Тема 12. Банкрутство й управління фінансовою санацією підприємства

План

1. Сутність та основні завдання антикризового фінансового управління підприємством

2. Прогнозування банкрутства підприємства

3. Управління фінансовою санацією підприємства

1. Сутність та основні завдання антикризового фінансового управління підприємством

Необхідність оволодіння основами антикризового фінансового управління зумовлена тим, що в умовах ринкової економіки підприємства здійснюють свою фінансово-господарську діяльність знаходячись під постійним впливом несприятливих внутрішніх та зовнішніх чинників, які можуть призвести до фінансової кризи та банкрутства.

Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві.На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у підприємства потенціалу для успішного функціонування. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан суб’єкта господарювання полягає в його неспроможності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності. Фінансову кризу на підприємстві характеризують за трьома параметрами: джерела (фактори) виникнення; вид кризи; стадія розвитку кризи. Ідентифікація вказаних ознак дозволяє правильно визначити діагноз фінансової неспроможності підприємства та підібрати найбільш ефективний каталог антикризових заходів.

В чому ж полягає антикризове фінансове управління? В загальному вигляді - це система прийомів та методів управління фінансами спрямована на попередження фінансової кризи та банкрутства підприємства.

Антикризове фінансове управління підприємством можна розглядати в двох ракурсах: по-перше,- це система профілактичних заходів, спрямованих на попередження фінансової кризи: постійний аналіз сильних та слабких сторін підприємства, прогнозування банкрутства, управління ризиками (мінімізація та нейтралізація), впровадження системи попереджувальних заходів тощо;

по-друге,- це система управління фінансами, спрямована на виведення підприємства з кризи, в тому числі шляхом проведення санації чи реструктуризації суб’єкта господарювання.

Враховуючи ту обставину, що одним із головних факторів виникнення фінансової кризи та неефективності заходів щодо оздоровлення багатьох вітчизняних підприємств є низький рівень менеджменту і фінансового менеджменту зокрема, елементи системи антикризового управління доцільно запроваджувати як на підприємствах, які є порівняно благополучними і функціонують успішно, так і на тих, які опинилися у фінансовій кризі. У першому випадку, основне завдання системи полягає в недопущенні фінансової кризи, а в другому - подолання фінансової кризи, тобто фінансове оздоровлення підприємства.

2. Прогнозування банкрутства підприємства

Одним із найважливіших інструментів системи раннього попередження та методом прогнозування банкрутства підприємств є дискримінантний аналіз. В теорії і практиці здебільшого розрізняють однофакторний та багатофакторний дискримінантний аналіз.

В основі однофакторного (одновимірного) аналізу покладене сепаратне дослідження окремих показників (які є складовою певної системи показників) та класифікація підприємств за принципом дихотомії.¹Віднесення підприємства до категорії «хворих» чи «здорових» здійснюється у розрізі окремих показників у відповідності до емпірично 2%.

Загальний висновок про якість фінансового стану підприємства робиться на основі аналізу відповідності кожного із показників, які включені в спеціально підібрану систему, їх граничним значенням.

Головним суперечливим моментом однофакторного дискримінантного аналізу є те, що значення окремих показників може свідчити про позитивний розвиток підприємства, а інших - про незадовільний. Така ситуація унеможливлює об’єктивне прогнозування банкрутства. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є застосування багатофакторного дискримінантного аналізу.В процесі аналізу підбирається ряд показників, для кожного з яких визначається вага в так званій «дискримінантній функції». В загальному вигляді, алгоритм лінійної багатофакторної дикримінантної функції можна представити в такій формі:

Z = a₀ + a₁x₁ + a₂x₂ + a₃x₃ + .......+ a_nx_n, (12.1)

де, а₁, а_2,а₃......, а_n- коефіцієнти (ваги) дискримінантної функції;

х₁, х₂, х₃......., х_n- показники (змінні) дискримінантної функції.

Величина окремих ваг характеризує різний вплив окремих показників (змінних) на загальний фінансовий стан підприємства. Віднесення аналізованого підприємства до групи «хворих» чи «здорових» залежить від значення інтегрального показника, який є результатом розв’язку дискримінантної функції.

