- •ТЕМА 1 ПОЛІТЕКОНОМІЯ ЯК НАУКА. ПРЕДМЕТ І МЕТОД ПОЛІТЕКОНОМІЇ
- •1. ПОЛІТЕКОНОМІЯ В СИСТЕМІ НАУК
- •2. ВИНИКНЕННЯ ТА ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПОЛІТЕКОНОМІЇ
- •3. ПРЕДМЕТ І МЕТОД ПОЛІТЕКОНОМІЇ
- •4.ФУНКЦІЇ ПОЛІТЕКОНОМІЇ. ПОЛІТЕКОНОМІЯ І ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА
- •2. ЕКОНОМІЧНІ КАТЕГОРІЇ ТА ЕКОНОМІЧНІ ЗАКОНИ
- •3. СУСПІЛЬНИЙ ПРОДУКТ І ЙОГО ФОРМИ
- •Т Е М А З ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ ВЛАСНОСТІ
- •2. ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ У ВІДНОСИНАХ ВЛАСНОСТІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
- •3. ВІДНОСИНИ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ
- •1. ЗМІСТ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОГРЕСУ ТА ЙОГО КРИТЕРІЇ
- •2.ОСНОВНІ РУШІЙНІ СИЛИ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОГРЕСУ
- •ПРИКЛАДИ
- •Т Е М А 5 СУСПІЛЬНИЙ ПРОГРЕС ТА ЙОГО ПЕРІОДИЗАЦІЯ
- •1. ТЕХНОЛОГІЧНІ СПОСОБИ ВИРОБНИЦТВА - ЕТАПИ ЛЮДСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ
- •2. СОЦІАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
- •3. МЕХАНІЗМ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО ТА ФОРМАЦІЙНОГО ПІДХОДІВ
- •Т Е М А 6 ТОВАРНА ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА
- •1. ЗАГАЛЬНІ ФОРМИ ЕКОНОМІЧНОГО ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ. НАТУРАЛЬНЕ ТА ТОВАРНЕ ВИРОБНИЦТВО
- •Т Е М А 7 ГРОШІ ТА ГРОШОВИЙ ОБІГ
- •2. ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ
- •Т Е М А 8 РИНОК І РИНКОВА СИСТЕМА
- •1. РИНОК ЯК ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА
- •2. ІНФРАСТРУКТУРА РИНКОВОГО ГОСПОДАРСТВА
- •3.МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ
- •4.РІЗНОМАНІТНІСТЬ МОДЕЛЕЙ РИНКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА
- •1.КОНКУРЕНЦІЯ І РИНОК
- •2.КОНКУРЕНЦІЯ І МОНОПОЛІЯ
- •З.АНТИМОНОПОЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ
- •Т Е М А 10 КАПІТАЛ І ПРИБУТОК.
- •1.ПЕРЕТВОРЕННЯ ГРОШЕЙ У КАПІТАЛ
- •2. ВИРОБНИЦТВО ДОДАТКОВОЇ ВАРТОСТІ. ПОСТІЙНИЙ І ЗМІННИЙ КАПІТАЛ
- •4.АЛЬТЕРНАТИВНІ ТЕОРІЇ ПРИБУТКУ
- •ПЕРЕДМОВА
- •РОЗДІЛ З ПІДПРИЄМНИЦТВО ТА ДОХОДИ ВІД КАПІТАЛУ
- •1.ПІДПРИЄМСТВО ЯК СУБ'ЄКТ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
- •2. ПІДПРИЄМНИЦТВО: СУТЬ,СУБ'ЄКТИ І ФОРМИ
- •3. УМОВИ Й ПРИНЦИПИ ЗДІЙСНЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
- •4. ПРОБЛЕМА БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВ
- •1. КРУГООБОРОТ КАПІТАЛУ ТА ЙОГО ФУНКЦІОНАЛЬНІ ФОРМИ
- •2. ОБОРОТ КАПІТАЛУ. ОСНОВНИЙ І ОБОРОТНИЙ КАПІТАЛ
- •3. ЧАС І ШВИДКІСТЬ ОБОРОТУ КАПІТАЛУ
- •4. ВИТРАТИ І ДОХОДИ ПІДПРИЄМСТВА
- •Т Е М А 13 ПІДПРИЄМНИЦТВО У СФЕРІ ОБІГУ
- •1.ТОРГОВЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ І ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПРИБУТОК
- •2. ФОРМИ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
- •3. ПОЗИЧКОВИЙ КАПІТАЛ І ПОЗИЧКОВИЙ ПРОЦЕНТ
- •4. КРЕДИТНА СИСТЕМА
- •Т Е М А 14 АКЦІОНЕРНИЙ КАПІТАЛ
- •1. АКЦІОНЕРНИЙ КАПІТАЛ І АКЦІОНЕРНІ ТОВАРИСТВА
- •3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ УМОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ В УКРАЇНІ
