§ 2. Пiдстави виникнення, змiни та припинення

сiмейних правовiдносин

Сiмейнi правовiдносини виникають, змiнюються та при

пиняються внаслiдок рiзноманiтних конкретних життєвих обста

вин. Народження дитини спричиняє появу комплексу прав та

обов’язкiв батькiв i дiтей. Укладення подружжям договору про

взаємне утримання, слугуватиме пiдставою змiни алiментних

правовiдносин, встановлених законом, i виникнення нових право

60 Глава 3вiдносин, визначених договором. Унаслiдок позбавлення бать

кiвських прав певнi правовiдносини мiж батьками та дiтьми при

пиняються. У зв’язку з тим, що такi обставини тягнуть за собою

важливi юридичнi наслiдки — виникнення, змiну або припинен

ня сiмейних правовiдносин, вони називаються юридичними фак

тами. Таким чином, юридичнi факти — це такi конкретнi жит

тєвi обставини, якi спричиняють виникнення, змiну або припи

нення сiмейних правовiдносин.

Юридичнi факти в сiмейному правi подiляються на окремi

види.

1. Першою є традицiйна класифiкацiя юридичних фактiв за

вольовою ознакою, тобто залежно вiд ступеню обумовленостi

настання юридичного факту вiд волi особи. У зв’язку з цим в сi

мейному правi юридичнi факти подiляються на: а) юридичнi дiї;

б) юридичнi подiї.

Юридичнi дiї — це такi юридичнi факти, якi основанi на во

левиявленнi учасникiв сiмейних вiдносин. Дiї подiляються на

правомiрнi та неправомiрнi. До правомiрних вiдносяться дiї, якi

вiдповiдають сiмейноправовим нормам i не порушують прав та

iнтересiв учасникiв сiмейних вiдносин. Такi дiї мають найшир

ше розповсюдження i складають основну масу юридичних фак

тiв у сiмейному правi. З урахуванням особливостей окремих ви

дiв правомiрних юридичних дiй вони за певними ознаками згру

пованi у вiдповiднi групи.

Правомiрнi юридичнi дiї у сiмейному правi подiляються на:

а) юридичнi акти (правочини, адмiнiстративнi акти, судовi рi

шення) та б) юридичнi вчинки. Юридичнi акти безпосередньо

спрямованi на настання юридичних наслiдкiв. Так, подружжя,

що укладає певний правочин, має за мету передати майно у влас

нiсть, встановити режим користування майном, подiлити май

но тощо. Метою таких дiй подружжя є саме настання юридич

них наслiдкiв. Такi наслiдки виникають також у випадку, коли

вiдповiдний державний орган видає адмiнiстративний акт, який

є пiдставою виникнення, змiни або припинення сiмейних пра

вовiдносин. Так, орган реєстрацiї актiв цивiльного стану (РАЦС)

реєструє шлюб, народження дитини, смерть особи тощо. Судовi

рiшення також набувають значення сiмейноправових юридич

них фактiв. Суд, наприклад, виносить рiшення про усиновлен

ня дитини, подiл майна подружжя, стягнення алiментiв, встанов

лення режиму окремого проживання подружжя тощо.

Сiмейнi правовiдносини 61Юридичнi вчинки складають окремий вид правомiрних юри

дичних дiй у сiмейному правi. Вони вiдрiзняються вiд юридич

них актiв тим, що особа, яка здiйснює юридичний вчинок, не має

за мету настання юридичних наслiдкiв. Такi наслiдки настають

у силу прямого припису закону. Наприклад, особа взяла у свою

сiм’ю дитину, яка є сиротою або з iнших причин позбавлена бать

кiвського пiклування, i виховує її (фактичне виховання). Такi

дiї не мають на метi виникнення суто юридичних наслiдкiв i

здiйснюються з гуманних пiдстав, бажання надати дитинi умови

сiмейного виховання. Разом iз тим закон передбачає, що вихо

вання дитини за таких умов породжує виникнення прав та обо

в’язкiв, передбачених сiмейним законодавством (ст. 261 СК).

