Методи використання цієї форми регулювання економічних відносин залежать від конкретних соціально-економічних умов.

3.ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Положення, розглянуті вище, дають загальне уявлення про роль держави в ринковій економіці. Тепер же необхідно перейти від загального до конкретного й показати, як формується система державного регулювання економіки в

Україні, чи відповідає вона науковим стандартам і досвіду країн, які вже пройшли цей шлях.

Система державного регулювання ринкової економіки в Україні формується в складних і нестандартних умовах. Нестандартних тому, що країни, в яких ця система діє ефективно, формували її в процесі розвитку й вдосконалення свого соціально-суспільного ладу (капіталізму). Ми ж здійснюємо це в умовах руйнування командноадміністративного соціалізму й первісного нагромадження капіталу. Через відсутність аналогів неможливо таку систему в когось скопіювати (хоча деякі політики настирливо нав'язують Україні західні моделі), а тим більше створити її водночас, згідно з якоюсь, хоча й ідеально розробленою програмою.

Для того, щоб Україна мала ефективну систему державного регулювання економіки, необхідно: по-перше, визначити соціальноекономічний статус суспільства, яке ми будуємо; по-друге, концептуально визначити місце держави в економічних процесах. Що стосується другого, то мається на увазі визначення мети, заради якої держава втручається в економічні процеси. Мета передбачає вибір засобів, за допомогою яких вона може бути найбільш ефективно досягнута. Засоби приводяться в дію певним механізмом, який повинен бути закладений у концепцію. І, нарешті, визначити в інтересах кого, яких верств населення держава повинна здійснювати регулювання економіки.

На жаль, сьогодні ці принципові питання залишаються відкритими, тому й формування системи державного регулювання економіки носить спорадичний характер. В ній ми, наприклад, бачимо спроби застосувати майже всі можливі форми державного регулювання економіки, але не бачимо системи й ефекту. Навпаки, практично будь-яка спроба держави втрутитися в економічні процеси, що відбуваються в країні, породжує антиефект. Ситуація ускладнюється ще й тим, що економіка України переживає глибоку кризу.

Як же фактично ця система формується?

1. Вихідним інструментом державного регулювання економіки є планування. Ринкова економіка, як показує досвід країн Заходу, сприймає лише індикативне планування. Отже, необхідно було здійснити плавний перехід від директивного планування до індикативного. Такий план, з одного боку, є для всіх господарських суб'єктів орієнтиром при виборі пріоритетних напрямів їх діяльності, з іншого - ідеологічною платформою для переналагодження системи державного регулювання економіки.

Проте ця робота знаходиться в найпочатковішій стадії. Так, розроблений на 1993р. індикативний план залишився документом лише для вузького кола спеціалістів і міністерських структур. Ступінь впливу його на економіку не міг бути суттєвим й тому, що, по-перше, його пріоритети й мета недостатньо пов'язувалися з системою економічних показників. По-друге, проект його був поданий з великим запізненням (квітень 1993р.). По-третє, при плануванні державної власності директивне планування ще не вичерпало своїх можливостей. По-четверте, на 1994-1997 pp. навіть такого плану не було.

2.Серед економічних регуляторів центральне місце посідає державний бюджет. Через бюджетний механізм держава має можливість безпосередньо брати участь у перерозподілі національного доходу, а отже вирішувати соціально-економічні та інші проблеми, які не вирішує ринок.

На жаль, слід констатувати, що цей важливий інструмент не вмонтовано в єдину систему державного регулювання економіки

через те, що, по-перше, не відпрацьований досі механізм розробки й виконання державного бюджету64, по-друге, величезний бюджетний дефіцит робить його просто недійовим.

3.У тісному зв'язку з бюджетом повинна працювати податкова система. При її формуванні враховується здатність податків виконувати дві взаємопов'язані функції: фіскальну й стимулюючу. Держава через рівень оподаткування, порядок підрахування податкової бази й систему податкових пільг та обмежень визначає, з одного боку, величину доходів державного бюджету, з іншого, спрямовує ділову активність господарських суб'єктів і окремих громадян у відповідності з цілями й пріоритетами соціальноекономічногр розвитку країни.

Нині в Україні законодавче встановлено податкову систему, яка пердбачає поділ податків на центральні й місцеві. Проте

мУкраїна живе практично без бюджету Ті бюджети, які затверджувалися Парламентом у кінці або середині бюджетного року, не можна сприймати серйозно

відсутність чіткої податкової концепції породжує, по-перше, часту зміну ставок податків, баз оподаткування, податкових пільг, що негативно впливає на розвиток підприємництва, по-друге, в умовах наростаючої соціальної напруги й дефіциту державного бюджету - тенденцію до розширення фіскального характеру оподаткування.

4. В особливо складних умовах формується грошово-кредитна система України. Створення національного банку, системи комерційних банків, страхових компаній та інших кредитно-фінансових установ поки що не привело до нормалізіції грошового обігу, зниження інфляції65. Навпаки, отримавши свободу, нові комерційні фінансові та кредитні установи, націлившись на прибуток будьякою ціною, посилили нестабільність економіки. Залишається нерозв'язаною проблема взаєморозрахунків між підприємствами, потребує істотного корегування кредитна політика Національного банку.

5. З низькою ефективністю працює система державного регулювання цін. Чому? Тому, що, по-перше, було переоцінено саморегулюючу здатність ринку і з самого початку була послаблена регулююча роль держави. В результаті форсована лібералізація цін вилилася в звичайнісіньку конфіскаційну грошову реформу. Подруге, державне цінорегулювання спрямоване не на усунення факторів, що породжують ціновий вибух, а на боротьбу з його наслідками, головним чином на запобігання соціальним конфліктам, тобто державне цінорегулювання носить регіструючий (в основному популістський) характер. Корені ж цінового вибуху знаходяться в базових галузях економіки. Тому, щоб приборкати інфляцію, необхідно цінове регулювання починати з продукції саме таких галузей, як основні види сільгоспсировини, паливно-енергетичні ресурси, метал, тісно пов'язуючи його з механізмом оплати праці.

Формування ринкової економіки гостро ставить проблеми соціального захисту населення. Викликано це, в основному, двома факторами. По-перше, ринок, про що мова йшла раніше, сам по собі є байдужим до соціальних питань. По-друге, непродумана й поспішна капіталізація економіки України породила додаткові ускладнення цієї проблеми. Див. схему 153.

м Деяка цінова стабілізація, яка настала після введення гривні, досягнута не в результаті нейтралізаціїпричинінфляції, аврезультатіпереведенняінфляціїзвідкритоївподавлену

Схема153

Фактори загострення проблеми соціального захисту населення в Україні

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ

1.Що розуміється під ринковим регулюванням економіки і які ви можетеназватийогопозитивніриси(ефекти)?

2.Учому полягаютьнедоліки(дефекти) ринковогорегулювання економіки?

3.Як ви можете пояснити необхідність втручання держави в процесифункціонуванняекономічноїсистеми?

4.Як розцінював роль державив ринковій економіці А.Сміт?

5.Які ви знаєте тенденції державного регулювання економіки? Прокоментуйте деякі з них.

6.У чому полягають економічні функції держави і чи є вони разі назавжди даними?

7.Обгрунтуйтемежівтручаннядержавивекономіку.

8.Назвіть і прокоментуйте основні напрями економічної політикисучасноїдержави.

9.Які ви знаєте форми державного регулювання економіки і які економічні регулятори для цього держава використовує?

10.Як відбувається процесформування системи державного регулюванняекономікиУкраїни?

11.Прокоментуйте факторизагострення проблеми соціального захистунаселенняУкраїни.