2. Підвищення інотропної та насосної функції міокарда – в/в допа мін 5-15 мкг/кг/хв.

крапельно, оксигенотерапія, корекція тиску наповнення лівого шлуночка (при

зниженні ЦВТ, відсутності вологих хрипів над легенями) в/в введення

декстранів, бікарбонат натрію.

15. 1. ОКС без елевації сегменту ST.

2. Гепаринотерапія в комбінації з аспірином або тієнопіридинами.

16. 1. ТЕЛА.

2. Фібрінолітичні препарати І чи ІІ покоління (стрептодеказа, актелізе),

антикоагулянти (прямої та непрямої дії).

17. 1. Гостра лівошлункова недостатність.

2. Напіввертикальне положення хворого, крапельна інфузія 0,1% розчину

нітрогліцерину в 100-200 мл фізіологічного розчину під контролем АТ або

нітропрусиду натрію, інгаляції кисню, зменшення легеневої гіпертензії (морфін,

омнопон), лабетолол, діуретики.

18. 1. ТЕЛА.

2. Фібрінолітичні препарати І чи ІІ покоління (стрептодеказа, актелізе),

антикоагулянти (прямої та непрямої дії).

19. 1. Фібриляція передсердь.

2. Електроімпульсна терапія після спеціальної підготовки антикоагулянтами.

20. 1.Ортостатичний колапс.

2. Надати хворій горизонтальне положення з трохи опущеною головою і піднятими

ногами, доступ повітря, звільнити від тісного одягу, зігріти ноги, обприскувати холодною водою обличчя, дати вдихнути нашатирного спирту на ваті. Підшкірно вводять 2 мл кордіаміну або 1 мл кофеїну чи 2 мл сульфокамфокаїну.

21. 1. Повна атріоветрикулярна блокада.

2. Симпатомиметики (адреналін, ізадрин) використовуються симптоматично при

значній брадикардії та погрозі виникнення синкопальних станів. Хірургічне

лікування: постійна електрокардіостимуляція.

22. 1.Пароксизм суправентрикулярної (надшлуночкової тахікардії).

2.Вагусні проби, АТФ.

23. 1.Інфекційно-токсичний шок.

2. Етіотропне лікування; дезінтоксікація; глюкокортикостероїди ; гепаринотерапія; боротьба з гіпоксією; корекція електролітів

24. 1.Ускладнений гіпертонічний криз.

2. В/в болісно лабеталол 50-100 мг, клонідін в/в 0,5-1,0 мл чи 0,5 – 2,0 мл в/м,

парентеральне введення діуретиків — фуросеміду та буметаніду. Разова доза

фуросеміду 40–80 мг (болюсом), нітропрусид натрію.

25. 1. Гостра лівошлункова недостатність.

2. Напіввертикальне положення хворого, інгаляції кисню, нітропрусид натрію,

лабетолол, діуретики, морфін.

26. 1.Тіреотоксичний криз.

2. Застосування антитиреоїдних засобів: пропилтіоурацил по 200–300 мг кожних 6

годин внутрішньо; препарати йоду –10 % розчин натрію йодиду по 5–10 мл кожних 8 годин в/в; преднізолон по 30–60 мг кожних 6–8 годин в/в (180–240 мг/добу); зменшення ефектів катехоламінів – за допомогою бета-адреноблокаторів під контролем гемодинамічних параметрів: пропранолол по 0,5–3 мг кожних 3–6 годин в/в повільно (на 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду); седативна терапія: діазепам 10 мг в/в.

27. 1.Набряк Квінке.

2. Преднізолон ( 1-2 мг/кг) кожні 6 годин, плазмаферез, ентеросорбціїя.

28. 1.Отруєння грибами.

2. Деконтамінація – видалення токсину, що не всмоктався (промивання шлунку, активоване вугілля 0,5-1 г/кг маси тіла послаблюючий засіб - сорбіт – 1-2 г/кг маси. ). Інфузійна терапія сольовими розчинами (дисоль, трисоль, лактасоль). Антидотна терапія: силибинин в дозі 30 мг/кг маси тіла в добу протягом 10 - 12 днів після початку захворювання, атропін 0,1% розчину по 1 мл під шкіру 3-4 рази з інтервалами в 30-40 хвилин .

29. Отруєння ФОС.

2. Атропін по 2 мл кожні 30 хв до досягнення явищ легкої переатропінізації (тахікардія

до 100-110 за хв, незначний мідріаз), далі підтримання таких явищ підшкірними

ін’єкціями атропіну впродовж 3-5 діб.

30. 1. Переохолодження.

2. Постраждалого треба розтерти вовняною тканиною, зігріти під теплим душем (якщо його поміщають у ванну, то температуру води підвищують поступово від 30-35ос до 40-42°с), зробити масаж усього тіла. Потім тепло одягти, укласти в ліжко, зігріти грілками. Зігрівання повинно бути поступовим, щоб не було різкого перепаду температур.

31. 1.Перегрівання.

2. Обгорнути постраждалого вологими простирадлами, холод на потилицю,

прохолодне питво.