- •1. АГРАРНІ ВІДНОСИНИ, ЇХ ЗМІСТ І МІСЦЕ В ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ
- •2. СПЕЦИФІКА ПІДПРИЄМНИЦТВА В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ
- •3. ЗЕМЕЛЬНА РЕНТА: СУТЬ, ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА ВИДИ. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНА РЕНТА
- •РОЗДІЛ 4 СУСПІЛЬНЕ ВІДТВОРЕННЯ
- •2. ВІДТВОРЕННЯ СУСПІЛЬНОГО ПРОДУКТУ
- •3. СТРУКТУРА СУСПІЛЬНОГО ПРОДУКТУ ТА МАКРОЕКОНОМІЧНІ МОДЕЛІ ЙОГО ВІДТВОРЕННЯ
- •Т Е М А 17 НАЦІОНАЛЬНИЙ ДОХОД І ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ
- •1. НАЦІОНАЛЬНИЙ ДОХОД: СУТНІСТЬ, РОЗПОДІЛ І ПЕРЕРОЗПОДІЛ
- •2. СПОЖИВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ДОХОДУ
- •1. СУПЕРЕЧНОСТІ ВІДТВОРЕННЯ Й ЕКОНОМІЧНІ КРИЗИ
- •2. ЕКОНОМІЧНИЙ ЦИКЛ ТА ЙОГО ФАЗИ
- •3. ЕКОНОМІЧНА КРИЗА В УКРАЇНІ, її ОСОБЛИВОСТІ, НАСЛІДКИ ТА ФАКТОРИ СТАБІЛІЗАЦІЇ
- •Т Е М А 19 ВІДТВОРЕННЯ І ЗАЙНЯТІСТЬ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ
- •1. ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ТА РИНОК РОБОЧОЇ СИЛИ
- •2. БЕЗРОБІТТЯ: СУТНІСТЬ І ПРИЧИНА
- •3. ТИПИ, ФОРМИ І РІВЕНЬ БЕЗРОБІТТЯ
- •4. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ БЕЗРОБІТНИХ В УКРАЇНІ
- •Т Е М А 20 ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
- •1. ДЕРЖАВА В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
- •2. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ: МЕЖІ Й ФОРМИ
- •3. ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
- •РОЗДІЛ 5 СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО
- •1. СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО: СУТЬ, ЕТАПИ Й ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ
- •2. ОСНОВНІ ФОРМИ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН ТА ВИДИ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ФОРМУВАНЬ
- •3. ПРОБЛЕМИ ІНТЕГРАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО
- •4. ІНТЕГРАЦІЙНІ ЗВ'ЯЗКИ Й МЕХАНІЗМ МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ
- •Т Е М А 22 ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ
- •1. СУТНІСТЬ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ
- •2.ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА ЗАГОСТРЕННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ
- •З.ШЛЯХИ РОЗВ'ЯЗАННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ
Т Е М А 22 ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ71
1. СУТНІСТЬ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ
Процес формування світового господарства, розглянутий у попередній темі, окрім позитивних, має й негативні соціально-економічні наслідки. Річ
у тім, що паралельно з ним виникає й загострюється ряд проблем, які безпосередньо зачіпають інтереси всього людства. Від їх своєчасного розв'язання залежить існування планетарної цивілізації. Проблеми ці отримали назву глобальних72, тобто таких, що охоплюють не якусь одну країну або групу країн, а планету в цілому. Виникла навіть самостійна галузь знань - глобалістика, яка вивчає найзагальніші планетарні проблеми сучасного й майбутнього розвитку людської цивілізації.
До глобальних проблем відносяться такі, що відповідають критеріям, перерахованим у схемі 158.
