9. Колізійні питання, що можуть виникнути у сфері сімейних відносин та основні колізійні прив’язки, що застосовуються для врегулювання цих питань

• Укладання та розірвання шлюбу за міжнародним приватним правом

· вирішальним є місце укладення шлюбу (шлюб дійсний у місці його укладення є дійсний у будь-якому іншому місці й навпаки);

· підкоряє шлюб особистому законові особи, яка укладає шлюб – недолік: залишається незрозумілим, яке правило застосовується у змішаних шлюбах;

· комбінація двох попередніх – до уваги береться місце укладення шлюбу, але якщо воно не може вирішити виниклих питань, застосовується або особистий закон або закон доміцилію.

За Сімейним Кодексом України – громадяни України у шлюбі мають однакові права й зобов’язання, це стосується і шлюбів з іноземцями. Шлюб з іноземним громадянином укладається за законодавством України (перша система). Шлюб громадянина України за межами України укладається в консульських установах України.

• Розірвання шлюбу

· за законодавством окремих держав (Латинська Америка) шлюб розірвати майже неможливо ні, за яких підстав;

· розірвання шлюбу є вільною справою подружжя, якщо шлюб фактично не існує, то немає юридичних причин вважати його існуючим;

· перелік підстав, наявність яких дозволяє порушити клопотання про розірвання шлюбу.

Стаття 28 Мінської конвенції – у справах щодо розірвання шлюбів застосовується законодавство договірної сторони, громадянами якої є подружжя у момент подання заяви. Коли Заяву подають громадяни різних держав – застосовується законодавство держави, суд якої розглядає справу.

• Майнові та особисті немайнові стосунки подружжя

З особистих немайнових прав:

· питання щодо вибору громадянства – Нью-Йоркська конвенція про громадянство одруженої жінки (20 лютого 1957, набула чинності 11 серпня 1958). За нею держави домовлялися, що ні укладення шлюбу, ні його розірвання, ні зміна громадянства чоловіка протягом шлюбу, не будуть автоматично впливати на громадянство жінки. У випадку прохання щодо зміни жінкою громадянства у таких шлюбах національне законодавство буде передбачати спрощений порядок натуралізації

· питання про рівність чи нерівність у шлюбі

Майнові права – різні системи шлюбного майна подружжя:

· система роздільного майна чоловіка та жінки;

· система управління майном чоловіком (Німеччина, Швейцарія, Японія);

· система спільного майна подружжя (Нідерланди, Португалія, Бразилія);

· система спільно-нажитого у шлюбі майна (Іспанія, держави Латинської Америки);

· система спільного рухомого й спільно нажитого у шлюбі майна (Франція, Бельгія, Люксембург).

Мінська Конвенція у статті 28 зазначає, що особисті та майнові права подружжя визначаються за законодавством договірної сторони, на території якої вони мали спільне місце проживання.

Коли вони проживають на території різних договірних сторін існує три ситуації:

· якщо подружжя має одне громадянство – застосовується особистий закон;

· якщо вони живуть у різних державах й мають різне громадянство – закон останнього місця їхнього спільного проживання;

· ні того, ні іншого – "lex fori”.

• Правовідносини між батьками та дітьми

Батьки бувають двох видів:

· фактичні – той, хто знаходиться у шлюбі;

· юридичні – особи, які здійснили усиновлення.

Права юридичних батьків є рівними правам та обов’язкам фактичних батьків.У випадку всиновлення іноземцями таємниця гарантується

У випадку усиновлення іноземцями постає питання про громадянство дитини. У випадку змішаних шлюбів дитина є громадянином України, якщо на час її народження хоча б один із батьків проживав на Україні, в інших випадках – громадянство дитини визначається за погодженням батьків.

1989 року прийнята Конвенція про права дитини (2 вересня 1990 набула чинності). Україна ратифікувала 27 лютого 1991 року, набула чинності 27 вересня 1991 року.

Уніфіковані колізійні норми:

· Гаазька конвенція про право, що застосовує аліментні зобов’язання щодо дітей (1958);

· Конвенція про юрисдикцію та застосування права щодо захисту неповнолітніх (1961);

· Конвенція про юрисдикцію та застосування права й визнання рішень суду щодо всиновлення (1965);

· Конвенція про застосування аліментних зобов’язань (1957);

· Конвенція про захист дітей та співробітництва щодо іноземного всиновлення (1993).

Україна не ратифікувала ці Конвенції.

За законодавством України опіка та піклування над неповнолітніми, недієздатними та обмежено недієздатними громадянами України, що проживають за межами України, а також опіка та піклування над іноземним громадянином, який перебуває в Україні, здійснюється за законодавством України.

2 колізійні прив’язки:

· щодо громадян України – особистий закон;

· щодо іноземців – національний закон України.