§ 5. Строки у сiмейному правi України.

Поняття та види строкiв

З фактором часу пов’язано виникнення, розвиток i при

пинення суб’єктивних прав та юридичних обов’язкiв учасникiв

сiмейних вiдносин, необхiднiсть здiйснення передбачених зако

ном чи договором дiй, можливiсть захисту порушених прав тощо.

Однак юридичне значення має не сплив часу, а настання певно

го моменту в часi чи закiнчення певного строку. Сiмейнi вiдно

сини можуть iснувати протягом невизначеного строку (зокрема,

шлюб) чи визначеного строку (наприклад, алiментування, вихо

вання дiтей тощо). Як правило, сiмейнi вiдносини є тривалими i

не мають чiтких часових меж. Однак для чiткостi правового ре

гулювання i визначеностi у правах та обов’язках суб’єктiв зако

нодавство встановлює певнi строки.

Строк у сiмейному правi — це певний перiод чи момент ча

су, з яким пов’язанi юридичнi наслiдки

2

.

Строки у сiмейному правi можна класифiкувати на види за

такими критерiями:

1. Залежно вiд того, ким установленi строки, в сiмейному

правi розрiзняють:

1) законнi строки — строки, зафiксованi в нормативних ак

тах. Наприклад, рiшення органу опiки та пiклування є обов’яз

ковим до виконання, якщо протягом 10 днiв вiд часу його виник

нення заiнтересована особа не звернулася за захистом своїх прав

74 Глава 3

1

Ромовська З. В. Сiмейний кодекс України: Науковопрактичний комен

тар. — К., 2003. — С. 60.

2

ЦК України проводить розмежування мiж строком i термiном. Стро

ком є певний перiод у часi, а термiном — певний момент у часi, з настанням

яких пов’язана дiя чи подiя, яка має юридичне значення. Вiдповiдно строк

визначається роками, мiсяцями, тижнями, днями або годинами, а термiн —

календарною датою або вказiвкою на подiю, яка має неминуче настати (стат

тi 251, 252 ЦК України).або iнтересiв до суду, крiм випадку, передбаченого ч. 2 ст. 170

СК України (ч. 2 ст. 19 СК); якщо шлюбний договiр укладено до

реєстрацiї шлюбу, вiн набирає чинностi у день реєстрацiї шлю

бу (ч. 1 ст. 95 СК) тощо;

2) договiрнi строки — строки, якi самостiйно визначають

учасники правовiдносин. Зокрема, у шлюбному договорi може

бути встановлено загальний строк його дiї, а також строки три

валостi окремих прав та обов’язкiв (ч. 1 ст. 96 СК); подружжя

має право укласти договiр про надання утримання одному з них,

у якому визначити умови, розмiр та строки виплати алiментiв

(ч. 1 ст. 78 СК); у договорi про сплату алiментiв на дитину бать

ки визначають розмiр та строки виплати (ч. 1 ст. 189 СК) тощо;

3) строки, якi визначають зазначенi в СК України iншi ор

гани. Так, органу РАЦС надано право скорочувати або збiль

шувати мiсячний строк для реєстрацiї шлюбу (ст. 32 СК).

2. Заможливiстю бути змiненими зазгодою сторiн розрiз

няють:

1) iмперативнi — строки, що чiтко визначенi законом i не

пiдлягають змiнi за згодою сторiн;

2) диспозитивнi — строки, що хоча i передбаченi законом,

але можуть бути змiненi за згодою сторiн.

На вiдмiну вiд цивiльного права, бiльшiсть строкiв у сiмей

ному правi є iмперативними. Лише як виключення iз загально

го правила учасники сiмейних вiдносин у деяких випадках ма

ють можливiсть вiдходити вiд строкiв, передбачених законодав

ством (наприклад, добровiльне продовження виплати алiментiв

на дiтей пiсля припинення пiдстав для цього тощо).

3. Заточнiстю визначення строки подiляють на:

1) абсолютно визначенi — передбачають точний момент чи

перiод часу, з яким пов’язуються юридичнi наслiдки. Зокрема,

у разi вiдмови в позовi про поновлення батькiвських прав по

вторне звернення iз позовом про поновлення батькiвських прав

можливе лише пiсля спливу одного року з часу набрання чин

ностi рiшенням суду про таку вiдмову (ч. 7 ст. 169 СК); у разi

розiрвання шлюбу державним органом реєстрацiї актiв цивiль

ного стану шлюб припиняється у день реєстрації розірвання шлю

бу (ч. 1 ст. 114 СК);

2) вiдносно визначенi — мають меншу точнiсть, але також

пов’язанi з певним моментом чи перiодом часу. Наприклад, як

що один iз подружжя одержує алiменти у зв’язку з iнвалiднiстю,

Сiмейнi правовiдносини 75сплата алiментiв триває протягом строку iнвалiдностi (ч. 3 ст. 79

СК); право одного з подружжя на утримання, а також право на

утримання, яке особа має пiсля розiрвання шлюбу, припиняєть

ся у разi поновлення його працездатностi, а також реєстрацiї з

ним повторного шлюбу (ч. 1 ст. 82 СК) тощо;

3) невизначенi — мають мiсце у разi, якщо виходячи iз сутi

правовiдносини мають часовi межi, але вони не визначенi зако

ном чи договором. Так, у виняткових випадках, при безпосеред

нiй загрозi для життя або здоров’я дитини, орган опiки та пiклу

вання або прокурор мають право постановити рiшення про не

гайне вiдiбрання дитини вiд батькiв (ч. 2 ст. 170 СК) тощо.

