1 Підгрупа –вправи на спитування (виписування) і дописування.

- Згрупуйте всі подані слова за звуко-буквеними відповідностями.

- До транскрипції слів підберіть їх написання.

- Виберіть зі списка слова, що містять певні букву/ буквосполучення запишіть їх по алфавіту.

- Вставте пропущені в словах букви.

- Згрупуйте іншомовні слова із спільним коренем та запишіть їх.

- Прочитайте слова та речення по буквам.

- Випишіть з тексту всі слова, що означають дію.

- Утворіть слова за заданими словотворчими елементами.

- Утворіть нові слова, додаючи одну чи дві букви.

- Назвіть слова, що починаються на останню букву кожного слова, названого викладачем.

- Виконайте кросворд.

2 Підгрупа вправ – вправи для запису на слух (диктанти різних видів)

- Виконайте диктант на впізнавання графем .( Викладач називає кожне слово та відповідний номер. Учні в карточках просталяють номера біля слів, що їх називає вчитель.)

- Прослухайте список слів, відмітьте у карточках (на дошці) слова, що не були названі.

- Виконайте лексичний перекладний диктант.

- Напишіть диктант, у якому відтворюються знайомі з тексту або записані на дошці слова.

- Запишіть слова по пам’яті ( ті, що стосуються теми тощо).

- Напишіть диктант з попереднім аналізом труднощів.

- Виконайте поснювальний диктант з попутним виправленням помилок.

- Виконайте зоро-слуховий диктант. (Почуте слово необхідно знайти на дошці в списку та записати його в зошит). Запишіть тільки ті з речень, що їх промовляє викладач, у котрих є задані слова (вибірковий диктант).

- Промовте речення, які промовляє вчитель та запишіть їх у зошит.

- Виконайте лексичний контрольний диктант.

- Виконайте текстовий диктант.

- Запишіть під диктовку речення з типовими орфографічними труднощами.

Розкрийте методику формування іншомовної компетентності в письмі: мету, зміст навчання письма як виду мовленнєвої діяльності, систему вправ для навчання письма.

Писемне мовлення – це специфічний код МД, кодування інформації з урахуванням графічного способу зв’язку. Засіб та одна з цілей навчання ІМ. Дає змогу:

1) створювати додаткові асоціації, що допомагають запам’ятовувати ЛО, ЗМ, речення.;

2) організовувати письмові вправи, що забезпечують автоматизацію лексичної та граматичної навичок;

3) повторювати матеріал, зафіксований у зошитах учнів;

4) розвивати уміння усного мовлення, спираючись на зафіксовані структурні зразки, ЛО;

5) логічно та послідовно планувати усне монологічне висловлювання.

Крім того, письмо є і ефективним засобом контролю сформованості іншомовних знань, умінь та навичок.

Метою навчання писемного мовлення у ЗОШ є формування таких умінь:

Початкова школа: відповіді на запитання; складання запитань до тексту; уміння писати короткі тексти;

Основна школа: уміння робити нотатки, складати план; заповнювати анкету, опитувальний лист; писати листа, повідомлення, допис до шкільної газети, автобіографію, писати твори в межах визначених сфер спілкування.

Старша школа: уміння писати план, тези, твір, реферат, доповідь, анотацію, рецензію, листа.

Система вправ.

Система вправ для навчання писемного спілкування поділяється на підсистеми.

Підсистема вправ для навчання написання листів різних жанрів.

1 група вправ –вправи для вдосконалення вмінь читання і розуміння текстів листів та ознайомлення учнів з позамовними стандартами написання офіційних та неофіційних листів: учні знаходять і розпізнають структурні елементи листів, їх коректне розташування.

2 група вправ –вправи для формування вмінь побудови текстів листів: учні вчаться репродукувати вступну та заключну частини листа, його основну частину, користуючись поданим логічним планом і мовленнєвими зразками, типовими для кожного жанру. Крім того, сюди входять вправи на розпізнавання засобів між фразового зв’язку та їх включення до тексту листа.

a. група вправ- на розвиток умінь побудови текстів листів, визначених жанрів: тут передбачається продукування текстів власних листів учнями.