Схема 158
Критерії, за якими проблеми відносяться до глобальних
За переліченими ознаками глобальні проблеми поділяють на три сфери дії.
Сфера 1. Взаємодія природи й суспільства. До проблем цієї сфери відносяться: а)надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством; б)збереження навколишнього середовища; освоєння ресурсів світового океану; г)оволодіння космічним простором тощо.
11 Для впорядкування даної теми автори посібника використали матеріали оиуо Іікі'ва1-. .if"'!' С В Мочерним > 21 темі: 51 підручника "основи економічної теорії "-Тернопіль Іарпе'ч. І'->'П Г Від фр слова "qlobal". то означаї всеїагальний. всеохоилюючиіі
Сфера 2. СУСПІЛЬНІ взаємовідносини. Найважливіші проблеми цієї групи: а)відносини між , державами різних соціально-економічних устроїв; б)подолання економічної відсталості багатьох країн світу; в)локальні, регіональні та міжнародні військові, національні та релігійні конфлікти; г)відвернення загрози ядерної війни.
Сфера 3. Розвиток людини. Тут справу маємо насамперед: а)з демографічною проблемою; б)з проблемою сучасної урбанізації1; в)з проблемою пристосування до умов природного й соціального середовища, яке постійно змінюється під впливом НТП; г)з проблемою боротьби з епідеміями й тяжкими захворюваннями тощо.
Класифікація глобальних проблем за сферами дії не означає, що вони відокремлені одна від одної. Кордони між сферами часто мають умовний характер. Усі глобальні проблеми тісно між собою пов'язані, більш того, зумовлюють одна одну, тому що, як правило, мають одні витоки, тобто причини виникнення. Мова про це далі.
2.ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ТА ЗАГОСТРЕННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ
Кожна глобальна проблема є об'єктивною за своїм характером і має свою причину виникнення. Як це слід розуміти?
Процеси інтернаціоналізації господарського життя, науки, культури й політики визначають зростання взаємозв'язку окремих ланок світового господарства, взаємозалежності держав і тим самим
становлять основу для можливості глобалізації окремих проблем
людської цивілізації. При наявності ж суперечності між світовим економічним розвитком і соціальним прогресом людства виникають об'єктивні умови для перетворення можливості глобалізації на її реальність, тобто для появи глобальних проблем.
Що ж є причиною виникнення глобальних проблем? Однозначної відповіді на це запитання в соціально-економічній літературі немає. Так, більшість західних ідеологів причиною виникнення глобальних проблем вважають перенаселення планети, сучасну науково-технічну революцію, зростання промислового виробництва тощо.
Ряд американських науковців (В.Вайскопер, Д.Блейні) основними причинами, наприклад, військових конфліктів, мілітарізації
1 Урбанпація- процес'зосередженняпромисловостійнаселеннявмістах, переважновеликих
економіки, що загрожує людству ядерною війною, вважають природно-історичні умови розвитку людини, її психологію, природне прагнення до насильства. Причину ж екологічної кризи й можливої екологічної катастрофи американець Ф.Слейтер, швейцарець Д.Дерест та ін. вбачають у притаманному людині інстинкті до руйнування.
Такі тлумачення причин виникнення глобальних проблем не мають наукового обгрунтування, а лише спрямовані на захист певної суб'єктивної ідеологічної позиції, на якій стоїть її автор. Вони, поперше, ігнорують соціальну сутність людини, відбивають однобічний підхід до неї лише як до біологічної істоти, в той час, як людина є істотою біосоціальною. По-друге, пояснюючи загострення глобальних проблем (зокрема екологічних) лише розгортанням науково-технічної революції, зростанням промислового виробництва, вони беруть до уваги тільки технологічну сторону проблеми, ігноруючи її соціальну, суспільну сторону.
Отже, кожне з наведених тверджень метафізичне тлумачить причини виникнення глобальних проблем, оскільки поєднує їх лише з однією з сторін суспільного виробництва - продуктивними силими і не бере до уваги другу сторону - виробничі відносини. А оскільки це так, глобальні проблеми більшістю західних учених -ідеологів розглядаються як фатальні, такі, що не можуть бути розв'язанні. Тому, на їх думк^у, загострення глобальних проблем неминуче веде до вселенської катастрофи.