Модель прогнозування банкрутства, розроблена американським економістом Е. Альтманом має також назву «розрахунок Z-показника» і є класичною в своїй сфері, оскільки включена до більшості західних підручників присвячених фінансовому прогнозуванню та оцінці кредитоспроможності підприємств. Побудована Альтманом дискримінантна функція має такий вигляд:

Z = 0,012 X₁ + 0,014 X₂ + 0,033 X₃ + 0,006 X₄ + 0,999 X₅ (12.2)

Це 5-ти факторна модель, де факторами виступають окремі показники фінансового стану підприємства. Адаптовані до вітчизняних стандартів фінансової звітності, окремі змінні дискримінантної функції мають такий вигляд:

X₁ - робочий капітал / валюта балансу;

X₂ - сума нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) та резервного капіталу / валюта балансу;

X₃ - звичайний прибуток до оподаткування + проценти за кредит / валюта балансу;

X₄ - ринкова вартість підприємств (ринкова вартість корпоративних прав)²/ позичковий капітал;

X₅ - чиста виручка від реалізації продукції/ валюта балансу.

Провівши аналіз 33-х пар промислових підприємств з обсягом валюти балансу від 1 до 25 млн. дол. США, Альтман зробив наступний висновок щодо інтерпретації значень Z-показника: значення «Z-показника» - до 1,8 – ймовірність банкрутства висока; значення «Z-показника» складає 1,81-2,67 – ймовірність банкрутства не можна однозначно визначити; значення «Z-показника» = 2,67 і вище – ймовірність банкрутства низька.

3. Управління фінансовою санацією підприємства

У разі, якщо заходи щодо попередження фінансової кризи на підприємстві не принесли жаданого результату (або вони взагалі не проводилися) і підприємство все ж опинилося у на межі банкрутства, то в арсеналі антикризового управління залишається ще один інструмент, з допомогою якого можна уникнути банкрутства та ліквідації - фінансова санація. Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, покращення структури капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

При організації фінансової санації підприємств розрізняють три основні функціональні блоки: розробка плану санації, проведення санаційного аудиту, менеджмент санації.

Як правило, розробкою санаційної концепції (плану), за дорученням власників чи керівництва підприємства займаються консалтингові фірми у тісному взаємозв’язку із внутрішніми службами контролінгу (якщо вони є на підприємстві). Якщо санація здійснюється в рамках провадження справи про банкрутство, то план санації за дорученням господарського суду розробляє керуючий санацією.

Санаційний аудит проводиться аудиторськими компаніями на замовлення власників підприємства, потенційних санаторів, кредиторів та інших осіб, які можуть взяти участь у фінансуванні санації. Основна його мета полягає в оцінці санаційної спроможності підприємства на основі аналізу фінансового-господарського діяльності та наявної санаційної концепції та плану санації.

Вирішальне значення для успішного проведення фінансового оздоровлення підприємства є організація ефективного менеджменту санації. Сутність менеджменту санації можна розглядати з двох точок зору: з інституційної та з функціональної. З інституційного боку до менеджменту санації можна віднести всіх фізичних осіб, які уповноважені власниками суб’єкта господарювання чи силою закону провести фінансову санацію підприємства, тобто здійснювати фактичне управління підприємством на період його оздоровлення.

З функціонального боку, менеджмент санації - це система антикризового управління, яка полягає в ефективному використанні фінансового механізму з метою запобігання банкрутства та фінансового оздоровлення підприємства. Функціональні сфери менеджменту санації можна розглядати як окремі фази управлінського циклу, причому в процесі санації підприємства такі цикли перманентно повторюються при досягненні окремих стратегічних чи тактичних цілей.

За формальними ознаками розрізняють два види санації:

а) санація без залучення додаткових фінансових ресурсів на підприємство, що може здійснюватись у таких формах як зменшення номінального капіталу підприємства, конверсії власності в борг, конверсії боргу у власність, пролонгації строків сплати заборгованості, самофінансування

та

б) санація із залученням нового фінансового капіталу – альтернативна санація, зменшення номінального капіталу з послідуючим його збільшенням, безповоротна фінансова допомога персоналу, емісія облігацій конверсійного займу, залучення додаткових позик.

