§ 3. Здiйснення сiмейних прав

та виконання сiмейних обов’язкiв

Учасники сiмейних правовiдносин мають рiзноманiтнi

особистi та майновi права та обов’язки. Суб’єктивне сiмейне

право — це гарантована правом i законом мiра можливої або до

зволеної поведiнки учасника сiмейних вiдносин. Здiйснення сi

мейних прав — це процес задоволення особою своїх матерiаль

них та духовних потреб на пiдставi юридичних можливостей, якi

вона має. Реалiзацiя сiмейних прав може вiдбуватися фактич

ними або юридичними способами. Наприклад, члени сiм’ї воло

дiють та користуються майном, яке належить їм на правi спiль

ної власностi. В цьому випадку вони здiйснюють свої майновi

права безпосередньо, тобто фактичними способами. В деяких ви

падках здiйснення сiмейних прав потребує застосування певних

правових механiзмiв. Так, учасники сiмейних правовiдносин

укладають мiж собою або з третiми особами рiзного роду право

чини щодо розпорядження своїм майном, представляють iнтере

си iнших членiв сiм’ї у судi, органах опiки та пiклування тощо.

Учасниками багатьох сiмейних правовiдносин є неповнолiт

нi чи непрацездатнi члени сiм’ї. Тому законодавство передбачає

66 Глава 3спецiальнi юридичнi засоби, що спрямованi на забезпечення їх

прав та iнтересiв. Вiдповiдно до частин 2 i 3 ст. 14 СК, якщо ди

тина або особа, дiєздатнiсть якої обмежена, не може самостiйно

здiйснювати свої права, цi права здiйснюють батьки, опiкун або

самi цi особи за допомогою батькiв чи пiклувальника. Сiмейнi

права недiєздатної особи здiйснює її опiкун. Якщо, наприклад,

один iз батькiв не виконує свого обов’язку щодо утримання ди

тини, право дитини на алiменти може бути здiйснено в приму

совому порядку шляхом звернення до суду другого з батькiв або

iншої особи в порядку, встановленому Цивiльнопроцесуальним

кодексом України.

Особливi правила встановленi для неповнолiтнiх осiб, якi са

мi є батьками дитини. Хоча неповнолiтнi батьки мають такi самi

права та обов’язки щодо дитини, як i повнолiтнi батьки, i мо

жуть їх здiйснювати самостiйно (ч. 1 ст. 156 СК), закон дає до

датковi гарантiї щодо забезпечення їх прав. Вiдповiдно до ст. 16

СК, якщо мати, батько дитини є неповнолiтнiми, баба, дiд дити

ни з боку того з батькiв, хто є неповнолiтнiм, зобов’язанi нада

вати йому допомогу у здiйсненнi ним батькiвських прав та ви

конаннi батькiвських обов’язкiв.

Учасники сiмейних правовiдносин здiйснюють свої сiмейнi

права вiльно, на власний розсуд, не порушуючи при цьому пра

ва, свободи та iнтереси iнших осiб i, в першу чергу, iнших учас

никiв сiмейних правовiдносин. Особа може не здiйснювати свого

сiмейного права. Таке нездiйснення не тягне за собою припинен

ня такого права, воно продовжує iснувати в нереалiзованому

станi. Наприклад, той з подружжя, який є непрацездатним i по

требує матерiальної допомоги, може не звертатися до другого з

подружжя з вимогою про надання утримання, хоча i має на це

право. Той факт, що особа не реалiзує свого права не є пiдста

вою для позбавлення її цього права.

Разом з тим iснують певнi особливостi сiмейних прав, якi

зумовлюють i особливостi їх здiйснення. В першу чергу це сто

сується сiмейних правовiдносин за участю неповнолiтнiх. Напри

клад, право батькiв на виховання дитини є абсолютним правом.

Це означає, що жодна особа, яка не має для цього вiдповiдних

правових пiдстав, не може перешкоджати батькам здiйснювати

виховання дитини, обмежувати спiлкування дитини з батька

ми, вiдбирати дитину тощо. Разом iз тим виховання дитини, яке

по вiдношенню до усiх третiх осiб є абсолютним правом батькiв,

Сiмейнi правовiдносини 67вiдносно самої дитини становить не право, а обов’язок батькiв.

Дитина (особисто або за допомогою iнших осiб, у способи, пе

редбаченi законом) може вимагати здiйснення батьками їх обо

в’язку щодо виховання. Таким чином, виховання дитини вiднос

но усiх третiх осiб, є правом батькiв, а вiдносно самої дитини —

їх обов’язком. Зрозумiло, що за таких обставин, батьки не мо

жуть за власним бажанням вирiшувати питання щодо здiйснен

ня або нездiйснення свого права на виховання чи вiдмовлятися

вiд нього, бо вiдмова вiд виховання є порушенням їхнього обо

в’язку щодо дитини.

