перше, пізніші дослідники, зокрема, американські економісти М.Фрідмен і Е.Фепс, довели, що інфляційна "крива Філліпса" притаманна лише для малих періодів (3-6 років), по-друге, практика пішла всупереч теорії. Так, під час кризи 80-х pp. інфляція зростала разом з безробіттям. Те ж саме спостерігалось і під час вітчизняної кризи 1991-1997 pp.
Безробіття характеризується двома основними показниками: рівнем і тривалістю. Рівень безробіття обчислюється як частка офіційно зареєстрованих повністю безробітних від кількості працездатного населення (такого,
що живе на доходи від своєї праці).
Рб - рівень безробіття; Кб - кількість безробітних; Пр - працездатне населення.
Рівень безробіття характеризується незадоволеним попитом на робочі місця. Проте він не дає повного уявлення про ситуацію в сфері зайнятості. Недоліком цього показника, з одного боку, є те, що часткова зайнятість, а також невключення до нього тих, хто втратив надію на отримання роботи, знижує фактичний рівень. Це, зокрема, стосується сучасної України, де майже кожен другий робітник працює неповний робочий день (тиждень), знаходиться у вимушеній відпустці, але офіційно не зареєстрований у службі зайнятості як безробітний. З іншого боку, приховування іфнорма-ції про зайнятість у тіньовій економіці завищує показник рівня безробіття. Якщо врахувати, що в 1997р. тіньова економіка (за деякими джерелами) була більшою, ніж офіційна, то це означає, що до офіційно визначеного рівня безробіття слід ставитися досить критично.
Для реальної оцінки ситуації з зайнятістю населення треба знати не тільки кількість людей, позбавлених роботи, але й те, протягом якого часу вони не працюють, тобто тривалість безробіття.
4. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ БЕЗРОБІТНИХ В УКРАЇНІ
Деякі західні й вітчизняні економісти, особливо політики, настирливо нав'язують думку, що безробіття - це звичайне, рядове явище сучасної "цивілізованої" економіки, що
в ньому нічого страшного немає, а певний його рівень (5-7%) навіть корисний для економічної системи, бо примушує ефективно працювати тих, хто має роботу, 'під страхом її втрати. Чи дійсно це так? Звернемось до аргументів.
Аргумент 1. Розрахунки американського економіста А.Оукена свідчать: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний на 1%, то відставання обсягу ВНП становить 2,5%.
Аргумент 2. За даними західних експертів, вплив безробіття на демографічні показники характеризується лише від'ємними параметрами. Зокрема, зростання безробіття на 1% збільшує: кількість самогубств на 5%; вбивств на 5,7%; психічних захворювань на 6%; розлучень на 7% ; смертність на 2% .
Якщо проаналізуємо демографічну ситуацію, що тепер існує в Україні, то можемо з великою достовірністю стверджувати, що катастрофічне зростання злочинності, психічних захворювань54, самогубств, зменшення населення за рахунок перевищення померлих над тими, хто народжується55, є прямим наслідком втрати роботи, виникнення загрози її втрати та іншими негараздами в сфері працевлаштування.
Таким чином, виникнення безробіття, а особливо його надмірність, породжує соціальне напруження в суспільстві, здатне дестабілізувати економічну й політичну системи. Тому держава, щоб запобігти соціальному вибуху, не має права вирішення проблеми зайнятості населення віддавати на відкуп ринку, вона повинна брати цю функцію на себе.
Виділяються два основних напрями соціальноекономічної діяльності держави щодо безробіття: . а)регулювання рівня й тривалості безробіття;
б)соціальний захист людей від безробіття.
Перший напрям передбачає перетворення реального безробіття в природне і за рівнем, і за тривалістю. Біля підвалин теорії глобального регулювання економіки (в тому числі попиту і пропозиції на такий товар, як "робоча сила") державою, стояв Дж.М.Кейнс. Згідно з кейнсіанською концепцією держава повинна підтримувати загальногосподарську рівновагу між пропозицією і попитом, не обмежуючи свободи дії господарюючих суб'єктів і не втручаючись в процес прийняття ними рішень. Стимулювання державою попиту допомагає пом'якшувати циклічний рух суспільного виробництва й тим самим утримувати в допустимих межах
масштаби резервної армії праці (безробіття). В іншому випадку неконтрольоване зростання безробіття в періоди криз загрожує соціальними конфліктами, які можуть підірвати економічний розвиток країни.