Підсистема вправ для навчання написання коротких персональних оголошень.

1 група вправ – для вдосконалення вмінь читання та розуміння текстів об’яв: учні читають автентичні оголошення, а потім виконують завдання для перевірки їх розуміння.

2 група вправ – забезпечує формування вмінь побудови текстів оголошень з коректним послідовним поданням інформації, використанням загальновживаних скорочень, пропусків артиклів та дієслова to be.

3 група вправ –вправи для розвитку вмінь побудови текстів оголошень.

Підсистема вправ для заповнення форм.

1 група вправ –на вдосконалення вмінь читання та розуміння текстів форм;

2 група –вправи для формування умінь заповнення форм: учні мають навчитися коректно виконувати інструкції, подані у формі, та заповнювати рубрики форм відповідно до інструкцій.

Підсистема вправ для формування вмінь написання короткої автобіографії (CV).

1 група –вправи, спрямовані на навчання читання та розуміння текстів автобіографій;

2 група –формування вмінь побудови текстів автобіографій (вправи на репродукцію тексту автобіографії з коректним поданням блоків інформації та коректним використанням ЗМ); 3 група –вправи, спрямовані на розвиток умінь побудови текстів автобіографії: учні мають навчитися продукувати тексти автобіографії.

Підсистема вправ для навчання написання реферату, статті включає наступні вправи:

- уважно прочитати всю статтю і визначити її основну думку;

- встановити мету статті; виписати опорні речення з кожного абзацу;

- виписати із статті її основні положення;

- узагальнити думку автора статті;

- перечитати текст, з’ясувати, які думки автора вимагають додаткової аргументації,

- дописати необхідні речення.

Підсистема вправ для навчання анотації базується на попередньо складеному плані тексту-джерела, а також серії послідовних завдань:

- вказати прізвище та ініціали автора;

- написати назву статті;

- вказати місце видання, видавництво, рік видання, номер журнала, газети, сторінки;

- визначити і написати, до якої галузі знань відноситься стаття, яка її основна тема;

- з’ясувати головну думку кожного з абзаців;

- згрупувати абзаци згідно з основною думкою тексту;

Розкрийте методику формування іншомовної компетентності в перекладі - медіації: складники компетенції, мету, змісту навчання перекладу як виду мовленнєвої діяльності, систему вправ для навчання письма.

.

Два варіанти перекладних методів: 1) граматико-перекладний: - фонетика не розглядалась взагалі як аспект; - лексика вивчалась безсистемно, як ілюстрації до граматичних правил; - основним засобом навчання був дослівний переклад; - навчання іноземної мови було спрямовано на розвиток логічного мислення; - правила заучувались напам’ять, без попередньої аналітичної роботи, що забезпечує його усвідомлення. 2) текстуально-перекладний: - в центрі уваги методу перебувала лексика; - словниковий запас накопичувався завдяки заучуванню напам’ять творів в оригіналі; - роль граматики по відношенню до лексики була другорядною – граматика опановувалась без системно, як коментар до тексту; - метод забезпечував передусім розвиток навичок читання та перекладу. Недоліки: - погано орієнтовані на оволодіння мовою як засобом спілкування, навіть читанням; - основні завдання методів полягали в загальній освіті; - відрив форми від змісту: увага зосереджувалась на формі, а зміст міг просто ігноруватися; - тексти не завжди були доступними для їх сприймання та розуміння.

Розкрийте методику формування лінгвосоціокультурної компетентності: складники компетенції, мету, змісту і приклади вправ для формування.

Охарактеризуйте організаційні форми навчально – виховного процесу з іноземної мови. Розкрийте вимоги до сучасного уроку уроку іноземної мови, типологію уроків.

Планування процесу навчання іноземних мов має на меті передбачення його результатів на різних за тривалістю відрізках часу. Головна мета планування – наукова обґрунтована організація навчального процесу та досягнення оптимального засвоєння учнями навчального матеріалу, визначеного програмою ІМ.

