37.Сільське господарство України:

а) рослинництво (склад та ступінь розвитку) У рослинництві України переважають зернові культури. У Степовій зоні зернові займають більше половини посівних площ, у Лісостепу, Поліссі, Карпатах цей показник трохи нижчий. Найбільша кількість зерна виробляється у центральних областях Лісостепу, а також на більшій частині Степу. Менше зерна виробляється у Поліссі, Карпатах. Значна відмінність спостерігається у показниках врожайності зернових культур. На Поліссі та в Карпатах врожайність пшениці у 1,5-2 рази нижча, ніж в центральних та південних областях. Середня врожайність зернових значно поступається аналогічним показникам західноєвропейських та північноамериканських країн, що за наявних природних умов України неприпустимо. Середня врожайність зернових в країні знизилась з 30-31 ц\га у 1989-1992 рр. до 19-20 ц\га в останнє п'ятиріччя. При цьому є ареали, де врожайність пшениці колись сягала світового рівня - 65-70 ц\га. Обсяги виробництва зерна в У країні за цей час скоротилися з пересічних щорічних 50 млн.т. до 20-25 млн. тонн. Все ж в останні роки спостерігається активізація зернового агробізнесу в Україні за рахунок іноземних та внутрішніх інвестицій, які прийшли до нього і які вже дозволили отримувати 38-40 і експортувати 10-11 млн. тонн за рік. У структурі посівів зернових переважає озима пшениця 43%, яровий ячмінь - 21%, кукурудза - 13%, зернобобові - 7%, овес -5%, озиме жито - 4,6%, просо - 2,5%, озимий ячмінь - 1,5%, гречка - 1,5%. Інші культури (ярова пшениця, рис, сорго) мають невелику питому вагу - менше половини відсотка. Значне місце серед зернових культур займають круп'яні культури: просо, гречка, рис. Гречка має короткий вегетаційний період - тому й використовують для пересівання загиблих від морозів озимих культур, а також як повторну культуру. Найвищі врожаї збирають у лісостепу, північному та центральному Степу. Рис культивується у п'яти районах Криму, у зоні Північнокримського каналу, у двох районах Одеської та у трьох Херсонської областей. Сорго вирощують вобластях Степу та в господарствах Лісостепу. Більша частина посівів сорго розташована у Дніпропетровській області, менша – у Кіровоградській, Запорізькій, Херсонській областях. Україна є відомим виробником технічних культур особливо цукрового буряка та соняшника. Цукровий буряк – провідна технічна культура, під посівами якої колись було зайнято близько половини площ, відведених під технічні культури.Головний ареал цукрового буряка - Лісостеп. Найбільша концентрація цієї культури - у Вінницькій, Полтавській, Хмельницькій, Тернопільській, Черкаській, та Чернівецькій областях. Соняшник основна олійна культура. Його посівні площі зосереджені переважно на півдні країни. Найбільші площі під соняшником - У Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській областях. Найвища врожайність соняшнику – у північних та центральних районах Степу.Споживачами тютюну є понад 30 тютюнових і ферментаційних підприємств. Його посіви зосереджені у восьми областях. Розрізнюють три основних райони виробництва тютюну: Кримський, Закарпатський, Придністровський. Картоплю вирощують у всіх областях, але сконцентрована вона на Поліссі та в північних районах Лісостепу. Це пояснюється різними ґрунтово-кліматичними умовами. На Поліссі врожайність картоплі в 2 рази вища, ніж у Південному Степу. Тому виробництво товарної картоплі має бути зосереджено перш за все на Поліссі та у передгір'ї Карпат. Овочеві культури вирощують у Лісостепу та Степу, а також в районах міст та промислових ареалах. На півдні, в Степу, у структурі овочевих культур переважають помідори, на Поліссі та у Карпатах - капуста, огірки. На півдні дають багаті врожаї перець, рання капуста. Сади найбільш поширені у приміських зонах великих міст, а їхні товарні масиви зосереджені в Криму. Вінницькій, Одеській, Харківській та Черкаській областях. Високоякісні європейські сорти винограду вирощують у південній частині Криму, Закарпатті та інших регіонах. Великі площі товарного винограду є в Одеській, Миколаївській, Запорізькій областях.

