3.6 Загальний висновок про проведену виховну роботу

В ході виховної роботи на педагогічній практиці я виконав наступні завдання: знаходився на виховному заході свого керівника Скібіна В.В. провів виховний захід; виконав загальну характеристику учня групи; провів тестування для визначення комунікативних та організаційних здібностей студентів, а також тест на визначення на напрям інтересів. При проходженні педагогічної практики я розвив педагогічне мислення, навчився проектувати власну педагогічну діяльність, володіючи знаннями з теорії виховання, використав їх на практиці та переконався в їх дії.

Список використаної літератури

Додаток А

Питання для усного опитування з теми «Призначення та будова механізмів ГРМ»:

• Як ви вважаєте для служить газорозподільний механізм?

• Цей механізм є на усіх двигунах?

• Кто небудь може сказати з чого він складається?

Додаток Б

Додаток Г

Хід заходу

І Підготовча частина

План

2. Робота з підготовки приміщення

-знайти потрібне приміщення

-провести генеральне прибирання

-провести прикрашення приміщення

-оформлення приміщення: клас або невеликий зал. Столи потрібно розставити півколом або не замкненим колом. Розвісити плакати, написати на дошці вислови:

-з`ясувати чи вільне приміщення на час проведення заходу

2. Підготовка необхідного обладнання

-підготовка проектора та аудіо апаратури

-перевірка справності освітлювальних приладів

ІІ Основна частина

1.План проведення заходу

1.1 Вступне слово вчителя

1.2 Основна частина

1.3 Заключна частина

Сценарій виховного заходу

1. Вступне слово вчителя

1-й ведучий. Доброго дня добродії! Вітаємо вас у нашій господі. Сьогодні 1 грудня 1997 рік. Що за дата?

2-й ведучий. Зачекай, усьому свій час. 24 серпня 1991 року було прийнято Акт про про­голошення незалежності України. А 1 грудня рівно 6 років тому у 1991 році було проведено Всеукраїн­ський референдум, який підтвердив незалежність української держави.

3-й ведучий. Сьогодні ми зібралися, щоб пригада­ти минуле, історію України, її героїв, та сказати теплі і ніжні слова про нашу рідну українську мову. Заспіваю вам не пісню Про стару старовину Розкажу я вам не казку

1.2 Основна частина

Свято розпочинається піснею «Боже, Україну збе­режи...». Виходять хлопчики і дівчатка в українських костюмах.

1-й ведучий. Кожна людина завжди з великою лю­бов'ю і душевним трепетом згадує місце, де народи­лася, де минуло її дитинство. То родинне вогнище, маленька Батьківщина кожної людини, де живуть матуся, батько, бабуся, дідусь, сестричка, братики. І якщо скласти маленькі Батьківщини кожного з нас — вийде наша велика держава — Україна. Що ж таке Україна?

2-й ведучий. Україна — рідний край — золота ча­рівна сторона, зеленю закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою любов до цього краю, до народу. В глибину століть сягає наша історія. А пізнати нам її допома­гають мелодійні пісні і думи, барвисті коломийки, щедрівки, чарівний фантастичний світ казки. ґ~ 3-й ведучий. Україна — це наша земля, рідний J край, наша країна з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею і зрозуміло муд­рими талановитими людьми.

Це велика держава і живуть у ній різні народи. Крім українців нашу землю заселяють люди інших національностей. Серед них: росіяни, білоруси, поляки, чехи, молдавани, євреї, румуни, греки та інші. Усі вони знайшли в нашому краї свою бать­ківщину, називають матір'ю соборну і суверенну Україну.

Багато століть назад (IV - VI ст). предки україн­ського народу виступали під іменем антів. А ще їх називали слов'янами — це і українці, і росіяни, і бомари та інші народи, які мають спільні корені.

2-й ведучий. Саме слово «Україна» згадується вперше 1167 року в давньоруському літописі, а означає воно країну, край, де жили слов’яни. Слов'яни, які жили по Дніпру та в Києві називалися полянами, від чистих полів, ті, які мешкали в лісах, — древляни, біля річки Полони — полочани, по річці Буг — бужани. Жили вони племенами, вирі­шували спільно свої проблеми.

