- •Визначення
- •Фізіологія
- •Лімфатичні капіляри
- •Лімфатичні судини
- •Лімфатичні протоки
- •Лімфатичні вузли
- •Захворювання
- •Види обстеження та діагностика захворювань
- •Гістологічна будова[ред. • ред. Код]
- •Типи м'язів[ред. • ред. Код]
- •1. М’язи, їх будова та функції
- •2. Огляд м’язової системи людини
- •Причини еволюції Матричне копіювання з помилками
- •Гомеостаз і стабільність онтогенезу
- •Вибіркове виживання і розмноження
- •Генетичний дрейф
- •Закон незворотності еволюційних процесів
- •Закон прискорення темпів еволюції
- •Біогенетичний закон
- •Структура
- •Поняття і різновиди нуклеїнових кислот
- •Склад і будова нуклеїнових кислот
- •Значення нуклеїнових кислот
- •Методи селекції рослин[ред. • ред. Код]
- •Методи селекції тварин
- •Класифікація порід
- •Породи молочного напряму продуктивності
- •Транскрипція
- •Процесинг
- •Кепування
- •Посттрансляційна модифікація
РНК — рибонуклеїнова кислота. Цукор — рибоза, азотисті основи: пуринові — гуанін (G), аденін (A), піримідинові урацил (U) і цитозин (C). Структура полінуклеотидного ланцюжка аналогічна такій в ДНК, дволанцюжкові РНК зустрічаються тільки у вірусів. Через особливість рибози, молекули РНК часто мають різні вторинні і третинні структури, утворюючи комплементарні ділянки між різними ланцюжками.
Поняття і різновиди нуклеїнових кислот
Нуклеїнові кислоти — найважливіші сполуки, що обумовлюють можливість існування і розвитку всіх живих істот. Вони відіграють основну роль у збереженні і реалізації генетичної інформації. Нуклеїнові кислоти були відкриті в середині 60-х років XIX століття швейцарським ученим Ф. Мішером. Вивчаючи склад деяких клітин, він винайшов невідому речовину біологічного походження, яка істотно відрізнялася від відомих на той час білків, жирів і вуглеводів. Він назвав цю речовину нуклеїном, оскільки виявив його в ядрах клітин: від грецького слова писіеоз — ядро. Хімічний склад нуклеїнових кислот було остаточно встановлено тільки наприкінці 30-х років XX століття, а їх будову встановили значно пізніше вчені Дж. Вотсон і О. Крік, за що в 1953 році їх було нагороджено Нобелівською премією.
Розрізняють два типи нуклеїнових кислот: дезоксирибонуклеїнові кислоти (ДНК), які зберігають генетичну інформацію, і рибонуклеїнові кислоти (РНК), які беруть участь в процесах передачі генетичної інформації і біосинтезу білка в клітині. Основна відмінність їх хімічного складу полягає в тому, що в молекулах ДНК містяться залишки вуглеводу дезоксирибози, а в молекулах РНК — рібози, що і відображується у їхніх назвах.
Нуклеїнові кислоти являють собою природні високомолекулярні. сполуки, набагато складніші, ніж білки та полісахариди. Молекулярна маса нуклеїнових кислот коливається від 100 тисяч до 60 мільярдів. Молекули ДНК — найбільші молекули серед всіх відомих, їх довжина може досягати декількох сантиметрів, тобто у 10 мільйонів разів більше за розміри звичайних молекул. В клітинах вони багатократно скручені, щоб займати відносно невеликий об’єм, але якщо розкласти в довжину молекули ДНК тільки однієї клітини людини, вони склали б ланцюг завдовжки декілька метрів.
Це свідчить про велику складність будови молекул нуклеїнових кислот, але основний принцип їхньої будови виявився доволі простим. Ланцюги нуклеїновий кислот складаються з ланок, що постійно повторюються,— нуклеотидів, специфічне повторення яких і обумовлює запис спадкової інформації. Порядок, в якому розташовані нуклеотиди, унікальний для кожної живої істоти, як унікальна спадкова інформація будь-якого організму.