Неправомiрними визнаються дiї, якi суперечать нормам сi

мейного права, порушують права та iнтереси учасникiв сiмей

них правовiдносин (несплата алiментiв, незаконне вiдiбрання

дитини у батькiв, невиконання договору тощо).

Юридичнi подiї— це такi конкретнi життєвi обставини, якi

не залежать вiд волi учасникiв сiмейних вiдносин (абсолютнi по

дiї) або частково залежать вiд неї (вiдноснi подiї). В сiмейному

правi до юридичних подiй вiдносять, наприклад, народження

дитини або смерть особи. Батьки можуть вирiшувати питання

щодо народження в майбутньому дитини, але сам по собi факт

народження є бiологiчним явищем i не залежить вiд їх волi. На

родження дитини як юридичний факт, спричиняє виникнення

низки взаємних прав та обов’язкiв батькiв i дiтей. Смерть особи

також викликає важливi юридичнi наслiдки. В сiмейному правi

смерть є пiдставою припинення багатьох правовiдносин, напри

клад, правовiдносин по взаємному утриманню подружжя, бать

кiв i дiтей, iнших родичiв. Внаслiдок смертi припиняються зобо

в’язальнi правовiдносини, якi виникли з договору мiж учасни

ками сiмейних вiдносин тощо.

Рiзновидом юридичних подiй у сiмейному правi визнають

ся також строки. Строки встановлюються законом, договором

сторiн або рiшенням суду. В цьому сенсi вони певною мiрою за

лежать вiд волi учасникiв сiмейних вiдносин. Разом iз тим плин

часу — об’єктивне явище, на яке людина впливати не може. Саме

ця ознака дає пiдстави вiдносити строки до подiй. В сiмейному

правi iснує багато видiв строкiв, iз якими закон пов’язує настан

ня певних юридичних наслiдкiв. Наприклад, дружина, з якою

проживає дитина, має право на утримання вiд чоловiка — бать

62 Глава 3ка дитини до досягнення дитиною трьох рокiв (ч. 2 ст. 84 СК);

батьки зобов’язанi утримувати дитину до досягнення нею пов

нолiття (ст. 180 СК); якщо позивач вживав заходiв щодо одер

жання алiментiв вiд вiдповiдача, але не мiг їх одержати внаслi

док ухилення вiдповiдача вiд їх сплати, суд може постановити

рiшення про стягнення алiментiв за минулий час, але не бiльш

як за один рiк (ч. 2 ст. 79 СК) тощо.

2. За юридичними наслiдками юридичнi факти в сiмейно

му правi подiляються на: а) правоутворюючi; б) правозмiню

ючi; в) правоприпиняючi. До першого виду належать юридич

нi факти, якi спричиняють виникнення сiмейних правовiдносин.

Наприклад, народження дитини є юридичним фактом, iз яким

закон пов’язує виникнення особистих та майнових правовiдно

син мiж матiр’ю/батьком дитини та самою дитиною. До право

змiнюючих належать юридичнi факти, якi змiнюють сiмейнi

правовiдносини, що вже iснували. Наприклад, алiментнi право

вiдносини батька/матерi та дитини можуть бути змiненi за до

говором на правовiдносини щодо передачi майна дитинi у влас

нiсть (ст. 190 СК). Сiмейнi правовiдносини припиняються також

унаслiдок настання певних юридичних фактiв. Наприклад, по

дружжя має право вiдмовитися вiд шлюбного договору (ст. 101

СК), що спричиняє припинення їх майнових правовiдносин. По

новлення працездатностi дитини тягне за собою припинення

правовiдносин щодо утримання дитини батьками (ст. 198 СК).