Права учасникiв сiмейних вiдносин можуть бути припиненi

або обмеженi строком. Наприклад, один з подружжя, який є не

працездатним, за наявностi усiх необхiдних пiдстав набуває пра

во на утримання, яке зобов’язаний йому надати другий з подруж

жя. Разом iз тим це право може бути припинене, у випадках, пе

редбачених законом. Вiдповiдно до ч. 1 ст. 82 СК право одного з

подружжя на утримання припиняється у разi поновлення його

працездатностi, а також реєстрацiї з ним повторного шлюбу. Рi

шенням суду одного з подружжя може бути позбавлено права

на утримання або обмежено його строком, якщо подружжя пе

ребувало в шлюбних вiдносинах нетривалий час, непрацездат

нiсть того з подружжя, хто потребує матерiальної допомоги, ви

никло в результатi умисного злочину та в iнших випадках, пе

редбачених законом (ст. 83 СК).

Учасники сiмейних правовiдносин за власною волею вправi

припинити свої права. В першу чергу, це стосується тих прав, якi

мають майновий характер. Наприклад, за шлюбним договором

та чи iнша рiч, що належить на правi власностi одному з подруж

жя (за виключеннями, встановленими ч. 5 ст. 93 СК), може пе

редаватися у власнiсть другого з подружжя. Таким чином, майно

ве право одного з подружжя припиняється, натомiсть виникає

право власностi у другого з подружжя. Вiдповiдно до ч. 1 ст. 190

СК той iз батькiв з ким проживає дитина i той iз батькiв, хто

проживає окремо вiд неї, з дозволу органу опiки та пiклування

можуть укласти договiр про припинення права на алiменти для

дитини у зв’язку з передачею права власностi на нерухоме май

но (житловий будинок, квартиру, земельну дiлянку тощо).

Сiмейнi права тiсно пов’язанi iз сiмейними обов’язками. Су

б’єктивний сiмейний обов’язок це вид i мiра належної поведiнки

особи. Свої обов’язки учасники сiмейних вiдносин здiйснюють

68 Глава 3рiзними шляхами. В бiльшостi випадкiв — шляхом здiйснення

активних дiй: батьки зобов’язанi виховувати та утримувати свою

дитину; один iз подружжя за певних умов зобов’язаний надати

утримання другому з подружжя; патронатний вихователь зобо

в’язаний забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням та

створити їй умови для навчання та розвитку. Це все приклади

активного виконання особами своїх сiмейних обов’язкiв. В де

яких випадках виконання сiмейних обов’язкiв, навпаки, полягає

в утриманнi вiд активних дiй. Наприклад, опiкун не має права

перешкоджати спiлкуванню дитини з її батьками та iншими ро

дичами; той з батькiв, iз яким проживає дитина, не вправi чини

ти перешкоди тому з батькiв, хто проживає окремо, у вихованнi

дитини тощо. Таким чином, саме нездiйснення активних дiй у

цих випадках буде означати правомiрну поведiнку особи i, як на

слiдок, здiйснення нею свого сiмейного обов’язку.

Учасники сiмейних вiдносин здiйснюють свої обов’язки осо

бисто, бо вони є такими, що тiсно пов’язанi з особою i не можуть

бути перекладенi на iншу особу (ч. 1 ст. 15 СК). Вiдповiдно до

ч. 2 ст. 15 СК України, якщо особа визнана недiєздатною, її сi

мейний обов’язок особистого немайнового характеру припиня

ється. Це правило стосується дiєздатних учасникiв сiмейних вiд

носин — батькiв, усиновлювачiв, опiкунiв, патронатних вихова

телiв тощо. У разi визнання такої особи недiєздатною, вона не

може виконувати своїх обов’язкiв немайнового характеру — ви

ховувати дитину, представляти та захищати її права та iнше.

Схожi наслiдки виникають i в тому разi, якщо особа не визнана

в судовому порядку недiєздатною, але в результатi психiчного

розладу, тяжкої хвороби або з iншої поважної причини не може

виконувати сiмейного обов’язку. Така особа не визнається та

кою, що ухиляється вiд виконання свого обов’язку i таким чи

ном звiльняється вiд застосування наслiдкiв примусового харак

теру (чаастини 3 та 4 ст. 15 СК).