Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни українська інженерно-педагогічна академія

Кафедра педагогіки ТА методики професійного навчання

З в і т з педагогічної практики

студентки-практикантки IV курсу

КТУН факультету

групи ДКТ-К10-1

Гладкової Марини Володимирівни

Місце проходження практики: ЦПТО №1 м. Харкова

Керівник практики від

навчального закладу ________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

Керівник з виховної роботи ________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

Керівник з навчально-методичної

роботи ________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

Оцінка _______________________ дата здачі __________________

Керівник практики від УІПА ___________________________ ______ (прізвище, ім’я, по батькові)

Харків 2014

ЗМІСТ

1. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА………………………………….……………………….3

   1. Характеристика навчального закладу…………….……………………………3

   2. Виховна та навчально-методична робота………….…………………………..8

2. МЕТОДИЧНА ЧАСТИНА………………………………………………………..9

   1. Аналіз організаційно-змістовних та просторово часових умов навчального процесу з теми………………………………………………………………………..9

      1. Аналіз професійної затребуваності фахівця…………………………….9

      2. Аналіз професійної діяльності фахівця………………………………….9

      3. Аналіз освітньо-професійної програми та навчального плану підготовки фахівця………………………………………………………………10

      4. Аналіз навчальної програми з дисципліни……………….……………11

      5. Аналіз виробничо-технічної бази з теми………………………………13

   2. Розробка дидактичного проекту уроку……………………………………….13

      1. Визначення способів контролю і коректування базових знань………14

      2. Аналіз навчальної літератури…………………………………………...14

      3. Створення інформаційних(логіко-змістовних) матеріалів……….…...15

      4. Розробка дидактичного інструментарію проведення уроку.…………16

   3. Аналіз занять викладачів………………………………………………………18

   4. Рекомендації з удосконалення дидактичного проекту………………………19

3. ВИХОВНА ЧАСТИНА……………………………………………….…………21

   1. План виховної роботи………………………………………………………….21

   2. Щоденник педагогічних спостережень……………………………………….22

   3. Розробка виховного заходу………………………………………..…………..24

   4. Аналіз відвідуваного виховного заходу………………………………………28

   5. Рекомендації з удосконалення виховного заходу…………………..………..28

ДОДАТКИ

Додаток А……………………………………………………………….…………29

Додаток Б………………………………………………………………….……….31

Додаток B………………………………………………………………….………36

1. Загальна частина

1. Характеристика навчального закладу

Першу педагогічну практику я проходила з 10.02.2014 року по 28.02.2014 року в ЦПТО №1, який знаходиться за адресою: вул. Івана Каркача, 20.

Директор – Шепеленко Світлана Миколаївна.

Форма навчання – денна.

Харків заснований в 1654 році як полкове козацьке місто, яким він залишався до 1765 року. З 1765 м. Харків - центр Слобідсько-Української губернії. З 1923 р. місто стає центром Харківського округу, а з лютого 1932 р. - центром Харківської області. З 1922 по 1934 рік був столицею УРСР.   

Слобожанський край по праву вважається одним з тих, який визначає освітню та наукову політику в державі. Початок XІ ст. - 1805 - знаменується відкриттям у Харкові університету, заснованого видатним ученим і громадським діячем В.Каразіним. І відтоді Слобожанська столиця стає науковим, освітнім і культурним центром України і всієї Російської імперії. Майже трьохсотрічний досвід діяльності навчальних закладів, у тому числі профтехосвіту, Слобожанщини становить інтерес і як пізнавальний історичний матеріал, і, що надзвичайно важливо, як можливість для визначення найбільш прийнятного напрямку в формуванні регіональної професійно-освітньої політики в зв'язку з потребами виробництва і економічними реформами в Україна на межі двох тисячоліть.

    Нині, коли ведеться інтенсивний пошук нових форм організації підготовки кваліфікованих робітничих кадрів, надзвичайно актуальним є історичний досвід становлення вітчизняної професійної школи, яка на своєму шляху зазнала багато маленьких і великих реформ. Історичний досвід підтверджує і той факт, що корінні зміни в системі професійно -технічної освіти дають позитивні результати за умови врахування регіональних особливостей.

    Історія профтехосвіти Слобожанщини нерозривно пов'язана з процесом економічного становлення краю і має давні традиції, закладені ще в другій половині XVІІ ст.

    У цей період навколо Харківської фортеці, побудованої в 1656-1659 рр.., виникають слобідські поселення Журавлівка, Гончарівка, Панасівка та інші, в яких інтенсивно розвиваються ремесла - гончарство, кушнірує (пошиття хутряного одягу), ковальське, а також римарство (вичинка шкір), чоботарство (пошиття взуття), коцарство (виготовлення вовняних килимів).

    Про це досі нагадують назви вулиць сучасного Харкова : Римарська, Коцарська, Чоботарська.