3. За тривалiстю юридичнi факти в сiмейному правi подi

ляються на: а) одноразовi; б) тривалi. До першого виду можна

вiднести правочини, реєстрацiю шлюбу, народження дитини, рi

шення суду про встановлення батькiвства тощо. Такi юридичнi

факти за своєю природою мають одноразовий характер. Значне

мiсце в сiмейному правi мають тривалi юридичнi факти, якi роз

гортаються у часi й iснують протягом певного перiоду. До них,

зокрема, належать юридичнi становища — спорiдненiсть, свояц

тво, вагiтнiсть, непрацездатнiсть, нужденнiсть тощо. Спорiдне

нiсть — один iз важливiших юридичних фактiв у сiмейному пра

вi, бо з ним закон пов’язує настання рiзних юридичних наслiд

кiв. Спорiдненiсть є пiдставою виникнення комплексу особис

тих i майнових прав батькiв i дiтей, баби, дiда, братiв, сестер та

iнших родичiв; права на захист iнтересiв родичiв у судi; права

на усиновлення дитини тощо. Однак спорiдненiсть може слугу

вати i юридичною перешкодою для виникнення деяких сiмей

Сiмейнi правовiдносини 63них правовiдносин. Так, особи, якi перебувають у спорiднено

стi, в передбачених законом випадках не можуть укласти мiж со

бою шлюб (ст. 26 СК). Спорiдненiсть — це кровний зв’язок мiж

людьми, за наявностi якого виникають, змiнюються чи припи

няються права та обов’язки. Спорiдненiсть у своїй основi має

бiологiчний фактор — фактор походження. Тому, наприклад, не

є родичами подружжя, а також усиновлювачi та усиновленi.

Родичами визнаються особи, якi походять один пiсля одно

го чи вiд спiльного предка. Залежно вiд цього розрiзняють прямi

та побiчнi родиннi зв’язки. Пряма спорiдненiсть визначається

стосовно осiб, якi послiдовно походять один пiсля одного. Ви

схiдна пряма лiнiя спорiдненостi встановлюється вiд нащадкiв

до предкiв (син — батько, внучка — дiд), низхiдна — вiд предкiв

до нащадкiв (батько — син, дiд — внучка). Побiчними є родиннi

зв’язки, якi походять вiд спiльного предка (два брати є родича

ми, бо походять вiд однiєї матерi (батька)). Рiднi брати та сест

ри, якi мають спiльних батькiв (матiр та батька), називаються

повнорiдними; тi, якi мають спiльну матiр i рiзних батькiв — єди

ноутробними; спiльного батька i рiзних матерiв — єдинокров

ними. Не є родичами дiти кожного з батькiв — зведенi брати та

сестри. До них вiдносяться син (дочка) чоловiка вiд поперед

нього шлюбу та син (дочка) дружини вiд попереднього шлюбу.

Цих осiб не пов’язує походження вiд спiльного предка.

У правi велике значення має близькiсть спорiдненостi. Вона

визначається шляхом встановлення ступеню спорiдненостi, тоб

то числа народжень, що пов’язують двох родичiв (як прямих, так

i побiчних спорiднених зв’язкiв) мiж собою. При цьому береться

до уваги кiлькiсть народжень за винятком народження самого

спiльного предка. Рiднi брат i сестра перебувають у другому сту

пенi спорiдненостi, бо їх пов’язує два народження — народжен

ня брата й сестри (народження їх матерi (батька) до уваги не

береться). Дiд з онуком також перебувають у другiй ступенi спо

рiдненостi. Їх пов’язує народження дочки (сина), а потiм i само

го внука.

