4. Розміри підприємств за чисельністю працівників:

• малі, до яких належать (за кількістю працюючих):

1. у промисловості та будівництві - до 200 осіб.;

2. у інших галузях виробничої сфери - до 50 осіб.;

3. у науці і науковому обслуговуванні - до 100 осіб.;

4. у галузях невиробничої сфери - до 25 осіб.;

5. у роздрібній торгівлі - до 15 осіб.;

• середні;

• великі.

Розміри середніх і великих підприємств за кількістю працюючих законодавчо не регулюються.

Існують інші класифікаційні ознаки підприємств, на­приклад, за типом виробництва, за ступенем спеціалізації, але перелічені є найважливішими.

Підприємницькі структури мають право на добровіль­них засадах об'єднувати свою інноваційну, виробничу, мар­кетингову, постачальницько-збутову, фінансову та соціаль­ну діяльності. Такими об'єднаннями можуть бути: асоціа­ції, корпорації,

концерни, консорціуми, трести, синдикати, картелі, холдинги, фінансові групи.

Управління підприємством – це особливий вид трудової діяльності, який виконує такі функції:

• вивчення потреб споживачів та закономірностей їх формування;

• зіставлення потреб з можливостями їх задоволення та ресурсами;

• планування діяльності трудових колективів;

• організація спільної праці всіх суб`єктів виробничого процесу;

• контроль за результатами діяльності.

Методи управління діяльністю підприємства— це способи впливу на трудові колективи та окремих працівників, що об'єктивно необхідні для досягнення множинних цілей підприємства.

Методи управління поділяються на: економічні, адміністративно-правові, соціально-психологічні [4].

Економічні методи управління – це прийоми і способи управління, в основі яких лежить використання економіч­них законів, економічних інтересів і показників. Ці методи включають: матеріальну відповідальність, ціноутворення, державне регулювання, стимулювання, податки.

Адміністративно-правові методи управління передбачають юридичний (правовий) і адміністративний вплив на відносини людей у процесі виробництва, оскільки ці відносини регулюються певними правовими нормами: законодавчими актами, інструкціями, положеннями, наказами і розпорядженнями.

Адміністративно-правові методи передбачають застосування відповідних матеріальних, адміністративних і кар­но-правових санкцій.

Соціально-психологічні методи управління реалізують мотиви соціальної поведінки людини, оскільки традиційні форми матеріального заохочення поступово втрачають свій стимулюючий вплив. Ці методи передбачають вивчення соціальних запитів та інтересів членів колективу, вивчення середовища виробництва, громадської думки.

5 2 Типи та види організаційних структур підприємства.

Організаційна структура управління — це форма системи управління, що визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів.

Зв'язки певної сукупності елементів системи управління можуть мати лінійний, функціональний і міжфункціональний характер.

Лінійні зв'язки виникають між підрозділами і керівниками різних рівнів управління.

Функціональні зв'язки характеризують взаємодію керівників, які виконують певні функції на різних рівнях управління.

Міжфункціональні зв'язки мають місце між підрозділами того самого рівня управління.

Виділяють наступні найбільш поширені типи організаційних структур управління підприємствами.

Лінійна організаційна структура управління — така структура, між елементами якої існує лише одноканальна взаємодія. За лінійної структури управління кожний підлеглий має лише одного керівника.

Функціональна організаційна структура управління базується на розподілі функцій управління між окремими підрозділами апарату управління. В процесі її застосування кожний виробничий підрозділ одержує розпорядження одночасно від кількох керівних функціональних служб.

Лінійно-функціональну організаційну структуру управління засновано на розподілі повноважень і відповідальності за функціями управління та прийняття рішень по вертикалі.

Дивізіональну організаційну структуру управління пов'язано з поглибленням поділу управлінської праці (децентралізацією оперативних функцій і централізацією загальнокорпоративних функцій управління — розробки та реалізації стратегії, фінансової діяльності тощо). При цьому використовується принцип поділу праці за цілями.

Уразі використання матричної організаційної структури управління поряд з лінійними керівниками підприємства і функціональним апаратом управління виокремлюються ще й тимчасові предметно-спеціалізовані ланки — проектні групи.