35)Структурний аналіз агропромислового; комплексу України в нових економічних умовах.

Агропромисловий комплекс (АПК) за своїм складом та структурою значно відрізняється від інших міжгалузевих комплексів, - передусім тому, що в ньому як головний засіб виробництва використовується земля, на якій вирощується сільськогосподарська продукція та сировина для виробничого та невиробничого споживання. Власне, сільськогосподарське виробництво, яке базується на використанні сільськогосподарських угідь, є основою розвитку переробних галузей промисловості.

а) Сьогодні АПК має такі сфери: промисловість, що виробляє засоби виробництва для сільського господарства; власне сільське господарство;галузі, зайняті транспортуванням, переробкою та збутом кінцевої продукції сільськогосподарської сировини й продовольства.

б). До економічних факторів розвитку регіонального рийку продовольчих товарів відноситься рівень розвитку і розміщення сільськогосподарського виробництва і промислової переробки сільськогосподарської сировини, рівень розвитку "господарських зв'язків між підприємствами продовольчого комплексу, міжрегі¬ональних зв'язків з забезпечення товарообміну, рівень і структура цін на продовольчі товари. До науково-технічних факторів належать рівень розвитку ма¬теріально-технічної бази сільського господарства, харчової промисловості та інфраструктури, рівень механізації і автоматизації транспортно-складських процесів та впровадження досягнень науково-технічногогірогресу. До соціальних факторів, що впливають на розвиток регіонального ринку продовольчих товарів, належать кількісний і якісний рівень забезпечення підприємств продовольчого комплексу трудовими ресурсами, чисельність і соціально-демографічна структура населення та його розміщення по території,

в) Необхідною передумовою ефективності суб'єктів сільського господарства на регіональному ринку продовольчих товарів є утворення багатоукладної аграрної економіки і рівноправність господарських формувань різних форм власності, включаючи приватну. Без радикального реформування відносин власності на землю і становлення багатоукладної аграрної економіки ефективний розвиток виробництва продовольства в регіоні неможливий. До складу суб'єктів сільського господарства повинні входити акціонери, орендні, кооперативні, селянські (фермерські), особисті підсобні господарства, а також виробничі, постачально-збутові, торгівельно-посередиицькі підприємства та їх асоціації різних форм власності..

36)Сiльське господарство України:

а) земельні ресурси сільського господарства Основу сільськогосподарського виробництва складають земельні ресурси країни, придатні для ведення сільського господарства, які одержали назву сільськогосподарських угідь (41763.8 тис. га.): угіддя складаються з ріллі, перелогів, сінокосів, пасовищ, насаджень. На жаль сьогодні майже 69%, або понад ЗО млн. га сільськогосподарських угідь визнані деградованими і біля 15 млн. земель в Україні - ерозійно небезпечні.

б)диференціація сільського господарства за природними зонами У країна має всі умови для розвитку сільського господарства, але вони диференційовані за природними зонами. Кожна зона має власні особливості у структурі земельних ресурсів, сільськогосподарських та лісових угідь. Так, Полісся займає близько 20% площі України і вирізняється порівняно низьким ступенем розвитку сільського господарства, освоєністю земельного фонду, але високою питомою вагою природних кормових угідь. Тому для зони характерні дрібноконтурність, подрібненість землекористування. Тут переважають дерново-підзолисті ґрунти (до 70% території). На Поліссі обробляється близько 35% земельної площі. Лісостеп - найбільша природна зона: близько 30% загальної площі країни. Враховуючи високу освоєність (76%) та розораність (65,9%), значну частину земель складають сінокоси, ліси та кущі, болота, яри та зсуви, що розділяють орні масиви. Ґрунтові та кліматичні умови найбільш сприятливі для інтенсивного введення сільського господарства. В лісостепу переважають типові чорноземи та сірі опідзолені ґрунти. Степова зона розділяється на дві підзони: Північну та Південну. Північна частина Степу займає більше 25% території. Південний Степ - 1/7 частину, але освоєність та розораність земель тут дещо нижчі, ніж у Північному Степу. Гірський Крим займає невелику територію, що вирізняється підвищеною лісистістю, а орні землі становлять тут лише 21,8%.Українські Карпати характеризуються найбільшою лісистістю, низькою сільськогосподарською освоєністю земель.На Прикарпатті переважають кислі, дерново-підзолисті, глеєві та суглинкові ґрунти. Ці фактори несприятливо впливають на розвиток сільського господарства. в)галузі сільського господарства УкраїниТрадиційне сільське господарство ділятьна дві галузі: рослинництво (зернові,зернобобові культури, технічні культури,овочеві культури, сади) і тваринництво(скотарство, свинарство, вівчарство,птахівництво, кролівництва, рибнегосподарство, бджільництво, шовківництво).