    У другій половині XVІІІ ст. в Харкові будуються перші невеликі заводи: 5 цегляних, 4 пивоварних і 3 солодільних. Продовжують активно розвиватися ремесла. Якщо в 1780 р. приблизно 70 відсотків населення Харкова займалося землеробством, то наприкінці XVІІІ ст. найчисельнішою стає група населення з ремісників і промисловців - їх налічується 47 відсотків. На державній і військовій службі перебував 21 відсоток населення, 14 відсотків займалося торгівлею. І тільки 18 відсотків були землеробами.

    Як бачимо, на кордоні ХVІІІ -ХІХ ст. Харків, як столиця Слобожанського краю, вже був великим до того часу промисловим і, завдяки чотирьом щорічним ярмаркам, торговим центром і все більше втрачав свою роль як місто-фортеця.   

До того часу на Слобожанщині не існувало спеціалізованих навчальних закладів для підготовки ремісників. Але індивідуальне учнівство вже тоді було на високому рівні. Секрети професійної майстерності передавалися від покоління до покоління, яке значною мірою сприяло поступовому накопиченню досвіду для створення в подальшому навчальних закладів профтехосвіти.

    Об'єктивною передумовою появи такого нового напрямку, як професійно-технічна освіта, став насамперед інтенсивний розвиток економіки в другій половині XІ ст., Що, в свою чергу, вимагало припливу великої кількості кваліфікованих робітничих кадрів. Вирішити цю складну задачу шляхом тільки індивідуального учнівства вже не було можливим.

    А тому можна вважати, що справжня історія розвитку профтехосвіти в Слобідсько-Українській губернії починається з першої половини XІ ст., тобто з періоду становлення промислового виробництва.

    У 1855 р. у Харкові вже діяло 2 чавуноливарних, 3 мідноливарних і 1 шротоліварний завод, 10 каретних майстерень, 3 цегельні заводи, 5 тютюнових фабрик, 3 підприємства з обробки шкіри, завод з виготовлення фарб, 4 шерстемойки, дві миловарні, 2 воскобійні, 5 свічкових заводів, олійниця та інші підприємства, на яких було зайнято кілька тисяч робітників.

    Особливо бурхливе піднесення промислового будівництва в Харківській губернії спостерігається з кінця 60 -х рр.. XІ ст., чому значною мірою сприяло відкриття 1869 руху на Курсько-Харківсько-Азовській залізниці.

    Наприкінці XІ ст. в Харкові налічувалося вже понад 250 підприємств, з них четверта частина підприємств машинобудування та металообробки. На заводах і фабриках було зайнято близько 12 тисяч робітників.

    Виробництво вимагало постійного припливу робочих кадрів і тим самим породжувало настійну вимогу створення спеціальних стаціонарних професійно-технічних навчальних закладів та організації державної системи підготовки кваліфікованих робітників.

    На початку 40 -х рр.. XІ ст. при повітових училищах організовуються курси землемірів для навчання дітей поміщицьких селян, створюються школи вівчарів.

    У 1854 р. відкрито одне з перших в Україні Харківське землеробське училище, яке з часом перетворюється в один з провідних середніх навчальних закладів сільськогосподарського профілю.

    У 1870 р. у Харкові на базі заснованих в 1869 р. паровозних майстерень і вагоноремонтного заводу відкривається залізничне училище - також одне з перших в Україні. Розташовувалося воно в невеликій будівлі близько залізниці, яке підпорядковувалося Міністерству шляхів з'єднання, готувало з 4-річним строком навчання машиністів та слюсарів з ремонту локомотивів, будівельників-шляховиків, телеграфістів. Нині це Харківський професійний ліцей залізничного транспорту, який в 2001 р. відзначив своє 130-річчя.

    Сьогодні, проїжджаючи колишньою Петінською, нині Плехановською вулицею, можна побачити стіни старовинних промислових будівель. Тепер на цій території розташовані служби Харківського трамвайно-тролейбусного управління, а в січні 1886 засобом міської управи, приватної і суспільної ініціатив тут було відкрито Харківське міське ремісниче училище. Випускники училища прямували для роботи на промислові підприємства міста, а також на підприємства з побутового обслуговування населення.

Цікавим і повчальним в історії розвитку профтехосвіти Харківщини є той факт, що вже в ті роки здійснювався творчий зв'язок вищих навчальних закладів з професійними з підготовки ремісників.

Сьогодні професійно-технічна освіта Харківщини виконує надзвичайно важливу функцію - здійснює підготовку кваліфікованих робітничих кадрів для різних галузей економіки. В умовах впровадження ринкових відносин в економіку інтенсивно формується ринок праці, тому вимоги роботодавців до рівня кваліфікації та професійної компетентності фахівців значно зросли. Якість підготовки робочої сили має першорядне значення саме в період , коли Україна поставила перед собою мету стати конкурентоспроможною у світовому економічному просторі.