28 Десятов д. Л.

• тонування зображення;

• фіксація вибраної частини візуальної інформації для її подаль‑

шого переміщення або розгляду;

• багатовіконне представлення аудіовізуальної інформації на од‑

ному екрані з можливістю активізувати будь-яку частину екра‑

на (наприклад, в одному вікні — відеофільм, в іншому —

текст);

• демонстрація реальних процесів, подій у реальному часі (відеофільм)

[82, С. 89].

Таким чином, змінюється наше уявлення про ілюстрації, які на

сьогодні можуть мати вигляд двовимірних і тривимірних графіч‑

них зображень, звукових фрагментів, анімації та різного роду відеоматеріалів.

Проте це зовсім не означає відмови від традиційного і перевіре‑

ного часом використання засобів наочного навчання. Навпаки,

скоріше йдеться про їх гармонійне поєднання.

Роль засобів наочності у розвитку історичного мислення

Використання засобів наочності безпосередньо стосується роз‑

витку мислення як пізнавального процесу, адже в його основі ле‑

жить сприйняття — наочно-образне, просторово-часове відбиття

у свідомості людини предмета, явища, яке базується на різних від‑

чуттях (колір, звуки, запахи, форма, обсяг та інші), розумінні

предмета чи осмисленні його на основі попереднього досвіду (відда‑

леність, швидкість, напрямок руху, тривалість процесів й інші

властивості). Цей синтез виступає у вигляді образу даного предме‑

та (явища, процесу), що складається в процесі активного його ві‑

дображення. На цьому ступені пізнання засвоюються головні істо‑

ричні факти.

У навчанні історії провідними аналізаторами процесу сприйняття

виступають зоровий і слуховий. Характерно, що за одних

і тих умов навчання учні по-різному відтворюють історичну інфор‑

мацію, виявляючи різні типи сприйняття. У 80-х роках минулого

століття американський вчений Гавард Гарднер спробував обґрун‑

тувати свою теорію «мультиінтелектуальності», яка заперечує кон‑

цепцію існування єдиного зафіксованого виду інтелектуальності.

Гарднер зауважив, що школа більше уваги приділяє традиційній

формі інтелектуальності, а саме — логіці та мовному сприйняттю,

Методика розвитку історичного мислення

засобами наочності 29

і значно менше — іншим видам інтелектуальності, зокрема музи‑

кальності, зоровому або уявному мисленню. Згідно з його теорією,

існує декілька видів інтелектуальності, одна з яких це зорова або

уявна [67, С. 78].

На основі певних історичних образів у свідомості учнів фор‑

муються конкретні уявлення, складається певна система істо‑

ричних понять. Історичний образ — це чуттєво-емоційний та

раціонально-логічний відбиток історичної дійсності у свідомості

дитини, що існує у вигляді уявлення про речі, людей, навколиш‑

нє середовище, історичну подію. У процесі вивчення історії учні

працюють з образами матеріально-просторового середовища, ма‑

теріальних предметів, людей, статичних та динамічних об’єктів.

Для формування в учнів правильних та повних уявлень недостат‑

ньо лише демонструвати зображення певних історичних об’єктів

чи предметів, супроводжуючи їх словесним поясненням. Необ‑

хідно використовувати прийоми, які допоможуть закріпити та

уточнити ці уявлення.

Історичні уявлення є результатом складної психічної діяль‑

ності: відчуттів, сприйняття, пам’яті, уяви, емоцій, осмислення,

що утворюють у свідомості дитини картину, яскравий образ ми‑

нулого. Відповідно до змісту історичного матеріалу і характеру

усвідомлення його учнями, розрізняють такі види історичних

уявлень: кількісні; локальні (просторові); хронологічні (часові);

образні; логічні. Кожен із цих видів історичних уявлень може

формуватися за допомогою засобів наочності. Наприклад, для

того, щоб створити кількісні уявлення, учитель може надати

інформацію у вигляді розповіді або передати її за допомогою діаграм

та графіків. Ще більший навчальний ефект матиме діяль‑

ність учнів, коли вони самі складуть таку діаграму чи графік.

Для створення просторових уявлень учитель обов’язково пови‑

нен використати карту та організувати роботу з нею. Сформува‑

ти часові уявлення учнів про тривалість певної історичної події

чи окремого історичного періоду допоможе умовно-графічна на‑

очність, зокрема, такі її види, як опорні схеми, сигнали, хроно‑

логічні та синхроністичні таблиці. Образні уявлення про зовніш‑

ність історичних осіб, матеріальні предмети минулого дозволять

зробити історичні портрети, картини, відеоматеріал. Логічні уяв-

лення про причинно-наслідкові зв’язки учні зможуть краще ос‑

мислити завдяки структурно-логічним схемам.

Важливу роль у цьому переліку відіграють образні уявлення.

Недостатня робота з формування образних уявлень призводить до