1.3 Інженерна розвідка району будівництва моста.

Завданнями інженерної розвідки РБМ є:

вибір створів будівництва моста;

виявлення загороджень і ділянок зараження;

вибір району зосередження інженерно-мостобудівельного підрозділу;

визначення місця складування мостових конструкцій у перешкоди;

вибір шляхів підходу до моста і вивозу мостових конструкцій із ПЗМК чи зі складу;

визначення профілю поперечного перерізу перешкоди в створах для будівництва моста;

виявлення режиму водної перешкоди (величина найбільшої поверхневої швидкості плину ріки, рівень води і можливі його коливання);

визначення ґрунту дна, берегів і підходів до моста, а також прохідності місцевості.

Крім того, на інженерну розвідку можуть покладатися розбивка будівельного майданчика й осей моста й опор, пробне забивання паль і позначення під'їзних шляхів.

Для розвідки району будівництва моста виділяються ІРД зі складу мостобудівельних підрозділів: при ширині перешкоди до 100 м — у складі одного відділення, понад 100 м — двох відділень.

ІРД звичайно поділяється на дві групи: одна — для розвідки створів будівництва моста і підходів до них , а інша — для розвідки району зосередження інженерно-мостобудівельного підрозділу, місць складування мостових конструкцій і шляхів, що з'єднують ПЗМК із районом будівництва моста.

ІРД повинний мати карту місцевості масштабу 1:25000— 1:50000, засоби розвідки водних перешкод (додаток 11 Керівництва), біноклі, мірні рейки, віхи, рівень, схил, багри, нівелір, шанцевий інструмент, плаваючи засоби (НЛ-8, ДЛ-10), засоби розвідки загороджень і зараження і засоби зв'язку.

У разі потреби ІРД оснащується мостобудівельними засобами для проведення спробної забивки паль.

Данні інженерної розвідки перешкоди одержують наступними засобами і способами (додаток 11 Керівництва):

профіль поперечного переріза — безпосереднім проміром;

ширину — саперним далекоміром або безпосереднім проміром;

глибину — приладом «Вертикаль» чи безпосереднім проміром;

профіль суходолу, берегів і підходів до моста —нівелюванням чи ватерпасовкою;

швидкість течії — гідрометричною вертушкою чи поплавцем;

вид ґрунту дна — донним щупом, а прохідність місцевості — пенетрометром чи гирьовим ударником.

Визначення ширини перешкоди й одержання профілю її поперечного перерізу проводиться безпосереднім проміром шляхом перетягування з одного берега на іншій сталевого мірного канату, який позначений мітками через 5 м. На широких ріках сталеві канати натягаються за допомогою автомобілів чи транспортерів.

Промір глибини ведеться з човна уздовж каната по наміченій осі моста за допомогою глибиноміра, рейки, багра чи лома. До фактичної глибини перешкоди додається товщина шару мулу.

Відстані між крапками проміру глибин приймають на ділянках із глибиною більш 0,4 м через 5 м, а на ділянках із глибиною менш 0,4 м — через 2,5 м.

При будівництві моста за допомогою УСМ-2 промір ведеться тільки по осі моста.

Для прив'язки до місцевості профілю поперечного переріза перешкоди, що знімається, на обрії води у вихідного і протилежного берегів по осі моста забиваються реперні коли, верх яких повинен розташовуватися на рівні води.

Ці коли у свою чергу повинні бути прив'язані до реперних колів, що забиваються на березі по осі моста на відстані 5—10 м від урізу води.

Зняття профілю берега і суходолу нівелюванням чи ватерпасовкою (рис.1.1) починають від урізу води, від першого реперного кола.

Наступні коли забивають по осі моста в місцях перелому профілю чи на відстанях по горизонталі, рівних 1—2м.

При ваторпасовці рейками і рівнем визначають послідовно перевищення кола над реперним, третього над другим і т.д.

Рис. 1.1 Зняття профілю берега ватерпасовкою:

1 — рівень; 2 — рейки; 3 — кіл

Визначення поверхневої швидкості плину проводиться на ділянках русла з максимальною глибиною, причому швидкість плину виміряється не менш трьох разів, а за розрахункове приймається середнє арифметичне значення. Швидкості плину на інших ділянках обчислюються пропорційно відношенню відповідних глибин до максимальної глибини.

Вимір поверхневої швидкості плину поплавцем (рис.1.2) проводиться на прямолінійній ділянці довжиною 25—30 м.

Рис. 1.2 Вимір швидкості плину поплавцем:

1 — поплавець; 2 — віхи

Границі обраної ділянки фіксуються парними віхами, установленими на вихідному березі на відстані 10—15 м одна від іншої.

Поверхнева швидкість визначається шляхом розподілу довжини ділянки (у метрах) на час (у секундах) пропливу поплавця між створами, позначеними віхами. Як поплавець застосовуються обрізки дошки, бруса чи колоди, закупорена пляшка й ін.

Вид ґрунту дна і берегів установлюється по узятим донним щупом пробам (додаток 11 Керівництва).