29 Питання Поняттяпедагогічної майстерності та її складові. Зміст пед. Культури.

Педагогічну майстерність розглядають, як найвищий рівень педагогічної діяльності, який виявляється в тому, що у відведений час вчитель досягає оптимальних наслідків, завдяки комплексу властивостей особистості педагога, що забезпечує високий рівень самоорганізації педагогічної діяльності.

Критеріями педагогічної майстерності є гуманність, науковість, педагогічна доцільність, оптимальний характер, результативність, демократичність, творчість (оригінальність)

Зміст елементів професійного педагогічного характеру педагога-майстра складається з чотирьох складових:

1. Професійно-педагогічні знання:

а) сприйняття, розуміння, запам'ятовування;

б) використання знань в типовій ситуації;

в) застосування знань в новій ситуації.

2. Досвід здійснення професійно-педагогічної діяльності:

а) емпіричне здійснення професійно-педагогічної діяльності;

б) здійснення способів професійно-педагогічної діяльності за зразком;

в) застосування способів професійно-педагогічної діяльності в новій ситуації.

3. Досвід творчої педагогічної діяльності:

а) вироблення уміння виявляти і формулювати проблеми;

б) частково-пошукова педагогічна діяльність;

в) пошукова дослідницька діяльність.

4. Досвід прояву особистих якостей і професійно-педагогічної спрямованості:

а) формування внутрішньої моделі поведінки відповідно до загальноприйнятих норм моралі і педагогічної етики;

б) професійно-педагогічна поведінка на основі педагогічних цінностей;

в) творче відношення до педагогічної діяльності, сформованість педагогічного кредо.

У майстерності педагога виділяють чотири самостійні елементи:

майстерність організатора колективної і індивідуальної діяльності;

майстерність переконання;

майстерність передачі знань і формування досвіду діяльності;

майстерність володіння педагогічною технікою.

Вищий ступінь професійної майстерності характеризується збагаченням діяльності педагога-майстра новими формами, методами, засобами, що істотно підвищують ефективність педагогічного процесу. Це педагогічне новаторство, яке відрізняється новизною, оригінальністю підходів.

Педагогічна культура вчителя є системним утворенням. Її головними структурними компонентами є: педагогічні цінності, педагогічні знання, теорії, концепції, накопичений педагогічний досвід, професійні етичні норми, а також способи творчої педагогічної діяльності, які слугують соціалізації особистості в конкретних історичних умовах.

Показниками високого рівня сформованості педагогічної культури доцільно вважати:

гуманістичну спрямованість особистості педагога;

психолого-педагогічну ерудицію і компетентність та розвинуте педагогічне мислення;

освіченість у галузі предмета, який викладає вчитель, і володіння педагогічними технологіями;

досвід творчої діяльності, уміння обґрунтувати власну педагогічну діяльність як систему (дидактичну, виховну, методичну);

гармонію високорозвинутих інтелектуальних і моральних якостей;

культуру професійної поведінки ( педагогічного спілкування, мови, зовнішнього вигляду);

постійне самовдосконалення.

30 питанняСамовиховання: суть, умови, етапи, прийоми

Виховання і самовиховання — дві сторони процесу формування особистості.

Самовиховання — свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних.

Самовиховання успішно здійснюється за певних умов. Передусім воно потребує від людини знання самої себе, вміння оцінювати власні позитивні й негативні риси

Важливий аспект самовиховання — логічне мислення, вміння проаналізувати кожен свій вчинок, що сприяє виробленню вимогливості до себе як постійної риси характеру, без якої неможливо досягти успіху в цій справі. Тому педагоги в індивідуальних бесідах і на зборах детально аналізують порушення правил поведінки, їх причини, привчають учнів до самоаналізу.

Підвищує ефективність процесу самовиховання ідеал, до якого прагне учень. Спостереження переконують, що до самовиховання байдужі переважно ті, хто не має життєвої мети, ідеалу. Тому важливо знати ідеали учнів, допомогти сформувати ідеали тим, хто їх не має. Успішність процесу самовиховання значною мірою залежить від рівня розвитку колективу взагалі. У згуртованому колективі, де панує здорова громадська думка, атмосфера доброзичливості, розвинута взаємовимогливість, самовиховання відбувається, як правило, успішно

Педагогічне керівництво самовихованням — це насамперед відносини між педагогом і вихованцем, пройняті глибокою взаємною вірою в добрі наміри.

Перевиховання.

Процес виховання передбачає і подолання негативних рис, тобто перевиховання .

Перевиховання - виховний процес, спрямований на подолання негативних рис особистості, що сформувалися під впливом несприятливих умов виховання.

Деформування особистості складається з таких етапів: виникнення прогалин і спотворень у її моральновольовій сфері, перетворення їх на відносно стійкі погляди та звички; формування мотивації поведінки; правопорушення, систематичне правопорушення, злочин. Процес перевиховання спрямований на подолання негативних рис особистості і на виправлення таких категорій неповнолітніх: важковиховуваних, педагогічне занедбаних, неповнолітніх правопорушників і злочинців.

Перевиховання здійснюють поетапно.

На першому (підготовчому) етапі детально вивчають і аналізують позитивні й негативні якості педагогічне занедбаного учня.

У результаті самоаналізу і самооцінки поведінки в такого учня з'являється бажання змінитися на краще, але він ще чітко не уявляє собі шляхів виправлення.

На другому (початковому) етапі перевиховання починається реалізація наміченої програми роботи з учнем:

підліток долає помилкові погляди і переконання, негативні звички поведінки.

Виховна робота насамперед має бути спрямована на подолання психологічного бар'єру, перебудову самосвідомості й самооцінки таких учнів, формування у них готовності до виправлення.

На третьому (переломному) етапі тривав реалізація програми роботи з підлітком, але вже в умовах, коли він прийняв її, добровільно виконує свої обов'язки, виявляє самостійність і активність.

Учень отримує моральне задоволення від перемоги над собою, у нього з'являється впевненість у власних силах, бажання діяти так само й надалі.

На завершальному етапі створюють умови для залучення учня до активної участі в усіх видах системної діяльності, нагромаджується позитивний досвід поведінки, розширюється сфера самовиховання.

Етапи перевиховання органічно пов'язані між собою. Майстерність педагога полягає в тому, щоб своєчасно помітити зрушення в розвитку вихованця, скоригувати програму роботи з ним, намітити нові завдання й вимоги. Здійснюючи виховний вплив на учнів, педагог повинен пам'ятати, що:

а) переорієнтація поглядів і переконань вихованця передусім залежить від рівня його розвитку

б) швидкість та ефективність зміни помилкових поглядів та переконань залежить від їх стійкості;

в) переконуючи вихованця, треба домагатися, щоб він не лише погодився з педагогом, а й прийняв і зрозумів справедливість його аргументів;

Процеси виховання, самовиховання і перевиховання тісно пов'язані між собою і часто переплітаються.