1.2. Фасетна система класифікації

Фасетна система класифікації полягає в паралельному поділі множини об’єктів на незалежні підмножини (класифікаційні угрупування) — незалежні фасети (facet – рамка). Кожний фасет містить сукупність однорідних значень цієї класифікаційної ознаки. Наприклад, множина термінів, що позначають хвороби нервової системи, утворюють фасет “Хвороби нервової системи”, множина термінів, що позначають різні методи лікування, утворюють фасет “Методи лікування”. Значення ознаки у фасеті розташовується в довільному порядку. Кожна ознака фасета називається фокусом.

Процедура класифікації полягає у присвоєнні кожному об’єкту відповідних значень фасету. При цьому можуть використовуватись не всі фасети. Часто замість фокусів використовуються їх коди. Кожен об’єкт задається у вигляді структурної формули

О_j=(Ф₁₂, Ф₂₁, ... Ф_ni), де Ф_ni – і^-й фокус n^-го фасету,

При побудові фасетної системи класифікації необхідно, щоб значення, які використовуються в різних фасетах, не повторялись.

Розглянемо приклад класифікації вати медичної гігроскопічної

Ф1 Тип	Ф2 Стерильність	Ф3 Фасування	Ф4 Виробник	Ф5 Матеріал упаковки
Ф11 гігієнічна	Ф21 нестерильна	Ф31 25г	Ф41 Ватфарм	Ф51 ламінований папір.
Ф12 хірургічна	Ф22 стерильна	Ф32 50 г	Ф42 Леон-фарм	Ф52 поліпропілен.
Ф13 офтальмологічна		Ф33 100 г	Ф43 Аріадна	Ф53 поліетилен

Тоді Ф₁, Ф₂, Ф₃ – фасети, Ф₁₁, Ф₁₂, Ф₂₃ – фокуси.

Кожен об’єкт даної структури може бути віднесений до певного класу, наприклад:

О = Ф₁₂Ф₂₂Ф₃₁Ф₄₃Ф₅₂ означає, що це вата хірургічна, стерильна, фасована по 25г в поліпропіленовій упаковці, виготовлена підприємством «Аріадна».

Перевагами фасетної системи класифікації є можливість використання великої кількості ознак та їх значень для створення відповідних класів інформаційних об’єктів, а також можливість модифікації всієї системи без зміни структури вже існуючих елементів.

До недоліків такої системи можна віднести складність її побудови, пов’язана з необхідністю врахування великої кількості класифікаційних ознак, нетрадиційність і складність її використання в разі ручного оброблення даних, недостатньо повне використання місткості з огляду на те, що багато можливих комбінацій фасет не мають практичного застосування.

1.3. Дескрипторна система класифікації

Дескрипторна система класифікації ґрунтується на застосуванні координарного методу інформування, який передбачає, що зміст документів або показників можна досить повно й точно відобразити за допомогою списку або переліку ключових слів.

Процедура класифікації полягає у відборі ключових слів або словосполучень, що описують певну предметну галузь або сукупність однорідних об’єктів. Серед ключових слів можуть знаходитися синоніми. На наступному кроці обрані ключові слова і словосполучення підлягають нормалізації, коли з сукупності синонімів обирається один або декілька, які зустрічаються найчастіше. Дескриптор — це нормалізоване ключове слово або словосполучення. Дескриптори об’єднуються в словники або тезауруси. Тезауруси — це систематизовані списки об’єктів, їх ознак (властивостей) з ключовими словами.

Дескрипторна система класифікації широко використовується у бібліотечній системі пошуку. Дескриптори групуються в тематичні класи, позаяк одинаковий може одночасно входити в декілька класів. Крім того, дескриптори з їх поясненнями і синонімами, які не є дескрипторами об’єднуються в загальний алфавітний список. Слова, які не є дескрипторами, супроводжуються посиланнями на відповідний дескриптор. Кожному дескриптору ставиться у відповідність певний код, наприклад:

Лімфатична система

анатомія тварин Е66

анатомія людини Е863.6

фізіологія Е915

Кровоносна система див. Серцево-судинна система