1. Дотекстовий етап, на якому відбувається зняття мовних або смислових труднощів тексту, введення в контекст повідомлення, формулювання комунікативної установки на аудіювання тексту.

ІІ. Притекстовий етап, на якому відбувається аудіювання тексту.

ІІІ. Післятекстовий етап передбачає контроль розуміння прослуханого, обговорення змісту, навчання смслової переробки інформації..

Інструкція містить конкретне завдання для орієнтування учнів на цілеспрямоване і свідоме розуміння інформації. Правильна і точна інструкція може підвищити ефективність сприймання на 25%.

Контроль розуміння аудіо тексту може здійснюватися вербальним та невербальним способом.

Невербальні способи контролю:

- виконання дій;

- використання цифр;

- використання сигнальних та облікових карток;

- виготовлення схем, креслень.

- підбір малюнків;

- розташування малюнків.

Вербальні способи контролю:

1). Рецептивні:

- підтвердження або спростування тверджень учні (так-ні);

- вибір пунктів плану до тексту;

- тести з вибором відповіді.

2). Репродуктивні:

- відповіді на запитання;

- переказ змісту тексту рідною або іноземною мовами;

- переклад окремих слів, словосполучень, речень;

- укладання плану;

- формулювання запитань до тексту;

- бесіда на основі змісту тексту

Загальні та відмінні характеристики діалогічного та монологічного мовлення (психологічні і мовні) та їх урахування у процесі навчання. Назвіть функціональні типи діалогу і монологу

Під діалогічним мовленням розуміють обмін висловлюваннями, що породжуються у процесі розмови між двома та більше співбесідниками.

До психологічних характеристик діалогічного мовлення відносять вмотивованість, зверненість, ситуативність, емоційну забарвленість, спонтанність, двосторонній характер мовлення.

Лінгвістичні характеристики діалогу: еліптичність, наявність готових речень, заповнювачів пауз, скорочені та слабкі форми слів.

Діалогом називають форму мовлення, у процесі якої відбувається безпосередній обмін взаємопов’язаними та взаємозумовленими висловлюваннями. Першоелементом діалогу є репліка. Репліки бувають різної протяжності – від однієї до кількох фраз. Найбільш типовою вважається однофразова репліка.

Найпоширеніші функціональні типи діалогу:

Діалог-розпитування, діалог-домовленість, діалог-обмін враженнями,

діалог-обговорення.

Монолог – це безпосередньо спрямований до співрозмовника чи аудиторії організований вид усного мовлення, який передбачає висловлювання однієї особи.

Особливості монологічного мовлення (мм):

а) комунікативні –виконує такі комунікативні функції:

- інформативну;

- впливову (спонукання до дії, переконання щодо справедливості тих чи інших думок, переконань);

- експресивну (емоційно-виразну) –використання спілкування для опису стану, в якому знаходиться мовець);

- розважальну;

- ритуально-культову (виступ на ювілеї).

б) психологічні:

- однонаправленість (не розраховане на мовну реакцію вголос);

- зв’язність (відповідність темі та володіння мовними засобами між фразового зв’язку);

- тематичність;

- контекстуальність;

- відносно безперервний спосіб мовлення;

- послідовність і логічність.

в) мовні особливості:

- структурна завершеність речень;

- розгорнутість та різноструктурність фраз;

- досить складний синтаксис;

- зв’язність (використання мовних засобів між фразового зв’язку);