Тема 5. Організація комплексного використання засобів виробництва

5.1. Поняття, склад і структура засобів виробництва

5.2. Знос і амортизація основних засобів 

5.3. Списання і відтворення основних засобів 

5.4. Системи машин та організаційно-економічні вимоги до них

5.5. Енергетичне забезпечення виробництва

5.1. Поняття, склад і структура засобів виробництва

Всі підприємства мають бути забезпечені необхідною кількістю відповідних засобів виробництва і насамперед засобами праці, які називають основними засобами виробництва. Вони беруть участь у виробництві протягом кількох робочих циклів або років, і їх вартість переноситься на собівартість виробленої продукції або виконаної роботи відповідними частинами, хоча вони до кінця використання зберігають свою натуральну форму.

Предмети праці називають оборотними засобами. Вони беруть участь у виробництві протягом лише одного виробничого циклу і їх вартість переноситься на собівартість продукції або виконаних робіт повністю (корми, насіння, нафтопродукти тощо). Для наступного виробничого циклу оборотні засоби повинні бути поновлені в натуральній формі.

У грошовому виразі основні та оборотні засоби становлять виробничі фонди. Між основними та оборотними фондами у кожному господарстві має бути раціональне співвідношення для здійснення нормального виробничого процесу.

Існує єдина класифікація основних фондів у сільськогосподарських підприємствах. Вони, зокрема, поділяються на виробничі й невиробничі фонди (будівлі житлового і культурно-побутового призначення та ін.). Основні виробничі фонди, у свою чергу, складаються з фондів сільськогосподарського інесільськогосподарськогопризначення (промислових виробництв, торгівлі, будівництва тощо). Особливе значення для виробництва в сільськогосподарських підприємствах мають основні виробничі фонди сільськогосподарського призначення.

Вони поділяються на:

1. будівлі (тваринницькі, ремонтна майстерня і т. ін);

2. споруди (меліоративні споруди, греблі, дороги тощо);

3. передавальне устаткування (наприклад, трубопроводи);

4. машини і обладнання, в тому числі: силові машини і обладнання (трактори, силові установки); робочі машини і обладнання (комбайни, сільськогосподарські машини, обладнання тваринницьких ферм, ремонтних майстерень, гаражів і т.ін.); вимірювальні прилади і лабораторне обладнання; обчислювальна техніка; інші машини і обладнання.

5. транспортні засоби (автомобілі, гужовий і водний транспорт, тракторні і автомобільні причепи, автокари та ін.);

6. виробничий і господарський інвентар;

7. робоча худоба;

8. продуктивна худоба;

9. багаторічні насадження;

10. капітальні витрати для поліпшення земель (крім споруд);

11. інші основні засоби.

 

У сільськогосподарських підприємствах переважають основні виробничі фонди. Серед них більше половини становлять будівлі і споруди, а машини і обладнання — 10–20%.

 

Основні засоби оцінюють кількома методами.

1. За первісною вартістю, яка складається з фактичних витрат на придбання або будівництво основних засобів, на транспортування у господарство, монтаж і установку обладнання. За первісною вартістю основні засоби облічуються на балансі господарства. Але ця вартість не враховує наступних змін цін на подібні засоби виробництва і матеріали. Це має істотне значення за високих темпів інфляції.

2. Щоб усунути цей недолік, основні засоби час від часу переоцінюють і нову ціну на старі основні засоби називають відновлювальною вартістю. Отже, відновлювальна вартість — це вартість відтворення основних засобів за сучасними цінами. Переоцінка їх здійснюється за постановами Уряду в усіх галузях суспільного господарства.

3. За залишковою вартістю, яка дорівнює первісній або відновлювальній вартості без зносу основних засобів.

 

Оборотні фонди сільськогосподарських підприємств складаються з вартості виробничих запасів (кормів, насіння, молодняку тварин, запасних частин, паливо-мастильних матеріалів, мінеральних добрив, сировини для переробки, тари, допоміжних матеріалів, малоцінних і швидкозношуваних предметів); незавершеного виробництва у галузях рослинництва, тваринництва, в ремонтних майстернях, на промислових підприємствах; фондів обігу (готова продукція, товари у фірмових магазинах, на біржах, засоби в розрахунках, кошти на рахунках у банках і в касі).

 

Для визначення рівня оснащеності господарства основними фондами застосовують такі показники:

• фондозабезпеченість — вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на 100 га сільськогосподарських угідь;

• фондоозброєність праці — вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на одного працівника;

• енергозабезпеченість господарства — кількість енергетичних потужностей в кінських силах на 100 га ріллі;

• енергоозброєність праці — кількість енергетичних потужностей на одного працівника.

 

Рівень використання основних фондів у господарствах визначається показником фондовіддачі (вартість валової продукції на грн. виробничих основних фондів) або оберненим йому показником — фондомісткості.