Теоретичний матеріал.

1. Класифікація. Основні класифікаційні системи

Класифікація є одним з найважливіших етапів проектування інформаційного забезпечення систем автоматизації; вона також забезпечує основу аналізу і моделювання інформаційних потоків.

Класифікація – система розподілу об’єктів за класами (групами) відповідно до певних ознак.

Сукупність методів і правил класифікації, її результат формують систему класифікації.

Система класифікації згруповує об’єкти та виділяє певні класи, які характеризуються деякими однорідними властивостями. Стосовно до інформації, як об’єкту класифікації, визначені класи (групи) називаються інформаційними об’єктами. Властивості інформаційного об’єкту визначаються інформаційними параметрами, які називаються реквізитами.

Щоб класифікувати об’єкти будь-якої природи, необхідно визначити набір класифікаційних ознак, що визначають підставу розподілу об’єктів. Наприклад, як класифікаційну ознаку при визначенні дозування лікарських препаратів можна вибрати вік пацієнта, яка складається з таких значень: до 5 років, 6-12 років, після 12 років.

Будь-яка класифікація інформації повинна відповідати таким основним вимогам:

• забезпечення повноти охоплення об’єктів множини, що вивчається;

• неперетинання груп об’єктів, що виділяються;

• можливість включення нових груп об’єктів;

• лаконічність, чіткість і зрозумілість класифікаційних ознак;

• незмінність прийнятої класифікаційної ознаки на всіх рівнях класифікації.

До основних систем класифікації інформації належать ієрархічна, фасетна і змішана.

1.1. Ієрархічна система класифікації

Ієрархічна система класифікації — це система, у якій поділ множини об’єктів на підмножини виконується послідовно згідно із заданими ознаками. Враховуючи жорстку процедуру побудови такої структури класифікації, потрібно насамперед встановити мету її створення, тобто чітко визначити властивості об’єктів, що об’єднуються у відповідні класи. Ці властивості приймаються у подальшому як ознаки класифікації.

Первинна множина об’єктів утворює нульовий рівень. Розділивши її на підмножини, залежно від обраної класифікаційної ознаки, отримаємо класи, які утворюють перший рівень. Далі кожна з підмножин поділяється на групи (підкласи) відповідно до власної класифікаційної ознаки. Складені таким чином підмножини утворюють другий рівень ієрархічної структури. Кожен клас другого рівня аналогічно поділяється на групи, що утворюють третій рівень і т. д.

Між виділеними групами об’єктів встановлюється певна ієрархія. При цьому кожен підклас належить лише одному вищому класу. Для подальшої класифікації в кожному новому класі необхідно задати власні класифікаційні ознаки та їх значення(Рис.1).

Рис.1. Приклад ієрархічної система класифікації

В ієрархічній системі класифікації кожен об’єкт на будь-якому рівні повинен бути віднесеним до одного класу, який характеризується конкретним значенням обраної класифікаційної ознаки.

Кількість рівнів класифікації, що відповідає обраній кількості ознак називається глибиною класифікації.

Ієрархічній системі класифікації притаманні простота, наочність, логічність побудови, використання незалежних класифікаційних ознак в різних гілках ієрархічної системи, добра пристосованість до ручного оброблення. Вадами такої системи є жорсткість структури через фіксованість ознак і порядку їх розміщення, складність включення нових ознак, необхідність великого резерву місткості, а також неможливість класифікації об’єктів у випадку заздалегідь непередбачених сполучень ознак.