Свояцтво — це вiдносини мiж одним з подружжя i кровни

ми родичами iншого з подружжя або мiж родичами обох з по

дружжя, що виникають не за рiдством, а за шлюбом. В деяких

випадках свояцтво викликає настання певних правових наслiд

кiв. За наявностi кiлькох осiб, якi виявили бажання усиновити

одну i ту саму дитину, переважне право на її усиновлення має

64 Глава 3громадянин України, який є чоловiком матерi або дружиною

батька дитини, яка усиновлюється (ст. 213 СК). Вiдповiдно до

ст. 260 СК, якщо мачуха або вiтчим проживають однiєю сiм’єю з

малолiтнiми, неповнолiтнiми пасинком, падчеркою, вони мають

право брати участь у їхньому вихованнi. У разi необхiдностi та

ке право буде захищатися у судi (ст. 159 СК). Мачуха та вiтчим

мають право на самозахист своїх малолiтнiх, неповнолiтнiх або

повнолiтнiх непрацездатних пасинка та падчерки. Вони мають

також право без спецiальних на те повноважень звернутися за

захистом прав та iнтересiв цих осiб до органу опiки та пiклуван

ня або до суду (ст. 262 СК). Мачуха, вiтчим зобов’язанi утриму

вати малолiтнiх, неповнолiтнiх падчерку та пасинка, якi з ни

ми проживають, якщо у них немає матерi, батька, дiда, баби,

повнолiтніх братiв та сестер або цi особи з поважних причин не

можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачу

ха, вiтчим можуть надавати матерiальну допомогу (ст. 268 СК).

У свою чергу повнолiтнi падчерка, пасинок зобов’язанi утриму

вати непрацездатних мачуху, вiтчима, якщо вони потребують ма

терiальної допомоги i якщо вони надавали падчерцi, пасинковi

систематичну матерiальну допомогу не менш як п’ять рокiв, за

умови, що падчерка, пасинок можуть надавати матерiальну до

помогу. Обов’язок падчерки, пасинка по утриманню мачухи, вiт

чима виникає, якщо у мачухи, вiтчима немає чоловiка, дружи

ни, повнолiтнiх дочки, сина, братiв та сестер або якщо цi особи з

поважних причин не можуть надавати їм належного утримання

(ст. 270 СК).

4. За складом юридичнi факти в сiмейному правi подiляють

ся на: а) простi; б) складнi. Простий юридичний факт склада

ється з однiєї життєвої обставини, наявностi якої достатньо для

виникнення, змiни або припинення сiмейних правовiдносин. На

приклад, подружжя уклало договiр, вiдповiдно до якого чоловiк

зобов’язується надавати дружинi певне утримання протягом од

ного року. Укладення такого договору спричиняє виникнення

вiдповiдного майнового правовiдношення подружжя. До прос

тих належать також такi юридичнi факти, як реєстрацiя шлюбу,

смертi, народження тощо.

Складний юридичний факт передбачає наявнiсть такої юри

дичної дiї або подiї, яка має низку ознак. Наприклад, вiдповiдно

до ч. 1 ст. 162 СК суд може постановити рiшення про вiдiбрання

дитини, якщо один iз батькiв або iнша особа самочинно, без зго

Сiмейнi правовiдносини 65ди другого з батькiв чи iнших осiб, з якими дитина проживала

на пiдставi закону чи рiшення суду змiнить мiсце її проживан

ня, у тому числi способом її викрадення. Дитина не може бути

повернута лише у разi, якщо залишення її за попереднiм мiс

цем проживання створюватиме реальну небезпеку для її жит

тя та здоров’я. В цьому разi йдеться щодо неправомiрної юри

дичної дiї — вiдiбрання дитини у батькiв. Цей юридичний факт

слугує пiдставою для виникнення правовiдношення щодо захи

сту порушеного сiмейного права — права на виховання дитини.

Разом з тим цей факт має складну структуру, бо мiстить не од

ну, а кiлька ознак: а) мiсце дитини неправомiрно змiнено, в то

му числi шляхом її викрадення; б) на цю змiну не було отрима

но згоди того з батькiв, з ким дитина проживала або iншої осо

би, яка виховувала дитину на пiдставi закону чи рiшення суду;

в) за попереднiм мiсцем проживання для дитини не створюва

лася реальна небезпека для її життя та здоров’я. Суд при роз

глядi справи має врахувати усi зазначенi ознаки цього юридич

ного факту.