Успішність планування навчального процесу забезпечується врахуванням таких умов:

-цілей навчання ;

-психологічних закономірностей та основних етапів формування мовленнєвих навичок та вмінь;

-наявних засобів навчання;

-основних методичних вимог до сучасного уроку ІМ;

-психологічних факторів навчання (вік учнів, рівень їх загального розвитку, коло інтересів, бажань, нахилів) і педагогічних факторів навчання (ступінь навчання, мовна та мовленнєва підготовка учнів).

Розрізняють календарно-річний план, що включає плани на чотири чверті/ піврічні плани, тематичний план / план циклу уроків, поурочний план.

Календарно-річний план –проект, в якому подаються теми, встановлюються терміни вивчення тем, розподіляється за чвертями навчальний матеріал, визначаються способи підсумкового та тематичного контролю, вказуються основні дидактичні засоби.

Основою для календарно-річного плану є навчальна програма з ІМ та навчальний план.

Тематичне планування є конкретною розробкою календарно-річного плану. Головне завдання тематичного планування – визначення кінцевих цілей в результаті вивчення певної теми. В тематичному плані називається конкретна тема, визначається послідовність формування навичок та вмінь, кількість уроків, що відводяться на досягнення практичних цілей циклу уроків, вказуються способи контролю та завдання додому, додається перелік засобів навчання.

Тематичний план уроків у ... класі

Тема:

№

уроку Тип

уроку Цілі уроку Мовний

матеріал Види мовленнєвої

діяльності Оснащення уроку Домашнє завдання

Г А Ч П

Підтеми:

Поурочний план конкретизує зміст навчання, етапів уроку, відбір конкретного навчального матеріалу, прийомів навчання, розробку вправ, засобів навчання, дидактичного матеріалу. Вчитель повинен усвідомлювати призначення кожного елемента уроку, його взаємодію з іншими елементами уроку.

Підготовча робота вчителя до уроку здійснюється послідовно і передбачає: аналіз змісту матеріалу, визначення типу уроку, формулювання цілей уроку, поетапний розподіл навчального матеріалу, визначення часу на його опрацювання, розробку вправ, складання плану-конспекту уроку, підготовку засобів навчання.

Аналіз змісту матеріалу починається з уточнення місця уроку в системі уроків і встановлення його зв’язків з попередніми та наступними уроками. Зміст уроку визначений тематичним планом, але його потрібно скоректувати, враховуючи результати попередніх уроків.

Основні практичні цілі уроку формулюються після визначення місця уроку в циклі уроків та аналізу змісту матеріалу. Визначаючи практичні цілі конкретного уроку, вчитель може поставити одну головну та дві супутні. Головна мета звичайно пов’язана з розвитком мовленнєвих навичок та вмінь. Практичною метою може бути ознайомлення з новою ГС, формування артикуляційної навички, розвиток уміння вести бесіду за ситуацією, читання тексту з розумінням основного змісту, тощо. Формулювання практичної мети слід розпочинати словами :”Навчити...”, “Формувати...”, “Розвивати...”, “Удосконалювати...”. З формулювання мети повинно бути ясно, що потрібно засвоїти, в якому обсязі, з яким рівнем оволодіння. Наприклад:

-Навчити ставити запитання загального типу в Present Continious.

- Навчити розповідати про свій робочий день в опорі на схему.

- Навчити вести діалог-розпитування в ситуації “Як пройти?”

- Вдосконалювати техніку читання про себе (мовчки).

- Розвивати вміння аудіювати текст, ігноруючи незнайомі слова.

Загальноосвітня, розвиваюча та виховна цілі конкретизуються у зв’язку з практичною.

Освітня мета передбачає залучення учнів до культури країни, мова якої вивчається та розширення їх філологічного кругозору. Наведемо приклади формулювання освітніх цілей:

- Поглибити знання учнів про творчість В Шекспіра.

-Розширити знання учнів про політичну систему Канади.

- Сформувати уявлення учнів про нове граматичне явище – артикль.