3-й ведучий. Україна — це історія народу, який ) протягом багатьох віків боровся за свою свободу і незалежність.

Це його славетні лицарі — Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Богдан Хмельницький, Максим Заліз­няк, Іван Мазепа, Олекса Довбуш, Устим Кармелюк, та багато-багато інших, які віддали своє жит­тя за щастя народу. Це й такі відомі всьому світу діячі української культури: Т..Г. Шевченко, Леся Українка, Микола Костомаров, Марія Заньковецька, Микола Грушевський та багато інших.

1-й ведучий. Нашу землю, рідну домівку, Україну ми повинні берегти і любити.

2-й ведучий. Ми з гордістю та радістю можемо зая­вити всьому світові, що засяяла веселка над нашою землею, нашою державою — Україна здобула волю і незалежність.

Перед світом постала з давньою історією, оригіналь­ною духовною культурою, працьовитими, миролюбивими людьми.

Тут наші державні корені, тут наша земля, яка да­ла нам горде ім'я — українці.

3-й ведучий. У кожної держави є державні націо1-нальні символи. У нас також є державні символи — це гімн, прапор, герб.

Ще в період родоплемінного ладу східні слов'яни на території України вживали символічні знаки. Ними відрізнявся один рід від другого, одне плем'я від іншого. Найвидатнішим із знаків, який дійшов до наших днів і став символом нашої держави — є тризуб. Важко визначити точно коли його придума­ли люди. На землях Центральної України тризуб ві­домий з VI-VIII ст. Цей знак можна зустріти серед археологічних знахідок у Полтавщині, Київщині.

У Київській Русі тризуб стає великокнязівським знаком.

Де ж його зображали?

1-й ведучий. Його зображення вперше відоме з пе­чатки Святослава Ігоровича де чітко вирізняється знаку вигляді літери «Ш». Згодом він карбується на срібних монетах великого князя Київського Воло­димира Святославовича. Та не тільки на монетах використовується цей знак. Тризуб можна зустріти на цеглі підмурків Десятинної церкви у Києві, на плитах Успенської церкви у Володимирі-Волинсь­кому (II половині XI ст).

Отже, тризуб з'являється на монетах Русі, на будівлях і стає князівським знаком, добре знаним і за її межами. Його разом із владою успадковують на пре­столі. Тризуб часто зустрічається на варязьких мечах, тих воїнів, які були на службі в Київських князів. Знайшли його і в гербі Анни Ярославни, доньки Ярослава Мудрого, королеви Франції. Цим знаком володарі руських земель скріплювали договори з іншими країнами, він стояв на поясах княжих дружинників.

Яке значення вкладалося в тризуб?

2-й ведучий. Єдиної відповіді на це запитання се­ред істориків немає. Існує понад сорок версій, що пояснюють походження тризуба.

У тризубі закладається глибокий смисл, який сим­волізує триєдність, що трактовано християнством як єдність Бога-Батька, Бага-Сина, Бога-Духа Святого. Популярною є версія про те, що тризуб це уособлен­ня трьох природних стихій — повітря, води і землі, а також це зображення атакуючого сокола.

Але вчені сходяться в головному: він найбезпосереднішим чином пов'язаний з княжою особою і сим­волізує її владу. Тут ніяких суперечок бути не може.

3-й ведучий. Зображення тризуба було поширене на всіх землях Русі протягом багатьох століть. Він постійно був уживаний в побуті українців. Зокрема була традиція малювати його на стінах або дверях чи воротах під час релігійного свята — Водохреща; віра в його силу є для людини спасіння від гріхів і зла, рятунок від небезпек.

1-й ведучий. Тризуб повертається на наші землі після проголошення Центральною Радою Ук­раїнської Національної Республіки. Було це в лис­топаді 1917 року. Художник Василь Кричевський підготував проект герба з тризубом на ньому, який було затверджено в березні 1918 року.

