9. Недоговірні зобов’язання в мПрП: колізійні проблеми що можуть виникнути в цій сфері та основні колізійні прив’язки, які застосовуються для їх розв’язання

У галузі недоговірних зобов'язань, тобто зобов'язань, що виникають з односторонніх дій (ведення чужих справ без доручення, безпідставне збагачення) або внаслідок заподіяння шкоди, законодавство переважної більшості країн, які кодифікували або планують кодифікувати норми МПрП, виходить з принципу застосування закону країни, де мала місце неправомірна дія, внаслідок якої виникло зобов'язання.

Проте слід зазначити, що в сучасних законодавчих актах з МПрП спостерігаються численні винятки з правила lex loci delicti commissi. Вони викликані насамперед наполегливою доктринальною критикою цього принципу. На думку багатьох науковців, він є надто жорстким і ускладнює пошук справедливого вирішення колізійної проблеми. Протягом останніх десятиліть XX ст. в законах про МПрП багатьох держав були закріплені істотні відхилення від принципу lex loci delicti commissi у бік принципу тісного зв'язку, чому не в останню чергу сприяли ідеї американських теоретиків міжнародного приватного права та перегляд колізійних засад у сфері деліктів у другій редакції Restatement (1971). Багато законів приписують (у випадках, коли сторони в деліктних правовідносинах мають спільне громадянство або доміцилій) керуватися цим спільним законом сторін .

У доктрині й практиці міжнародного приватного права широко обговорювалося питання про те, як кваліфікувати поняття locus delicti: як місце, де була вчинена дія, що завдала шкоди, чи як місце настання наслідків такої шкоди. Ні наука, ні практика різних країн не дають на це питання однозначної відповіді. Водночас у провідних кодифікаціях МПрП спостерігається поєднання двох вказаних підходів, причому вибір з-поміж них може залежати і від волі судді, і від волі потерпілої сторони.

Слід звернути увагу на такий нетиповий підхід до вирішення колізій у сфері деліктів, як запровадження принципу автономії волі. Одним з небагатьох прикладів у цьому відношенні є ст. 133 швейцарського закону, де зазначається, що в будь-який час після настання події, яка завдала шкоди, сторони можуть домовитися про застосування закону суду.

9. Колізійні питання що виникають у сфері спадкових відносин та основні колізійні застереження, що застосовуються для їх розв’язання.

Отже до основних колізійних питань можна віднести :

Склад спадщини. У багатьох країнах світу до нього відносять все майно померлого, ало ЦК України – усі права і обов’язки, що належили спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились з його смертю. В США один з подружжів, котрий пережив іншого успадковує все майно, якщо його вартість не перевищує певної суми. Інші родичі залучаються до спадкування тільки якщо за вартістю спадщина перебільшує цю суму.

Правовий режим майна у складі спадщини. Більшість держав майно поділяють на рухоме і нерухоме. Таким чином нерухомість підкорюється закону місця її знаходження, а рухоме майно – особистому закону спадкодавця. В інших країнах регулювання спадщини відбувається на підставі єдності всіх компонентів ,що складають спадщину і до неї в цілому застосовують або закон громадянства спадкодавця, або закон місця його останнього проживання.

Форма спадкового розпорядження. Існує 2 види спадкового розпорядження – за законом або за заповітом. Ці різновиди можуть використовуватись або одночасно, поодинці або на вибір спадкодавця

Форма заповіту. В різних країнах для чинності заповіту необхідне нотаріальне посвідчення в інших ні.

Визначення спадкоємців. В багатьох країнах по різному виділяють коло родичів-спадкоємців і порядок призову до спадкування

На універсальному рівні проблема спадкування регулюється Гаазькою конвенцією про колізії законів стосовно форми спадкових розпоряджень 1961- питання регулюються за законом місця укладання заповіту, держави громадянином якої був заповідач, держави місця проживання в час укладання або смерті, щодо нерухомості - за законом її місця знаходження.

На регіональному рівні найвідомішим є Кодекс Бусманте1928- всі питання регулюються особистим законом заповідача

В Україні спадкові питання регулюються книгою 4 ЦК.