- •Історія розвитку науки міжнародне приватне право
- •Поняття мПрП, фактори, що впливають на його розвиток
- •Специфіка предмету і методу мПрП. Сучасні наукові погляди на визначення предмету мПрП та його системи
- •Місце мПрП в системі галузей права України. Співвідношення мПрП і мпп
- •Загальна характеристика та види джерел мПрП
- •Конвенція оон про договори міжнародної купівлі продажу товарів 1980 р. Як джерело міжнародного приватного права
- •Міжнародні правила тлумачення термінів інкотермс: історія створення і основний зміст
- •Діяльність міжнародних організацій в області уніфікації міжнародного права
- •Колізійна норма , як особлива норма міжнародного приватного права, її структура та види
- •Основні види та класифікації колізійних норм
- •4.1. Односторонні і двосторонні
- •«Гнучке» колізійне регулювання : історія виникнення та випадки застосування в сучасності
- •Кваліфікація юридичних понять колізійної норми: поняття та теорії. Спосіб встановлення судами змісту іноземного законодавства
- •Зміст принципу взаємності в міжнародному приватному праві
- •Поняття зворотного відсилання та відсилання до закону третьої держави
- •Поняття «обходу закону» в мПрП та його правові наслідки
- •Зміст принципу взаємності в мПрП
- •Суб’єкти мПрП: колізійні питання що виникають з приводу встановлення їх правового статусу та основні колізійні прив’язки, що використовуються для їх вирішення
- •Держава як учасниця приватноправових відносин з іноземним елементом. Поняття та види імунітету держави
- •Колізійні питання права власності й інших речових прав та основні колізійні прив’язки що застосовуються для їх розв’язання
- •Міжнародно-правове регулювання та захист іноземних інвестицій
- •Колізійні прив’язки що використовуються законодавством України для регулювання правочинів, довіреності, позовної давності
- •Особливості регулювання договорів з іноземним елементом нормами мПрП. Поняття «закону автономії волі» та правил застосування даної колізійної прив’язки
- •Недоговірні зобов’язання в мПрП: колізійні проблеми що можуть виникнути в цій сфері та основні колізійні прив’язки, які застосовуються для їх розв’язання
- •Колізійні питання, що можуть виникнути у сфері сімейних відносин та основні колізійні прив’язки, що застосовуються для врегулювання цих питань
- •Колізійні питання, що можуть виникнути у сфері укладення та розірвання шлюбу, основні колізійні прив’язки що застосовуються для врегулювання цих питань
- •Колізійні питання що можуть виникнути у сфері міжнародно-правового регулювання особистих та майнових прав подружжя, основні колізійні прив’язки що застосовуються для вирішення цих питань
- •Майнові та особисті немайнові стосунки подружжя
- •Колізійні питання усиновлення та основні колізійні застереження що використовуються для їх розв’язання
- •Порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні та процедура посвідчення автентичності даних документів шляхом проставляння апостилю
-
Колізійні питання права власності й інших речових прав та основні колізійні прив’язки що застосовуються для їх розв’язання
Визначальним у формуванні колізійних норм стосовно питань права власності майже в усіх державах є поділ майна (речей) на рухоме та нерухоме. Від цього залежить визначення змісту права власності, форма та умови переходу права власності на це майно. Цивільне законодавство багатьох держав проводить досить чітке розмежування між рухомим та нерухомим майном.
Стосовно нерухомого майна законодавство, судова практика, доктрина багатьох держав, у т. ч. "сім'ї континентального права", свідчить, що право власності регулюється законом місцезнаходження речі. Таким вважається, зазвичай, закон держави, на території якої знаходиться річ на момент виникнення факту, що викликає правові наслідки Цей принцип завжди застосовується до права власності на земельні ділянки. А місцеві закони здебільшого не допускають передачі землі у власність іноземцям. Тому вимоги іноземців про надання їм таких прав лише на підставі того, що вони можуть бути суб'єктами права власності у державі їх громадянства чи постійного місця проживання (тобто у "власній" державі), є безпідставними.
Питання колізійного регулювання правового статусу рухомого майна (права вимоги, цінних паперів, транспортних засобів тощо) є дещо складнішим. У таких випадках часто застосовують прив'язку до закону місцезнаходження речі. Загальновизнано, що коли річ у певній державі правомірно перейшла у власність іншої особи за законами цієї держави, то в разі зміни місцезнаходження речі право власності на неї зберігається за її власником. У такий спосіб визнається право власності на річ, набуту за кордоном. Якщо ж право на річ набувається не в тій державі, де вона знаходиться, то питання, за яким законом визначається право власності у правових системах, вирішується по-різному. В одних застосовують закон місцезнаходження речі, в інших — особистий закон власника. Обсяг прав власника визначається за законом місцезнаходження речі. Тобто, переміщенням речі з однієї держави в іншу змінюється і зміст прав власника. Водночас не має значення, які права належали власникові речі до її переміщення в іншу державу. Отже, право власності на річ, набуту іноземцем на своїй батьківщині, визнається за ним, але зміст цього права визначатиметься не законом його громадянства, а законом місцезнаходження речі.
Держави "сім'ї загального права", використовуючи тривалий час принцип особистого закону власника щодо права власності на рухомі речі, нині також переходять до принципу закону місцезнаходження речі.
Отож, вирішальним для визначення прав на рухомість і нерухомість є закон її місцезнаходження
Низка спеціальних колізійних прив'язок застосовується до особливих випадків. Наприклад, щодо речей, які передаються за зовнішньоторговельними угодами; тих, що знаходяться в дорозі. Так, Гаазькою конвенцією про право, застосовуване до переходу права власності в міжнародній торгівлі товарами 1958 р. вирішуються питання, пов'язані з переходом права власності не на підставі принципу lex rei sitae, а з огляду на зобов'язальний статут, себто право, застосовуване до зовнішньоторговельної угоди сторін.
Для визначення права власності на рухоме майно, що знаходиться в дорозі, може застосовуватися закон країни, з якої річ відправлено, або закон місця призначення речі.