б) тваринництво (склад та ступінь розвитку) Криза в рослинництві, особливо скорочення виробництва зерна, яке є основою виробництва комбікормів, призвела до такої ж кризи й тваринництво. У цій галузі практично ліквідовані великі тваринницькі ферми, а малі приватні господарства виявилися не здатними протистояти труднощам, вони відмовилися від м'ясного бізнесу і легко диверсифікувалися. За 16 років незалежності поголів'я худоби в країні скоротилося більш ніж у 3 рази - з 54млн. голів у 1990р. до 16-17 млн. голів у останні два роки. Єдиною галуззю тваринництва, яка не зазнала стагнації і яка змогла збільшити поголів'я та виробництво м'яса є птахівництво, куди вчасно і ефективно були вкладені кошти іноземних інвесторів. Провідне місце у структурі тваринництва займає скотарство. Це галузь м'ясо- молочного напряму. її розміщення характеризується певними територіальними відмінностями у рівні розвитку й виробничій спеціалізації. У приміських зонах переважає молочно-м'ясний напрям. а Поліссі розвивається молочно-м'ясне і м'ясне тваринництво, у південних районах переважає м'ясо-молочне. Молочний напрям скотарства розвинуто лише в окремих районах, орієнтованих на великі молокопереробні підприємства і міста. Поблизу великих споживачів розташовані потужні комплекси відгодівлі та первинної переробки великої рогатої худоби, свиней і птиці, виробництва молока. У Лісостепу, на Поліссі, в окремих районах Карпат розвивається скотарство м'ясо-молочного напряму. У валовому виробництві молока на першому місці Лісостеп, потім - Степ, Полісся, Карпати. У перерахунку на 100 га сільгоспугідь перше місце належить Карпатам, далі йдуть Полісся, Лісостеп, Степ. Найважливіший напрям у структурі скотарства - виробництво яловичини. Найбільша питома вага у територіальній структурі виробництва м'яса належить бурякосіяння. У перерахунку на 100 га сільськогосподарських угідь більше за всіх м'яса виробляють Карпати, потім Полісся, Лісостеп, Степ. Вихід яловичини в забійній вазі на 100 голів великої рогатої худоби найвищий у Карпатах і на Поліссі, менше - у Лісостепу, ще менше -у Степу. Свинарство - друга за значенням галузь тваринництва у країні. Найпоширенішою породою є велика біла, - понад 80% поголів'я. У забезпеченості населення м'ясом частка свинини, особливо її беконних сортів, у перспективі має зростати. Найбільше валове виробництво свинини - у Лісостепу та Степу, а на 100 га сільгоспугідь - попереду Карпати, потім Лісостеп та Полісся. На душу населення найбільше свинини виробляється у Лісостепу, на Поліссі, а потім ідуть Степ та Карпати. Вихід свинини (у забійній вазі) на 100 структурних голів свиней приблизно однаковий у всіх регіонах, але на Поліссі цей показник трохи вищий. Продуктивність свинарства залежить насамперед від забезпеченості кормами, що містять активні речовини, збільшення у раціонах питомої ваги концентрованих кормів, від племінних якостей свиней, структури стада тощо. Усі ці фактори діють у кожному регіоні по-різному Питома вага вівчарства у структурі товарного тваринництва невелика - лише 2%; тільки в окремих районах цей показник підіймається до 5%. Тим часом продукція цієї галузі має більший попит як у галузях господарства, так і у населення. У перерахунку на 100 га сільгоспугідь найбільша кількість вовни та баранини виробляється у Степу та в Карпатах. Продуктивність овець за настригом вовни на одну вівцю - найвища у Степу, а за виходом баранини - у Карпатах. Птахівництво забезпечує потреби населення у м'ясі птиці та яйцях. Воно зосереджене у Лісостепу та Степу. На ці зони припадає найбільше валове виробництво м'яса та яєць. Птахівницькі господарства - у Донецькій, Дніпропетровській, Харківській, Луганській, Одеській, Львівській областях та у Криму. Питома вага м'яса птиці у загальному виробництві м'яса у Степу сягає 1/5, а на Поліссі - 1/10. Найбільше на одиницю земельної площі м'яса птиці отримується у зоні Степу та Лісостепу. Серед птиці переважають кури: кури-несучки складають 60-70%, а м'ясні рЗО-40%. Основний приріст м'яса птиці відбувається за рахунок бройлерів, перш за все у степових та лісостепових областях: Донецькій, Київській, Луганській, Дніпропетровській та у Криму. На другому місці у птахівництві зосталися качки. їх розводять у всіх зонах країни. Виробництво качиного м'яса має тенденцію до зростання: собівартість його значно нижче, ніж курячого. З іншої птиці поширені гуси та індики, проте питома вага виробництва їхнього м'яса невелика. Збільшенню м'ясних ресурсів та сировини для хутро обробної промисловості сприяє розвиток кролівництва. Ця галузь завжди погано розвивалась у колективних господарствах і була зосереджена майже цілком в особистих господарствах. Виробництво м'яса кролів зосереджене уЛісостепу та Степу. Найбільше розвинута ця галузь у Чернігівській, Полтавській, Сумській, Миколаївській,Кіровоградській областях. Бджільництво забезпечує збір меду. Окрім того, бджоли сприяють запиленню культурних рослин, що важливо для підвищення врожайності. Рівень розвитку бджільництва визначається наявністю медоносної рослинності та кількістю виробленого меду. Мед виробляється переважно у Степу та Лісостепу, де зосереджені основні медоносні культури: гречка, соняшник. Там же є великі масиві садів та ягідників. Шовківництво культивується у більшост областей країни, розташованих у різню природноекономічних зонах. Проте йоп розвиток не відповідає потребам країни \ сировині для шовкової промисловості.

в) рибне господарство (особливост розвитку та розміщення) Рибне господарство розвивається ш основі ставків, водоймищ Дніпра, Дністрі Південного Бугу, Сіверського Дінця, озє{ лиманів та багатьох невеликих річок Розвиток ставкового рибництві стримується низкою факторів. Серед ни> - обмежені водні ресурси, слабк< використання наявних ставкових ресурсії недостатній агротехнічний ті зоотехнічний рівень, погане утриманні водосховищ. Теперішнє виробництв( товарної риби в Україні не задовольняі потреб її населення