2. Процедури діяльності публічної адміністрації.

2.1. Адміністративні процедури: поняття та види.

Під процедурою звичайно розуміють порядок вчинення дій, необхідних для виконання певної справи, вирішення задачі. Коли ж ми говоримо про адміністративну процедуру, то до характеристики процедури треба додати то, що вона регулюється нормами адміністративного права, а також забезпечує діяльність органів публічної адміністрації.

Таким чином сформулюємо найзагальнішу дефініцію: адміністративна процедура — це закріплений нормами адміністративного права порядок вчинення дій органами публічної адміністрації.

Однак запропоноване визначення не дає комплексного уявлення про різноманітність адміністративних процедур, яку ми опишемо на базі їх класифікації за різними критеріями.

1) за формами діяльності публічної адміністрації процедури можна поділити на:

• процедури прийняття нормативних актів адміністрації;

• процедури прийняття індивідуальних адміністративних актів;

• процедури укладення адміністративних договорів;

• процедури вчинення організаційних дій адміністрації;

• процедури вчинення технічних дій адміністрації.

Найдетальнішому регулюванню в загальних адміністративно-процедурних кодексах зарубіжних країн піддано процедурі прийняття індивідуальних адміністративних актів, а у деяких державах — також і нормативних актів.

2) за спрямованістю та суб'єктами адміністративної процедури розрізняють:

• внутрішньоадміністративні — процедури взаємовідносин в межах системи органів публічної адміністрації;

• зовнішні — процедури взаємовідносин між органами публічної адміністрації та громадянами і юридичними особами.

3) залежно від наявності спору виділяють процедури:

- безспірні — наприклад, якщо орган публічної адміністрації видає ліцензію на певний вид підприємницької діяльності Із дотриманням законодавчих вимог (зокрема, строків), а підприємець не має застережень до діяльності цього органу, то процедура буде безспірною;

— спірні — якщо ж зазначену ліцензію органом публічної адміністрації не видано, а підприємець оскаржує дії чи бездіяльність цього органу в адміністративному порядку, процедура перетворюється у спірну.

4) залежно від суб'єкта, з ініціативи якого розпочинається зовнішня процедура, останні поділяють на:

• заявні — процедури, що розпочинаються з ініціативи (за заявою) приватної особи до уповноваженого органу публічної адміністрації. До цієї групи відносять процедури, що називаються у правовій доктрині та деяких правових актах адміністративними послугами: реєстрація, ліцензування, надання соціальної допомоги тощо.

• втручальні — процедури, що розпочинаються з ініціативи органу публічної адміністрації. Сюди належить ціла низка контрольних процедур, що здійснюють різні адміністративні органи (наприклад, податкові, пожежні чи санітарні служби), а також застосування примусу та накладення адміністративних стягнень.

Класифікації адміністративних процедур за різними критеріями можна продовжувати, однак навіть окреслені дозволяють сформувати уявлення про багатоманітність процедур, що застосовують органи публічної адміністрації.