Тема 3. Персонал як об’єкт управління

План лекції:

1. Сутність поняття «персонал».

2. Людський капітал організації.

3. Кількісна характеристика персоналу.

4. Мобільність персоналу.

5. Соціальна структура організації та компетенція.

1.Сутність поняття «персонал».

Управління персоналом – це процес системного, планомірно організованого, за допомогою взаємозалежних організаційно-економічних і соціально-психологічних механізмів управління, впливу на працюючих в організації з метою як забезпечення ефективного функціонування організації в цілому, так і задоволення потреб кожного з працюючих у його професійному й особистісному розвитку.

Персонал (від лат. personalis – особистий) – особистий склад організації, який працює за наймом і володіє певною компетенцією, що поєднує здібності і мотивацію кожного співробітника та описує його поведінку в рамках організації. З метою запобігання плутанини в термінах, ми розглядаємо персонал, кадри, людські або трудові ресурси, на рівні організації як синоніми.

На макроекономічному рівні вживається найчастіше поняття “людські ресурси”, що розглядається як економічна категорія, визначення якої виходить із уявлення про те, що працюючий є таким же виробничим ресурсом як земля, матеріали, фінанси та ін. Поняття ”людські ресурси” є диференціальною характеристикою (з позиції поділу праці), що дозволяє виділяти групи і підгрупи працюючих як окремі, специфічні об’єкти управління і установлювати взаємозв’язки цих об’єктів із структурою організації.

На макрорівні використовується також поняття “трудові ресурси”, під яким розуміється частина населення країни, що володіє сукупністю фізичних і духовних здібностей і може брати участь у трудовому процесі. Трудові ресурси характеризують чисельність працездатного населення і є важливим елементом економічного потенціалу країни. За методологією, яка прийнята в Україні, критеріями віднесення до трудових ресурсів є межі працездатного віку: 16-59 років для чоловіків, 16-54 років для жінок. У трудові ресурси країни включається населення у зазначених межах працездатного віку, а також особи старші та молодші за працездатний вік, фактично зайняті у народному господарстві (працюючі школярі, пенсіонери).

Трудові ресурси поділяються на активні (особи, безпосередньо зайняті в суспільному виробництві; економічно активне населення) і потенційні (учні з відривом від виробництва та зайняті в домашньому господарстві). Трудові ресурси характеризуються зайнятістю.

Зайнятість як економічна категорія – це діяльність працездатного населення зі створення суспільного продукту. Повнота зайнятості враховується стосовно економічно активного населення. Трудовий статус економічно активного населення кількісно розраховується за числом відпрацьованих днів у певний період часу.

У сучасній науці управління персоналом використовуються інтегральні характеристики потенціалу співробітників організації, основні з яких такі: робоча сила, трудовий потенціал, людський капітал.

Робоча сила – це інтегральна характеристика потенціалу працюючих, яка виражає здатність людини до праці, тобто сукупність його фізичних і інтелектуальних даних, що можуть бути використані в організації.

Як інші інтегральні характеристики персоналу, крім поняття “робоча сила”, використовуються також поняття “трудовий потенціал працівника” і “людський капітал”.

Трудовий потенціал працівника – це сукупність характеристик людини, що виникли в результаті матеріальних і духовних вкладень у неї: інтелект, творчі здібності, здоров’я, освіта, професіоналізм, моральність, активність, організованість. Виділені компоненти носять узагальнений характер соціально-психологічних показників стану працюючого, виразити які у вартісній формі важко. Головне їхнє призначення – визначення типів поведінки працівника.

Трудовий потенціал працівника дозволяє ввести інтегральну оцінку соціальних особливостей персоналу підприємства з позицій вивчення тих або інших компонентів “трудового потенціалу”. Дана оцінка може дозволити проводити порівняння між організаціями, а також використовуватися з метою стратегічного планування управління персоналом.

Протилежним до соціально-психологічного підходу, інтегральною характеристикою персоналу організації з позицій вартісного підходу є поняття “людський капітал” організації.