8. Іменник укр. Та фр

іменник власні і загальні;

конкретні і абстрактні;

назви істот і неістот;

як окремі групи серед загальних іменників:

збірні

речовинні

Le nom Le nom, appelé aussi substantif, est un mot qui varie en genre et en nombre :

Ex : un serveur, une serveuse, des serveurs, des serveuses D'ordinaire, il est accompagné d'un déterminant qui renseigne sur le genre et le nombre. Ex : La grenade est le fruit du grenadier. La grenade ==˃ est un nom féminin singulier.

9.Дієслово в фр та укр.

Дієслово- це частина мови, яка означає дію або стан предмета і відповідає на питання що робити? що зробити? що робиться з предметом? у якому стані він перебуває? (ходив, співатиме, займатися, буду їсти, заробляю).

У реченні дієслово найчастіше виконує функції присудка або частини складеного присудка (він розповів все, що знав; ніч здавалася днем).

Дієслово може означати:

процес мислення (аналізувати, думати, розмірковувати);

процес мовлення (радити, говорити, розмовляти);

конкретну фізичну дію (йти, будувати, вчитися);

переміщення у просторі (бігти, їхати, йти);

сприйняття органами чуття (нюхати, бачити, чути);

бажання (воліти, хотіти, бажати);

стан, у якому перебуває особа або предмет (спати, стояти, журитися);

ставлення особи до когось чи чогось (поважати, любити, шанувати);

зміни (розквітати, старіти, молодіти).

РОЗРЯДИ ДІЄСЛІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ

Дієслова поділяються на:1.

перехідні- неперехідні

2.

як окремий розряд серед неперехідих дієслів- зворотні дієслова

En grammaire française, le verbe prend de nombreuses formes pour exprimer les différences de personne, de nombre, de mode et de temps : cet ensemble de formes s'appelle conjugaison et concerne la morphologie flexionnelle de cette catégorie. Le verbe est l'une des classes grammaticales qui jouent un rôle majeur dans l'organisation de la plupart des phrases (Il existe des phrases nominales). En mettant en relation les autres éléments constitutifs de la phrase, selon des règles morphosyntaxiques propres à chaque langue, le verbe en fait un ensemble signifiant dont il constitue le noyau. Constitué comme tout autre mot d'un lexème susceptible de se combiner à des morphèmes spécifiques, on peut envisager les verbes selon ses deux constituants. Dans les langues dotées de conjugaisons les morphèmes flexionnels prennent la forme de désinences qui peuvent indiquer la ou les personnes grammaticales en rapport avec le verbe, le temps, l'aspect, le mode, la voix. Des verbes auxiliaires et semi-auxiliaires peuvent tenir dans certaines langues le rôle des morphèmes verbaux ou les compléter. La nature du verbe. Comme tout autre partie du discours, le verbe peut être envisagé sous trois aspects :

morphologique : de quelles formes lexicales et grammaticales est-il composé ?

syntaxique : Quel rôle joue-t-il dans une phrase et quelles relations entretient-il avec les autres constituants ?

sémantique : À quelle réalité extralinguistique le verbe se réfère-t-il ? Quel point de vue du locuteur sur la réalité peut-il véhiculer ?

10. Спільні та відмінні риси в неповнозначних частинах мови

Прийменник Прийменником називається службова частина мови, яка разом з відмінковими закінченнями іменників (або займенників) служить для вираження підрядних зв’язків між словами в реченні. Приклади прийменників:– первинні: без, в (у), від, для, по, через, при, про, над, під, до, з, ради;

– вторинні: задля, з-під, із-за, , поза, щодо;

– утворені від інших частин мови: близько, внаслідок, після, поруч, перед, протягом, під час, з допомогою, у зв’язку, завдяки, незважаючи на тощо.

Прийменники поєднуються з іменниками (або займенниками) в різних відмінках, причому деякі з них поєднуються тільки з одним відмінком(без, від, до, крізь, про, при, біля, навколо, назустріч), деякі – з двома (на, над, перед, під про), а то й з трьома (в, з, за між).

Сполучник Сполучник- це службова частина мови, яка вживається для поєднання членів речення, частин складного речення і окремих речень у тексті (І у місті, і у селі- всюди він був один; Коли летиш у небі, то все, що знаходиться на землі, здається дуже маленьким) Вигук

Частина мови,яка не належить ні до службових,ні до самостійних частин мови називається Вигуком.Вигук — особлива частина мови, яка виражає почуття, емоції, волевиявлення мовця, не називаючи їх.

Les prépositions sont des mots courts et invariables qui servent à relier un élément de la phrase à un autre.

Il existe des prépositions simples (à, chez, etc…) et des locutions prépositionnelles (d’après, près de, etc…).

Exemples :Il est allé chez le coiffeur.

Elle habite près de Bordeaux.

Les prépositions sont des éléments grammaticaux difficiles à traduire d’une langue à l’autre. Pour établir une traduction en/à partir du français, il est important de vérifier dans le dictionnaire si l’emploi des prépositions est correct.

Les prépositions à, de et en Les prépositions à, de et en sont répétées dans les énumérations.

Exemples :Elle a donné un mouchoir à Pierre et à Zoé. Il faut de l’eau, de la farine et du sel pour faire une pâte à pizza.Note les contractions des prépositions à et de employées avec les articles le et les.

En grammaire, une conjonction est un mot-outil invariable mettant en relation deux segments (mots ou groupes de mots) au sein d'un énoncé. Selon la nature de cette relation, on distingue la conjonction de coordination et la conjonction de subordination.

La conjonction de coordination est un coordonnant, c'est-à-dire, un mot de liaison qui joint deux segments de même fonction, et généralement, de même nature :Tu viendras me voir et nous irons au cinéma.

La conjonction de coordination « et » relie entre elles les deux propositions de même statut (des propositions indépendantes) : « Tu viendras me voir » et « nous irons au cinéma ». Les conjonctions de coordination sont : mais, ou, et, donc, or, ni et car. Phrase mnémotechnique pour les retenir : "Mais où est donc Ornicar?" ou, le plus populaire au Québec grâce à la chanson des Dale Hawerchuk, "Mais où est donc Carnior?".La conjonction de subordination est un subordonnant, c'est-à-dire, un mot de liaison, introduisant une proposition subordonnée dépendant syntaxiquement de la proposition dite principale :Tu viendras me voir quand tu voudras. La conjonction de subordination « quand » relie la proposition subordonnée conjonctive circonstancielle « tu voudras » à la Une particule grammaticale est un court mot invariable (pour les langues flexionnelles) ne représentant qu'un morphème grammatical. C'est le cas en japonais, par exemple, où les différentes fonctions syntaxiques (entre autres) sont indiquées par des particules post-posées. proposition principale « Tu viendras me voir