Символ князівської влади Київської Русі з'явля­ється на печатках і ділових паперах молодої Україн­ської держави — її законної спадкоємиці. ->

22 січня 1919 року об'єдналися Українська Народ­на Республіка та Західноукраїнська Народна Рес­публіка. Герб УНР став загальнодержавним гербом. На сьогоднішній день оголошено конкурс на кра­щий герб для молодої України. Багато художників працюють. І ми сподіваємося, що найближчим ча­сом герб затвердять.

2-й ведучий. Другий національний символ українців – синьо-жовте знамень. Яке теж без жодних на те підстав кілька десятків років називався у нас на­ціоналістичним і суворо заборонявся. Прапори, як сигнальні засоби з'явилися дуже давно, а точніше в далекі античні часи. Деякі вчені вважають, що спо­чатку вони були одноколірні. А далі вже з'явилися різні поєдання барв.

На знаменах часто зображалися небесні світила, хрести, звірі, різні речі. А після прийняття христи­янства — святі — архангел Михаіл, Георгій Побідоносець, Миколай Чудотворець та інші.

3-й ведучий. Прапороносцями в княжих дружинах були найкращі і найдужчі воїни, які високо над бойовими порядками здіймали знамено чи ставили його на узвишині й пильно охороняли, не даючи ворогові захопити чи повалити прапор.

Знамено було справжньою воєнною святинею, йому поклонялися мов великому божеству.

У той час, коли в Європі кожна держава мала чіт­ко визначені кольори прапорів, у Київській Русі єдиного офіційного прапора не було. Кожен із князів мав свій окремий стяг. Пізніше в гербах за­хідних земель України дедалі частіше з'являється прапор із поєднанням синього і жовтого кольорів.

1-й ведучий. Прапор в Україні зазнає особливого розвитку з виникненням Запорізької Січі. Кожен полк, сотня мали стяг. Особливо популярний на Сі­чі був малиновий стяг із зображенням архангела Михаіла — небесного покровителя запорізької дру­жини. А поряд із малиновим зустрічаються жовті, зелені, сині з найрізноманітнішими зображеннями.

Зі зруйнуванням Січі й зникненням гетьманщини — зникає також синьо-жовте знамено.

2-й ведучий. Відроджується воно аж у березні 1918 року, коли на засіданні Центральної Ради в Києві ухвалено Закон про державний прапор Української Народної Республіки. Щоправда спершу він був жовто-блакитний. Ці кольори символізували небо (синій) і житнє поле (жовтий), тобто мир.

Лише кілька літ цей символ повернувся до нас і гордо замайорів над українськими землями.

Конституцією України затверджено синьо-жов­тий прапор державним прапором Української дер­жави.

3-й ведучий. Це ті слова, та музика, які змушують кожного з нас підніматися при перших же акордах, з трепетом у душі слухати ту мелодію, яка віднаходить найпотаємніші струни, кличе до високого й світлого.

1-й ведучий. Перша музична символіка нашого народу сягає часів Київської Русі.

Тоді роль державного гімну виконували бойові за­клики та пісні, які створювали патріотичний настрій.

З тих часів поширювалися і пісні релігійного змісту. В них возвеличувалися Божа Матір, Гос­подь, Святі.

2-й ведучий. У другій половині XIX ст. точніше 1862 р. у Києві з'являється вірш відомого етногра­фа Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Він був покладений на музику Михайлом Вербиць-ким і невдовзі став новим національним гімном.

3-й ведучий. Цей твір і сьогодні залишається найпопулярнішим українським національним гімном.

1-й ведучий. Національний гімн України — це урочиста пісня, яка існує уже більше століття.

Жодному іншому творові української літератури не судилася така велична і трагічна доля.

Трагічна, бо понад століття пісня-гімн пересліду­валася, заборонялася, а велична — бо не вбили. (Звучить гімн «Ще не вмерла Україна»).

2-й ведучий. Незалежна Україна...... сьогодні ти приходиш до нас крізь довгі роки забуття.

Крізь ті роки, під час яких, ми втрачали свою національну самобутність, економічну са­мостійність та духовну самовизначенність.

3-й ведучий. Україно! Сьогодні ми поспішаємо на зустріч тобі і з радісним болем в серці відчуваємо, як у маленькому вирі життя надійно стаємо ногами на тверду основу дідівських традицій.