Другий напрям передбачає визначення форм і методів соціального захисту (допомоги по безробіттю, гарантованого мінімуму зарплати і т.д.), а також способів його розподілу. Значення роботи людина усвідомлює лише тоді, коли її втрачає. Без роботи й професійної діяльності людина починає відчувати себе непотрібною, знедоленою й неповноцінною тому, що перед нею виникають три групи проблем: фінансові, психологічні й сімейні. У Декларації прав людини, прийнятій ООН у 1948р. (ст. 23.1), записано: кожна людина має право на працю, вільний вибір професії, на задовільні умови праці, так само як і на захист від безробіття. Проте в жодній країні світу немає однакового сформульованого права на працю, а тим більше, це право не гарантується, як у колишньому СРСР. Є лише окремі закони й декларації про право на працю. Наприклад, Закон про захист від звільнень, згідно з яким робітник може бути звільненим лише через деякий час; Закон про захист материнства (не допускає звільнення вагітних жінок і регулює процедуру їх поновлення на роботу); Закон про тих, хто став на роботі калікою (інвалідом), який зобов'язує фірми виділяти для них певну квоту в штаті персоналу і т.д. Всі закони покликані захищати людей праці від актів свавілля з боку роботодавця, страхувати їх від втрати робочого місця в умовах ринкової економіки, основаної на приватній власності на засоби виробництва. Проте безробіття існує, і важливе завдання держави полягає в тому, щоб усувати ту несправедливість, яка виникає не з вини бажаючих працювати, надаючи людям, що опинилися в такій ситуації, соціальну допомогу.
Для реалізації державної політики зайнятості створюється служба зайнятості, яка організаційно виступає у вигляді закладів, що акумулюють інформацію про динаміку трудових ресурсів і наявність робочих місць, а
також безкоштовно надають громадянам послуги, що пов'язані з забезпеченням їх зайнятості. Такі заклади отримали назву бірж праці.
В Україні державна служба зайнятості формується згідно з Законом "Про зайнятість населення", прийнятим у березні 1991 р. й виконує функції, перераховані у схемі 150.
Практично в усіх промислове розвинутих країнах економікополітичний розвиток останніх років перетворив питання про соціальний захист у найсерйознішу проблему. Потреба в держав-
них видатках на соціальні заходи має тенденцію до зростання. Це зумовлено високим рівнем безробіття, зростаючою кількістю пенсіонерів і збільшенням видатків на охорону здоров'я. В подібній ситуації виникає питання про межу фінансування соціальних програм, бо ж частка державних видатків у валовому внутрішньому продукті не може зростати безкінечно. Ця проблема особливо актуальна для України, де популізм політиків у соціальній сфері встудив у суперечність з можливостями виробництва, що катастрофічне скорочується. Все це свідчить про те, що службі зайнятості України, організаційною формою якої є біржі праці, в найближчі роки передбачається досить напружена робота (за прогнозами спеціалістів, армія безробітних сягне за 10-15% від загальної кількості працездатного населення).
Схем 150
Функції державної служби зайнятості України
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ
1.У чому полягає суть проблеми зайнятості населення?
2.Назвіть основні форми реалізації зайнятості населення.
3.Що ви розумієте під ринком робочої сили і в чому полягає його роль у вирішенні проблеми зайнятості?
4.Як ви охарактеризуєте інтереси основних суб'єктів ринку робочої сили: як спільні чи протилежні?
5.Назвіть основні фактори, що впливають на рівень ціни робочої сили і прокоментуйте їх.
6.У чому полягає суттєва відмінність між регулюванням і дерегулюванням ринку робочої сили?
7.Що являє собою флексибілізація ринку робочої сили?
8.Які ви можете назвати особливості, що ускладнюють процес формування ринку робочої сили в Україні?
9.У чому полягає суть класичної й кейнсіанської теорій зайнятості
ів чому їх відмінність?
10.Як ви розумієте причину безробіття?
11.Назвіть основні типи і форми безробіття.
12.Як сучасна економічна наука розуміє повну зайнятість населення?
13.Прокоментуйте "криву Філліпса".
14.Як вимірюється рівень безробіття?
15.Деякі західні економісти трактують наявність безробіття як благо для економіки. Яка ваша думка з приводу цього?
16.Чи повинна держава втручатися у вирішення проблеми зайнятості? Якщо так, то в чому це втручання повинно полягати?
ЗАДАЧІ
1. На початок квітня 1997р. фактичний рівень безробіття в Україні з врахуванням вимушених відпусток складав 3,5 млн.чол. Працездатне населення країни складало близько 22 млн. чол. Вирахувати рівень безробіття.
2.Припустимо, що природний рівень безробіття складає 5%, а фактичний - 16%. Користуючись законом Оукена, визначте величину відставання ВНП у процентах. Якщо номінальний ВНП дорівнює 300 млрд. грн., який обсяг продукції втрачається через безробіття?
3.Згідно з прогнозом служби зайнятості природне безробіття в країні повинно було скласти 5%. Фактично ж безробітних (офіційно зареєстрованих впродовж року) було 6 млн.чол. при загальній кількості працездатних 20 млн.чол. Розрахувати:
а) рівень безробіття в країні;
б) наскільки фактичне безробіття перевищує природне;
в) який економічний збиток буде мати країна, якщо врахувати, що при повній зайнятості планувався обсяг ВНП в сумі 400 млрд.грн. (застосуйте закон Оукена).