Розвиваюча мета реалізується у формі розвитку в процесі навчання ІМ інтелекту, волі, почуття, уваги, пам’яті, уваги, уяви учнів. Вона формулюється у такий спосіб:

- Розвивати мовну здогадку та мовленнєву реакцію учнів;

- Розвивати здатність порівнювати мовні явища рідної та іноземної мов;

- Розвивати культуру спілкування у ситуації “знайомство”

- Розвивати здатність мовного самоконтролю;

- Розвивати уяву учнів в умовах гри /драматизації / роботи в парах.

Виховна мета реалізується внаслідок використання виховних можливостей навчального матеріалу та роботи з ним, у процесі формування відповідних суспільно-політичних поглядів учнів, почуттів, ставлення до морально-етичних категорій тощо. Наведемо приклади формулювання виховних цілей:

- Формувати почуття патріотизму;

- Виховувати самостійність;

- Прищеплювати любов до праці;

- Виховувати повагу до народу Англії;

- Формувати критичне ставлення до вчинків людей;

- Виховувати ввічливість, чуйність у стосунках з товаришами.

Виховні та розвиваючі цілі можна планувати на цикл уроків, оскільки виховання та розвиток проходять повільніше, ніж навчання.

Плануючи урок, учитель також проводить аналіз матеріалу з точки зору труднощів, які він може викликати в учнів, прогнозує можливі помилки, намічає необхідну послідовнысть дій щодо їх подолання.

Виходячи з конкретних завдань та змісту уроку, вчитель визначає структуру уроку та відповідні прийоми та форми роботи.

Не слід перевантажувати урок різними формами роботи, оскільки вони, як і одноманітні вправи, швидко стомлюють учнів. Не слід також забувати, що творчі завдання потребують старанної підготовки, точного відбору та дозування матеріалу, чіткої його організації.

Важливим є створення природних переходів від однієї частини уроку до іншої та від однієї вправи до іншої. Роль таких переходів можуть виконувати бесіда з учнями, що переключає їх на інше завдання, коротек дотепне оповідання, етикетний діалог тощо. Отже кожен з етапів уроку має свій “організаційний момент”, що готує даний етап. Його функція –орієнтування учнів на наступну роботу, мотивація їх діяльності, повідомлення про те, чим будуть займатися учні та що для цього слід робити та про кінцеві результати діяльності.

Потім учитель розподіляє час у хвилинах на кожну частину уроку. Методично обґрунтованим слід вважати такий розподіл часу, при якому більша частина його припадає на усне мовлення.

Вчитель продумує та готує наочні посібники, роздавальний матерал, підбирає технічні засоби навчання та складає план-конспект уроку.

План-конспект уроку може бути коротким і розгорнутим. На початку конспекту вказується дата проведення уроку, його порядковий номер, група/клас учнів, тема, підтема, цілі, потім послідовно викладається хід уроку у вигляді докладного сценарію: вступна частина, основна, заключна частина.

Схема плану-конспекту уроку

Дата

План-конспект уроку №...в... класі

Тема: ... Підтема:

Цілі:

Практична /ні:

Освітня /ні:

Розвиваюча /чі:

Виховна/ні

Обладнання уроку:

Схематичний план уроку:

Початок уроку Час

І. Організація класу....................................................................2 хв.

ІІ. Мовленнєва /фонетична зарядка.........................................3 хв.

Основна частина уроку

ІІІ-IV…………………………………………………………….35 хв.

Заключна частина уроку

VII. Повідомлення домашнього завдання..................................2 хв.

VIII.Підсумки уроку......................................................................3 хв.

Хід уроку

Етап, прийом навчання Зміст роботи

Вчитель-початківець повинен складати розгорнутий план-конспект, в якому має бути розроблений хід уроку іноземною мовою точні формулювання правил та завдань, зразки виконання вправ. Вчитель-початківець часто неспроможний без попередньої підготовки чітко сформулювати запитання, інструкцію, просто й доступно пояснити те чи інше явище. Тому рекомендується давати слова вчителя у конспекті повним текстом, звертаючи увагу на доступність, короткість, точність та ясність мовлення вчителя на уроці.