Чи дійсно це так? Щоб відповісти на це запитання, необхідно чітко усвідомлювати, що кожна з названих проблем виникає не сама по собі, не в результаті якихось випадкових обставин і, що найголовніше, не поза виробничою діяльністю людей, а в її процесі. Тому глобальні проблеми є породженням комплексу об'єктивних причин, зумовлених, з одного боку, специфікою розвитку продуктивних сил, географічного положення, рівня прогресу техніки, природно-кліматичними умовами, тобто факторами загальними, незалежними від форми соціально-економічного ладу країн. З іншого боку, глобальні проблеми породжуються специфічною суспільною формою, тобто особливістю розвитку відносин власності. Див. схему
159.
Поруч з названими загальними причинами виникнення глобальних проблем, що діють як тенденції, необхідно виділити причини специфічні, що значно загострюють ці проблеми в сучасних умовах і роблять цілком реальними економічні наслідки, загрозливі для існування людства на планеті, в результаті їх нерозв'язання. Найбільш суттєвою з цих проблем є швидке зростання на планеті народонаселення74 в останні десятиріччя. Див. табл. 7.
Які це має соціально-економічні наслідки? Для того, щоб прогодувати, одягнути, забезпечити житлом зростаючу кількість населення, необхідно постійно нарощувати виробництво промислової та сільськогосподарської продукції, збільшувати обсяги видобування корисних копалин. Це: а)в умовах обмеження ресурсів на планеті загострює проблему забезпечення людства продовольством, сировиною; б)порушує екологічний баланс й унеможливлює збереження навколишнього середовища; в)оскільки демографічний вибух супроводжується нерівномірністю зростання населення в різних країнах, то в тих країнах, де має місце найбільший приріст, при наявності слабкого розвитку продуктивних сил, спостерігається масовий голод, злиденність, бідність. Так, за даними відомого французького дослідника Жака Іва Кусто, в 1991р. з 5,6млрд. жителів планети лише 500млн. чоловік жили добре, 900млн. проживали в безвихідних злиднях. Становище в світі з того часу не покращилось, навпаки, стало гіршим.
' R соціальио-екопомічній літературі цей процес отримав наів> - 'демографічний вибух"
Табл. 7
Демографічний вибух
Роки |
Кількість населення |
Кількість років на |
|
на планеті |
приріст 1 млрд. |
|
|
населення |
початок нашої ери |
200 млн. чол. |
|
|
|
|
1830 р. |
1 млрд. -"- |
1 млн. років |
1930 р. |
2 млрд. -"- |
100 років |
1960 р. |
3 млрд. -"- |
ЗО років |
1976 р. |
4 млрд. -"- |
15 років |
1989 р. |
5 млрд. -"- |
13 років |
Прогноз 2000 р. |
6 млрд. -"- |
11 років |
2100 р. |
12-13 млрд. -"- |
|
Отже, демографічний вибух зумовлює загострення таких глобальних проблем, як сировинна, екологічна, продовольча, енергетична, і це мінімум.
Важливою специфічною причиною загострення глобальних проблем є низький рівень впровадження ресурсота енергозаощаджуючих, екологічно чистих технологій. Внаслідок цього із загального обсягу природної речовини, що залучається в процес виробництва, форми кінцевого продукту набуває лише 1,5%. Тому, щоб задовольнити потреби суспільства в кінцевому продукті, щорічно з надр планети видобувається близько 100млрд. тонн руди, корисних копалин і будівельних матеріалів. Ресурси ці не поновлюються, що ставить ресурсну проблему в ряд найактуальніших.
Причиною загострення глобальних пролем є також швидка урбанізація населення, зростання гігантських мегаполісів75, що супроводжується скороченням сільськогосподарських угідь, лісів, бурхливою автомобілізацією. В результаті вже тепер лише на 0,3% території планети (великі міста) сконцентровано 40% всього населення. Нині відомі десятки міст, кількість населення яких перевищує 10млн.чол. А згідно з прогнозами в 2000 році в Мехіко буде проживати понад 30млн., Буенос-Айросі - 26млн., Шанхаї - 23млн. чоловік. Всецедо крайніхмеж загострюєекологічнупроблему.
' Ме,'аполіси • велетенські міста