Склад і будова нуклеїнових кислот
Нуклеотиди — це мономери, з яких складаються нуклеїнові кислоти. Вони також мають доволі складну будову. Кожний нуклеотид складається зі з’єднаних залишків трьох молекул: нітрогеновмісної основи, вуглеводу і ортофосфатної кислоти:
В молекулах ДНК трапляються чотири основні типи нітрогеновмісних основ: аденін, гуанін, цитозин і тимін. До складу РНК замість тиміну входить близька йому за будовою основа — урацил:
До складу кожного нуклеотиду входить залишок вуглеводу: в молекулах ДНК містяться залишки дезоксирибози С5Н10О4, а в молекулах РНК іншого вуглеводу — рибози С5Н10О5:
Разом з ортофосфатною кислотою вуглевод і нітрогеновмісна основа утворюють нуклеотид. Наприклад, нуклеотид, утворений рибозою і цитозином має наступний вигляд:
Нуклеотиди, об’єднуючись один з одним, утворюють полінуклеотидний ланцюг. Молекула РНК складається з одного такого ланцюга, а в переважній більшості випадків молекула ДНК побудована з двох полінуклеотидних ланцюгів:
Ці ланцюги з’єднуються між собою водневими зв’язками за суворими правилами: тимін з одного ланцюга з’єднується тільки з аденіном з протилежного ланцюга, а цитозин — тільки з гуаніном. З’єднавшись, два полінуклеотидних ланцюги згортаються в спіраль, отже, таким чином, молекула ДНК являє собою подвійну спіраль.
В клітинах живих істот молекули ДНК сполучаються з особливими, так званими ядерними білками, багаторазово згортаються і утворюють хромосоми:
Значення нуклеїнових кислот
В живих організмах міститься безліч різних білків, кожний з них виконує спеціалізовану для нього функцію. При цьому функціональні можливості і спеціалізація того чи іншого білка визначається його будовою, зокрема розташуванням в їхніх молекулах амінокислот. Інформація про амінокислотну послідовність кожного білка, що синтезується в організмі, закодована саме в молекулі ДНК.
Нуклеїнові кислоти — основні «дійові особи» синтезу білкових молекул. Все, що необхідно клітині для життя, запрограмовано у відрізках молекули ДНК — генах. Але самі гени білок не синтезують. Закодована в них інформація реалізується молекулами РНК. Насамперед з гена знімається «креслення»: на молекулі ДНК синтезується молекула інформаційної РНК. Подібно до того, як у друкарні друкують книжки, на молекулі інформаційної РНК, як на матриці, синтезується молекула певного білка, а окремі амінокислоти для його синтезу постачаються так званою транспортною РНК.
Іноді молекули ДНК пошкоджуються різними мутагенами. До них відносяться деякі речовини, зокрема нікотин і більшість компонентів тютюнового диму, та електромагнітне випромінювання: радіоактивне, ультрафіолетове та рентгенівське. Під дією мутагенів руйнується молекула ДНК або модифікуються деякі нітрогеновмісні основи — відбуваються мутації. Як наслідок, інформація, закодована в ДНК, змінюється і в клітині може припинитися синтез певного білка або синтезується дещо модифікований білок, який неправильно виконує свої функції. Подібні зміни в більшості випадків приводять до фатальних змін в організмі: розвиток ракових пухлин, різноманітні тяжкі захворювання, а також народження дітей, хворих на генетичні захворювання, які вилікувати неможливо: серпоподібна анемія, синдром Дауна тощо.
Отже, нуклеїнові кислоти незамінні для життя, розмноження та існування будь-якої живої істоти: від мікроскопічного віруса до величезної тварини.
Що називають сортом і породою. Які методи їх виведення і вдосконалення.
Сорт або культивар (англ. cultivar) — група культурних рослин, які в результаті селекції отримали певний набір характеристик (корисних або декоративних), які відрізняють цю групу рослин від інших рослин того ж виду. Кожен сорт рослин має унікальне найменування та зберігає свої властивості при багаторазовому вирощуванні.
Сорт — це окрема група рослин в рамках відомих ботанічних груп, яка незалежно від того, задовольняє вона повністю або частково умови надання правової охорони, є новою. Сорт — відокремлена група рослин у межах найнижчого ботанічного таксономічного рангу.
Селекція (від лат. Selectio − вибір, добір) − наука про методи створення сортів, гібридів рослин та порід тварин, штамів мікроорганізмівз потрібними людині якостями. В результаті селекційного процесу створено велику кількість сортів сільськогосподарських рослин і порід свійських тварин.
Селекцією також називають галузь про члени сільськогосподарського виробництва, яка займається виведенням сортів і гібридів сільськогосподарських культур, порід тварин.
Залежно від цілей селекцію проводять на якість (смак, зовнішній вигляд, збереження плодів та овочів, вміст білка та амінокислот у зерні, жирномолочність), стійкість до хвороб, шкідників та несприятливих кліматичних умов, урожайність рослин, плодючість та продуктивність у тварин тощо.
Основними методами селекції є добір, гібридизація з використанням гетерозису та цитоплазматичної чоловічої стерильності,поліплоїдія та мутагенез.