.

3. Третя форма державної політики зайнятості прагне вплинути на попит на праці шляхом збільшення кількості робочих місць, особливо шляхом створення робочих місць у державному секторі.

Попит на працю зазнає впливу двох аспектів:

1. Попит на кінцевий продукт. Зрушення кривих попиту на продукт визначає зрушення кривих попиту на працю у тому самому напрямку.

2. Автоматизація виробництва призводить до витіснення праці капіталом, за зниження попиту на працю.