4. Засвоїм призначенням строки подiляються на:

1) строки здiйснення прав — строки, протягом яких особа

може реалiзувати належне їй право. Зокрема, протягом трьох

рокiв вiд дня розiрвання шлюбу має право на утримання той iз

подружжя, який у зв’язку з вихованням дитини, веденням до

машнього господарства, пiклуванням про членiв сiм’ї, хворобою

або iншими обставинами, що мають iстотне значення, не мав мож

ливостi одержати освiту, працювати, обiйняти вiдповiдну поса

ду, за умови, що він потребує матерiальної допомоги i що колиш

нiй чоловiк чи дружина може надавати матерiальну допомогу

(ч. 4 ст. 76 СК); дружина має право на утримання вiд чоловiка

пiд час вагiтностi (ч. 1 ст. 84 СК); дружина, з якою проживає ди

тина, має право на утримання вiд чоловiка — батька дитини до

досягнення дитиною трьох рокiв (ч. 2 ст. 84 СК України), а якщо

дитина має вади фiзичного чи психiчного розвитку, то до досяг

нення дитиною шести рокiв (ч. 3 ст. 84 СК) тощо;

2) строки захисту цивiльних прав — це строки, протягом

яких особа, чиє право порушено, може звернутися до компетент

них державних органiв щодо примусового захисту свого права.

До них належать, зокрема строки позовної давностi.

Строки у сiмейному правi можуть бути визначенi шляхом:

а) посилання на певну обставину чи дiю, яка характеризується

в законодавствi (реєстрацiя або припинення шлюбу, народжен

ня або усиновлення дитини, подача заяви тощо); б) зазначення

перiоду часу (один чи два роки тощо). Перебiг i обчислення стро

кiв у сiмейних вiдносинах вiдбувається вiдповiдно до ЦК Украї

ни (ст. 12 СК).

Позовнадавнiсть. Позовна давнiсть — це строк, у межах яко

го особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого

76 Глава 3права або iнтересу i розраховувати на їх захист. На вимоги, що

випливають з цивiльних вiдносин, завжди поширюється позов

на давнiсть, крiм випадкiв, встановлених законом. Iнакше вирi

шується це питання в сiмейному правi. Вiдповiдно до ч. 1 ст. 20

СК України, до вимог, що випливають iз сiмейних вiдносин, за

загальним правилом, позовна давнiсть не застосовується. Пояс

нюється це тим, що у сiмейному правi значна частина правовiд

носин носить немайновий або тривалий характер.

Зокрема, позовна давнiсть не застосовується до вимог:

про подiл майна, що є об’єктом права спiльної сумiсної власно

стi подружжя, якщо шлюб мiж ними не розiрвано (ч. 1 ст. 72 СК);

чоловiка про виключення запису про нього як батька з актового

запису про народження дитини (ч. 6 ст. 136 СК); про виключення

запису про особу як батька дитини з актового запису про наро

дження дитини, якщо оспорювання батькiвства вiдбулося пiсля

смертi особи, яка записана батьком дитини (ч. 4 ст. 137 СК); про

розiрвання шлюбу чи визнання його недiйсним, встановлення

батькiвства, стягнення алiментiв, повернення дiтей, скасування

усиновлення та визнання його недiйсним тощо. Тобто, як пра

вило, можливiсть захисту права у примусовому порядку не об

межена встановленими в законi строками позовної давностi, тому

учасник сiмейних вiдносин може розраховувати на захист свого

порушеного права судом незалежно вiд часу виникнення пiдстав

для звернення до суду.

Лише у виключних випадках таке право обмежене певним

строком. Вiдповiдно до СК України позовна давнiсть застосо

вується до вимог:

1) про подiл майна, що є об’єктом права спiльної сумiсної

власностi подружжя, якщо вимога заявлена пiсля розiрвання

шлюбу, протягом трьох рокiв вiд дня, коли один iз спiввласни

кiв дiзнався чи мiг дiзнатися про порушення свого права влас

ностi (ч. 2 ст. 72 СК);

2) про визнання батькiвства особою, яка вважає себе бать

ком дитини, народженої жiнкою, яка в момент зачаття або наро

дження дитини перебувала у шлюбi з iншим чоловiком, протя

гом одного року, починаючи вiд дня, коли особа дiзналася чи

могла дiзнатися про своє батькiвство (ч. 2 ст. 129 СК);

3) матерi про внесення змiн до актового запису про наро

дження дитини у випадку оспорювання батькiвства свого чоло

Сiмейнi правовiдносини 77вiка протягом одного року вiд дня реєстрацiї народження дити

ни (ч. 3 ст. 138 СК);

4) про визнання материнства строком один рiк, починаючи

вiд дня, коли особа дiзналася чи могла дiзнатися, що є матiр’ю

дитини (ч. 3 ст. 139 СК).

Таким чином, строк позовної давностi починає перебiг вiд дня,

коли особа дiзналася чи могла дiзнатися про порушення свого

суб’єктивного права. Аналогiчний пiдхiд мiститься i в ч. 1 ст. 261

ЦК України. Наприклад, коли один з колишнього подружжя

самостiйно розпорядився майном, що є об’єктом права спiльної

сумiсної власностi, то строк позовної давностi починає перебiг

не з моменту припинення шлюбу, а з часу, коли iнший спiввлас

ник дiзнався чи мiг дiзнатися про цей факт. До того ж доречно

звернути увагу, що позовна давнiсть розпочинається лише за умо

ви розiрвання шлюбу. У зазначених випадках позовна давнiсть

застосовується судом вiдповiдно до ЦК України (ч. 2 ст. 20 СК)