1.. Зміст та основні види педагогічної діяльності.

Характерним для педагогічної діяльності є:

цілеспрямована діяльність – навчання і виховання підростаючого покоління, формування у нього певних людських якостей;

предмет діяльності – особистість з неповторними індивідуальними якостями;

засоби праці – інструментом впливу на предмет діяльності є особистість вчителя: його знання і вміння, його культура і моральне обличчя, його почуття і воля.

Суб’єкт діяльності і визначальний засіб педагогічного процесу зливаються.

Педагогічну діяльність здійснюють не лише вчителі. Тому прийнято розрізняти професійну і непрофесійну педагогічну діяльність

Непрофесійна педагогічна діяльність – тип педагогічної діяльності, здійснюваної без спеціальної професійної підготовки. В цьому випадку запорукою успіху є духовна єдність вихователя і вихованця. Як правило, непрофесійною педагогічною діяльністю займаються батьки..

Професійна педагогічна діяльність – тип педагогічної діяльності здійснюваній особами із спеціальною підготовкою.

Ознаки професійної педагогічної діяльності:

-- займається людина, що володіє необхідними знаннями і уміннями;

--для її реалізації існують певні форми: урок, заняття;

-- діяльність переслідує певну мету;

--мета визначає зміст навчання, виховання;

--результати педагогічної діяльності регулярно перевіряються.

В процесі розгляду типів педагогічної діяльності ми неодноразово використовували терміни „навчання” і „виховання”, які вказують на два основні види педагогічної діяльності.

Виховна діяльність – це такий вид педагогічної діяльності, який направлений на організацію виховного середовища і управління різноманітними видами діяльності вихованців з метою рішення завдань гармонійного розвитку особистості.

Викладання – це такий вид педагогічної діяльності, який направлений на управління переважно пізнавальною діяльністю школярів.

Не дивлячись на розмежування виховної і освітньої роботи, необхідно усвідомлювати що успішність навчання багато в чому залежить від сформованості пізнавального інтересу і відношення до навчальної діяльності в цілому, тобто від результатів не тільки викладання, але і виховної роботи. В свою чергу, ефективне вирішення виховних завдань залежить від викладання, від позитивних змін у свідомості вихованців, які проявляються в емоційних реакціях, поведінці і діяльності.

Педагогічна ситуація – це фрагмент педагогічної діяльності, що містить суперечності між досягнутим і бажаним рівнем вихованості, освіченості окремого учня (чи колективу). Такі ситуації виникають спонтанно в навчально-виховному процесі ( хтось чогось не зрозумів, хтось помилився, здійснив непродуманий вчинок тощо) або спеціально створюються вчителем (з виховною метою) чи учнем (навмисне).

Для вчителя важливо усвідомити педагогічну ситуацію і сформулювати свою педагогічну мету.

Як і всяка діяльність, педагогічна розпочинається з постановки мети (інколи її ще називають педагогічною задачею)

. Особливість мети педагогічної діяльності полягає в тому, що з одного боку, загальна мета виховання – суспільна мета; вона задається суспільством через державні документи (закони, доктрини, концепції тощо), а з іншого, у кожній педагогічній ситуації учителю потрібно, пам’ятаючи про загальну мету, розв’язувати ще й поточні завдання, тактичні і оперативні: швидко відреагувати, дати певні поради, виробити доцільні засоби впливу, організувати діяльність. Тому розрізняють педагогічні цілі (завдання):

віддалену, стратегічну, що потребує мудрості;

близьку, тактичну, що потребує умінь;

конкретну, оперативну, що потребує інтуїції (інтуїція – це поєднання мудрості й умінь).

Професійне розв’язання педагогічної ситуації передбачає:

аналіз ситуації, вивчення особливостей особистості учня і колективу;

детальну розробку проекту рішення;

його практичну реалізацію;

аналіз результату.