Література [2,7,10,12,14,19,21,25]

Питання для самоперевірки

1. Антикризове фінансове управління підприємством та його основні завдання

2. Методи прогнозування банкрутсва підприємства

3. Пятифакторна модель прогнозування банкрутства Е.Альтмана

4. Сутність поняття «фінансова санація»

5. Види санації та методологія її здійснення

Рекомендована література

Основна література

1. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента: Как управлять капиталом. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 400с.

2. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента: В 2 т. – К.: Ника-Центр, 1999. – 512с.

3. Брігхем Евхен. Основи фінансового менеджменту: Пер. З англ.. – Київ: Молодь, 1997. – 1000с.

4. Ковалев В.В. Финансовый анализ: управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 432 с.

5. Крейнина М.Н. Анализ финансового состояния и инвестиционной привлекательности акционерных обществ в промышленности, строительстве и торговле. М.: МВ-Центр, 1994. – 256 с.

6. Крейнина М.Н. Финансовый менеджмент / Учеб. Пособие. – М.: Дело и Сервис, 1998. – 304 с.

7. Суторміна В.М., Федосов В.М., Рязанова Н.С. Фінанси зарубіжних корпорацій. – К.: Либідь, 1993. – 274 с.

8. Устенко О.Л. Предпринимательские риски. – К.: Всеувито, 1996. – 160 с.

9. Финансовый анализ деятельности фирмы. – М.: Ист-сервис, 1995. – 240 с.

10. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник / Под. ред. Е.С. Стояновой. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997. – 518 с.

11. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. – К.: Либідь, 1998. – 312 с.

12. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств. – К.: КНЕУ, 2000. – 320 с.

Додаткова література

13. Бромвич М. Анализ экономической эффективности капитальных вложений: Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 432 с.

14. Ван Хорн Дж.К. Основы управления финансами: Пер. с англ. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 800 с.

15. Глазунов В.Н. Финансовый анализ и оценка риска реальных инвестиций. – М.: Финстатинформ, 1997. – 135 с.

16. Едронова В.Н. Мизиковский Е.А. Учет и анализ финансовых активов. – М.: Финансы и статистика, 1995. – 272 с.

17. Кочович Е. Финансовая математика: Теория и практика финансово-банковских расчетов. – М.: Финансы и статистика, 1994. – 172 с.

18. Павлова Л.П. Финансовый менеджмент. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 400 с.

19. Первозванский А.А., Первозванская Т.Н. Финансовый рынок: расчет и риск. – М.: ИНФРА-М, 1994. 192 с.

20. Родионова В.М., Федотова М.А. Финансовая устойчивость предприятия в условиях инфляции. М.: Перспектива, 1995. – 100 с.

21. Финансовое управление компанией / Под общ. Ред. Б.В. Кузнецовой. – М.: Фонд «Правовая культура», 1995. – 383 с.

22. Финансовый менеджмент: теория и практика / Г.Б. Поляк, И.А. Акодис, Г.А. Краева и др. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997. – 518 с.

23. Шелехов К.В., Бигдаш В.Д. Страхование. – К.: МАУП, 1998. – 424 с.

24. Колас Б. Управление финансовой деятельностью предприятия. Проблемы, концепции и методы: Учеб. Пособие: Пер. с франц. / Под ред. Проф. Я.В. Соколова. – М.: Финансы, 1997

25. Гранатуров В.М., Шевчук О.Б. Ризики підприємницької діяльності: Проблеми аналізу. – К.: Зв'язок, 2000. – 152 с.

26. Контролинг как инструмент управлении предприятием / Под. ред. Н.Г. Данилочкиной. – М.: Аудит, 1998. – 240 с.

1 Дихотомія (від грецького - поділ на дві частини) - метод статистики, за якого досліджувану сукупність поділяють на дві підсукупності в залежності від значення обраного критерію (показника).

2 У разі неможливості визначення ринкової вартості корпоративних прав для розрахунків можна взяти балансову вартість власного капіталу, скориговану на суму прихованих резервів чи прихованих збитків (якщо вони наявні).